Мала академія наук запустила цикл зустрічей із Нобелівськими лауреатами. На лекціях зіркових науковців можна почути історії успіху та епікфейлів, надихнутися прикладами та поставити вченим власні запитання.

21 червня з МАНівцями спілкувався американо-ізраїльський психолог Деніел Канеман — лауреат Нобелівської премії 2002 року з економіки за інтеграцію висновків психологічних досліджень в економічну науку, особливо щодо людських суджень і прийняття рішень в умовах невизначеності.

Сьогодні ділимося конспектом найцікавіших тез лекції вченого!

Як працює інтуїція?

За визначенням лектора, інтуїція — це віра, що ми маємо певне знання, а інтуїтивний висновок —- твердження, яке раптово спадає на думку, такий собі автоматичний розумовий процес.

Аби проілюструвати, як працює інтуїція, лектор запропонував аудиторії задачку: визначити середній бал Джулії у старшій школі за умови, що вже в 4 роки вона чудово читала. Більше половини аудиторії відповіли, що дівчина вірогідно має високий середній бал. Деніел Канеман пояснив, що в цій ситуації ми застосовуємо механізм зіставлення: з того, як добре вона читала, отримуємо враження про Джулію і на основі цього робимо припущення про її розумові здібності. Абсурд ситуації полягає в тому, що висновки про успішність дівчини у старшій школі робимо за її досягненнями в чотирирічному віці. 

Ще один механізм, за яким працює наша інтуїція, — спрощення складних запитань. До прикладу, коли маємо зрозуміти, чи довіряємо ми конкретній людині, але не маємо жодної інформації про її доброчесність, ставимо собі просте запитання: «Чи подобається мені ця людина?». І на основі відповіді робимо висновки про те, чи варто їй вірити. 

Чи можна довіряти інтуїції? 

Іноді інтуїтивні судження можуть бути правильними: шахіст робить вдалий хід на гральній дошці, баскетболіст ефективно передає пас, а пожежник встигає вийти з будинку у вогні, бо відчуває небезпеку.

Лектор зауважив, що в таких випадках інтуїтивні судження мають покладатися на 3 складові: попередні знання, врахування закономірностей у контексті конкретного питання та зворотний зв’язок. Якщо розглянути ці складові на прикладі шахіста, отримаємо таке: оскільки він навчався грати в шахи, то має певний досвід, відповідно знає закономірності, які працюють у цій грі, та здійснює ходи з урахуванням цих засад, водночас на те, як він будує стратегію, впливає і зворотний зв’язок — те, як на той чи інший хід реагує суперник. 

Коли є ці складові, можемо довіряти інтуїтивним судженням. Натомість Деніел Канеман не радить покладатися на інтуїцію, якщо немає знань чи не враховані закономірності. Адже щоби вгадати випадковість, слід мати магічні здібності :)

Як підсумок лектор зауважив: беззаперечна впевненість у своїх судженнях, які робимо на основі інтуїції чи ні, — помилкова стратегія. Він порадив завжди розглядати альтернативні погляди на ті або інші питання, аби робити висновки, які справді відображають реальність, а не випливають з нашої уяви.