У травні Мала академія наук запустила #CVIDOMIобирати — профорієнтаційний проєкт у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення, ГО «ЕдКемп Україна» і за підтримки Швеції. Для учасників підготували зокрема цикл лекцій від психологинь, що допоможуть визначити власну формулу ідеальної професії, побороти стереотипи про кар’єру та знайти фах до душі. Сьогодні ділимося конспектом лекції Ольги Попадинець — сертифікованої експертки з гендерної рівності та недискримінації в освіті.
Що таке дискримінація і якою вона буває
За визначенням Ольги, дискримінація — вияв будь-яких обмежень, що заважають людям уповні користуватися власними правами. Такі утиски можуть бути продиктовані різними упередженнями щодо статі, раси, походження, майнового стану, віку тощо. Лекторка наголосила, що українське законодавство забороняє будь-яку дискримінацію, тож коли відбувається обмеження прав, ігнорувати такі випадки не варто.
Особливу увагу експертка приділила гендерній дискримінації. Хоч цей вид утисків і підпадає під визначення дискримінації за статтю, ключову роль у цьому питанні відіграє саме поняття гендеру. Адже стать — це лиш певні фізіологічні відмінності, натомість гендер визначає наш образ у соціумі та «обтяжує» жінку чи чоловіка вантажем із певних очікувань від суспільства. Саме гендерні упередження вимагають від жінки бути терплячою та займатися хатніми справами, а від чоловіка — бути беземоційним і багато заробляти. На жаль, навіть зараз у майже всіх суспільствах можна з тією чи іншою частотою натрапити на гендерну дискримінацію, особливо на професійному шляху.
Як побачити дискримінацію і до чого тут магазини дитячих іграшок
Лекторка розповіла, що основним підґрунтям для дискримінації є наша схильність мислити стереотипами. Саме вони породжують токсичні упередження та підживлюють нерівність у суспільстві. Стереотипи циркулюють у багатьох сферах життя та виявляються як у здавалося б жартівливих народних приказках, так і в системному обмеженні прав, за замовчуванням нормалізованому в суспільстві. Тим не менш, експертка наголошує: навіть невинні жарти чи не зовсім осмислені слова теж є частиною деструктивних тенденцій, які варто відстежувати в собі й позбуватися.
Аби боротися з дискримінацією, варто спочатку навчитись її ідентифікувати. Допоможуть у цьому прості практики та вправи. Приміром, під час прогулянки містом можна звернути увагу на те, чи є інфраструктура зручною для всіх, зокрема й для людей з інвалідністю. Помітивши на вулиці представників етнічних меншин, як-от ромів, не завадить відрефлексувати власні емоції та відчуття, що автоматично виникають у нас всередині під дією тих чи інших уявлень.
Подосліджувати буде корисно і в магазині іграшок чи одягу, де, на думку експертки, й поготів можна швидко помітити яскраві приклади дискримінації, яку живлять гендерні стереотипи, адже стелажі зазвичай наповнені речами, які чітко поділили на дівчачі та хлоп’ячі. Наприклад, набори «Lego», орєнтовані на хлопців, найімовірніше будуть знайомити їх із технічними пристроями чи суспільно корисними закладами, як-от пожежною станцією. Своєю чергою набори для дівчат будуть простішими для збирання та найчастіше стосуватимуться б’юті-індустрії.
Що таке «скляна стеля» і як вона заважає в кар’єрному зростанні
Дискримінація у професійній сфері демонструє, як стереотипи створюють системні перешкоди для самореалізації людини. Соціологи навіть мають спеціальний термін — «скляна стеля». Ним позначають сукупність перепон, які обмежують жінку в кар’єрному зростанні. Ці бар’єри не підкріплені законом, тому нерідко залишаються непоміченими в суспільстві, ніби прозорими, як скло.
Якщо в суспільстві існує стереотип про те, що жінки нібито не мають схильності до точних наук, це змушує дівчат сумніватися у виборі професії та відмовлятися від омріяної кар’єри фізикині чи айтівниці. А вже цілий комплекс уявлень про те, що головна місія жінки — вийти заміж, народити та виростити дітей, заважає жінкам розвивати будь-яку кар’єру, а роботодавцям — сприймати жінок як рівних чоловікам працівниць. Усе це утворює «скляну стелю», що стає на заваді самореалізації: з одного боку, очевидних перешкод немає, а з іншого — через упередження жінці складно піднятися кар’єрними сходами на рівень топових посад.
