Мала академія наук запустила цикл зустрічей із Нобелівськими лауреатами. На лекціях зіркових науковців можна почути історії успіху та епікфейлів, надихнутися прикладами та поставити вченим власні запитання.

6 травня з МАНівцями спілкувався американський нейробіолог Мартін Чалфі — лауреат Нобелівської премії з хімії 2008 року за відкриття зеленого флуоресцентного білка.

Сьогодні ділимося конспектом найцікавіших тез лекції вченого!

Чи бувають ті чи інші знання непотрібними?

Чалфі розпочав із розбору концепту про «непотрібні» знання. За словами дослідника, люди схильні високо оцінювати досягнення винахідників, які створили щось відоме й необхідне, без чого ми вже не уявляємо свого життя: Інтернет, смартфон, автомобіль тощо. Проте всі ці досягнення насправді є неуникними наслідками сотень і тисяч років наукового прогресу, що складається з багатьох невеликих відкриттів.

Як приклад учений навів розмову американського педагога Абрагама Флекснера з бізнесменом Джорджем Істманом, яку Флекснер подає у своєму есе «The Usefulness of Useless Knowledge» («Потрібність непотрібних знань»). Істман планував спонсорувати освіту в «найпотрібніших» галузях науки, натомість Флекснера зацікавило, що він під цим розуміє. На питання педагога стосовно того, хто є найкориснішим науковцем, Істман відповів, що це «батько радіо» Гульєльмо Марконі. На це Флекснер зауважив, що винахід Марконі — наслідок відкриттів його попередників, адже радіо не існувало б без досліджень Джеймса Клерка Максвелла про теорії електромагнітного поля та праць Генріха Герца про отримання електромагнітних хвиль.

Чалфі навів і більш сучасні кейси для ілюстрації своєї тези. Розповів про   «невидимі» експерименти й непопулярні дослідження, які вчені проводили у сфері молекулярної біології за десятиліття до початку пандемії коронавірусу. Саме завдяки цим напрацюванням вдалося визначити структуру білка вірусу SARS-CoV-2 та розробити вакцину й ліки проти коронавірусної хвороби. Крім того, згадав про фундаментальні дослідження РНК-інтерференції, які вчені проводили у 90-х роках ХХ століття. Нині результати їхньої роботи стали у пригоді для синтезу людського інсуліну, у винайденні вакцин і ліків.

Звідки беруться наукові відкриття?

Вчений впевнений: відкриття трапляються тоді, коли дослідник справді цікавиться тим, що вивчає. Чалфі унаочнив це історією про японського біохіміка Осаму Шімомуру, з яким розділив «Нобелівку». Шімомура свого часу зацікавився тим, як світяться морські створіння. Він вивчав медуз і намагався віднайти в їхньому тілі молекули, що виробляють зелене світло. Експерименти вченого постійно завершувалися невдачами, доки одного разу після чергової невдачі він не вилив рештки рідин, з якими працював, у раковину. Ці рештки зконтактували з морською водою в раковині й… засвітилися! Так Шімомура зрозумів, що в дослідженнях не врахував очевидного: медуза плаває в морській воді, а не на чистому лабораторному столі. Після ще кількох спроб учений нарешті зміг віднайти зелений флуоресцентний білок, що продукує потрібний колір світла. 

Мартін Чалфі вигадав цікаве застосування для його відкриття: поміщати ген цього білка у клітину, яку досліджують, аби вивчати процеси всередині живих організмів, буквально підсвітивши їх. 

Науковець розповів, що таке нібито «непотрібне» відкриття допомогло іншим ученим дійти до часом життєво важливих досягнень. Так, зелений флуоресцентний білок використали під час вивчення нових органел у цитоплазмі й вірусу імунодефіциту людини. Це відкриття мало й неочікувані наслідки, наприклад, створення флуоресцентного шовку, що світиться в темряві, і винайдення нового способу виявлення мін.

Як налаштувати себе на наукові відкриття?

Науковець дав кілька порад, що допоможуть мислити креативно та робити відкриття. 

По-перше, закликав піддавати сумніву все, що нас оточує. Можна ставити запитання собі про все довкола — вони можуть стосуватися природних явищ чи упереджень у мисленні. Головне не сприймати нічого як належне. Вчений розповів, що на перших лекціях зазвичай просить нових студентів назвати невидиму частину людського тіла, що завжди знаходиться в них перед очима. Зазвичай лиш одиниці сприймають це завдання буквально та здогадуються, що йдеться про рогівку ока.

По-друге, Чалфі радить влаштовувати власному мозку постійні челенджі. Це можна робити й через виконання нестандартних логічних завдань, і через підважування гіпотез. Він розповів про наукову гру свого друга, нейробіолога Му-міна Пу: розгорнувши будь-який підручник, слід знайти там гіпотезу та спробувати відтестувати її сучасними методами. З таких перевірок нерідко виходять інноваційні наукові праці!

Попереду ще багато цікавих лекцій! 

Посилання на форми реєстрації шукай на сайті МАН у розділі «Наукові івенти» ➡️ https://man.gov.ua/events 

І читай найцікавіше з інших лекцій серії ➡️

Про світлодіоди, шлях до «Нобелівки» та мрії: конспект лекції фізика Хіросі Амано

Про мозок, навчання уві сні та саморозвиток у складні часи: конспект лекції Барбари Оклі

Про пам’ять, орієнтацію у просторі та лікування хвороби Альцгеймера: конспект лекції Мей-Брітт Мозер

Фейки про рослин-мутантів, користь від ГМО і небезпека їхньої заборони: конспект лекції Річарда Джона Робертса

Про нейтрино та історію дослідження цієї частинки: конспект лекції Шелдона Лі Ґлешоу

Про вивчення нейронів, дослідження неврологічних хвороб і різницю між мозком і комп’ютером: конспект лекції Едварда Мозера

Про нейтрино, таємниці осциляцій і нові закони Всесвіту: конспект лекції Такаакі Кадзіти

Про аквапорини, важливість їх дослідження та єднання націй через науку: конспект лекції Пітера Егра

Про мову генів, РНК-інтерференцію та сортування фейків: конспект лекції Крейга Мелло

Про вірусні ідеї, біологію наукового прогресу та головну мотивацію для вчених: конспект лекції Джорджа Сміта

Про шлях до «Нобелівки» з хімії, заморожування біомолекул і вивчення коронавірусу: конспект лекції Йоахіма Франка
Про моделювання молекул, органокаталіз і майбутнє медицини: конспект лекції Девіда Макміллана