Стереотипи стосовно чоловіків теж стають перешкодами для тих, хто хоче розвиватися в «жіночих» професіях чи брати на себе рівну половину обов’язків із догляду за дитиною. Також вони підживлюють економічний тиск, адже за стереотипними уявленнями чоловік зобов’язаний заробляти багато та самостійно забезпечувати всю родину.
Ольга зауважує: ігнорувати стереотипи не варто. Навіть якщо вам пощастило їх уникнути, це не означає, що їх не існує чи що з ними не доведеться стикнутися в майбутньому.
Як подолати дискримінацію й долучитися до змін
Коли ми навчилися помічати стереотипи, час почати з ними боротися. Експертка наводить кілька ефективних стратегій боротьби зі стереотипами та загалом із дискримінацією, яку вони підживлюють.
Шукай рольові моделі, промотуй їх.
Ти можеш переповідати в інсті професійні історії пілотес, президенток, водійок, механікинь і математикинь та інших, кому вдалося відкинути стереотипи та реалізуватися у своїй сфері. Лише їхня присутність в інфопросторі допомагатиме повірити в те, що такі моделі професійного розвитку можливі й сьогодні можна вибрати будь-який шлях.
Поширюй інформацію про рівність.
Що більше ми говоритимемо про рівність і недискримінацію, то більш звичними для нашого суспільства стануть ці явища. Варто наголошувати, що рівність у суспільстві вигідна для всіх, адже наразі стереотипи шкодять як жінкам, так і чоловікам.
Поширення прикладів розмаїття, рівності, широких можливостей поступово сприяє їхній нормалізації. Так ми допомагаємо іншим розширювати власний світогляд і знаходити для себе щось корисне.
Використовуй недискримінаційну лексику.
Стереотипи та дискримінація — всюди! У нашому повсякденному мовленні зокрема.
Лекторка навела 3 тематичні групи слів, у яких варто провести ревізію, позбавивши їх дискримінаційних елементів.
- Про стан здоров’я.
Тут варто звертати увагу на те, аби в першу чергу говорити про людей, а не про їхні фізичні чи психічні стани. Себто вживаємо означення на кшталт «людина з інвалідністю», «людина з аутизмом», «дитина з особливими освітніми потребами» тощо.
- Про національність і колір шкіри.
Тут уникаймо лайливих слів і лексики, що має на меті образити (якщо це не наші вороги, звісно). Себто говоримо «роми, ромки», «люди з темним кольором шкіри» тощо.
- Про стать.
Тут не забуваймо про фемінітиви, які допомагають зробити жінок у тих чи інших професіях видимими. Особливо це стосується слів, що позначають топові посади та «нежіночі» професії, адже фемінітиви у словах «прибиральниця», «вчителька», «медсестра» поки що більш звичні, ніж, наприклад, «менеджерка», «міністерка», «директорка». Окрім цього, корисно сформувати звичку не забувати про жінок, коли звертаємося до групи людей. Приміром, до вчительського колективу звертаємося так: «Шановні вчительки та вчителі».
Такі невеликі звички допоможуть зробити наше суспільство і зокрема професійні середовища більш комфортними для всіх.
Попереду ще багато корисних лекцій від експерток і зустрічей із лідерами думок! Посилання на форми реєстрації шукай на сайті МАН, на сторінці проєкту #CVIDOMI
І читай найцікавіше з попередніх лекцій у межах #CVIDOMIобирати ➡️
Чому не існує «престижних професій» і як вибрати фах мрії: конспект лекції Ірини Плешакової
Чому не існує «професійного призначення» та як знайти свій фах без Сортувального капелюха: конспект лекції Ганни Різніченко
Як інтереси допомагають знайти роботу і попередити вигоряння: конспект Ганни Чатченко
Як усвідомлено розпочати кар’єру і залишатися собою у мінливому світі: конспект лекції Алевтини Седоченко
Про секрети самопрезентації, резюме та мотиваційних листів: конспект лекції Наталії Демиденко
Як вибрати професію, щоб поєднати приємне з прибутковим і припинити накручуватися: конспект лекції Світлани Марчек
Що таке синдром самозванця і як його перемогти: конспект лекції Ганни Різніченко