У травні Мала академія наук запустила #CVIDOMIобирати — профорієнтаційний проєкт у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення, ГО «ЕдКемп Україна» і за підтримки Швеції. Для учасників підготували зокрема цикл лекцій від психологинь, що допоможуть визначити власну формулу ідеальної професії, побороти стереотипи про кар’єру та знайти фах до душі. Сьогодні ділимося конспектом другої публічної лекції Ганни Різніченко — психотерапевтки та провідної фахівчині з профорієнтації підлітків.
Що таке синдром самозванця та як він проявляється?
За визначенням лекторки, синдром самозванця — це специфічний психологічний стан, під час якого ми схильні суттєво недооцінювати себе у професійній сфері. Людям із цим синдромом здається, що їм бракує фаховості й освіченості, їхній досвід несуттєвий, а навички недостатньо розвинуті. Відкараскатися від цих думок не допомагають навіть професійні успіхи: синдром самозванця заважає їм потішитися, що було б цілком логічно. Натомість люди продовжують знецінювати себе та вважати, що всі ці здобутки випадкові, а самі вони тим часом — лиш самозванці, себто лиш вдають із себе профі. Психологи стверджують, що часто люди з цим синдромом відчувають мікс сорому та провини, навіть якщо не зробили нічого поганого.
Синдром самозванця може заважати на будь-яких етапах професійного шляху. Початківці не наважуються подати резюме та заявити про себе публічно, досвідчені фахівці знецінюють навіть великі успіхи, не дозволяють собі рухатися далі й картають себе за помилки. Тож важливо помічати й попереджати такі стани в собі.
Ганна запевняє: цей синдром лише спотворює реальність, а наші відчуття та думки про себе в таких випадках не об’єктивні. Аби підтвердити цю тезу, психологиня навела кейси акторок Емми Вотсон, Кіри Найтлі та Кейт Вінслет, які попри всі свої досягнення, світове визнання та нагороди стверджують, що мають синдром самозванця.
Як перевірити схильність до синдрому самозванця
Експертка поділилася переліком тверджень, згода з якими зазвичай свідчить про схильність до синдрому самозванця. Однак наголосила: результати цього самотестування не будуть вичерпними — для більш точної та індивідуальної діагностики краще звертатися до психологів.
Отже, до переліку тверджень!
1. У своїй уяві я не відповідаю тій посаді, яку обіймаю.
Тобі може здаватися, що результати твоєї роботи неважливі, натомість є більш достойні, розумні, талановиті й досвідчені люди, які мають замінити тебе на посаді.
2. Я боюся не виправдати покладених на мене надій.
Ти маєш у власній уяві ідеальний образ себе, який раніше тобі «допомогло» сформувати оточення. А коли відхиляєшся від нього і не виправдовуєш очікування людей навколо, сильно розчаровуєшся в собі.
3. Я боюся розповісти іншим про свої успіхи.
Тобі може здаватися, що твої успіхи неважливі, а решта людей поділяє цю думку. Ти можеш навіть уявляти, як із тебе глузуватимуть чи недостатньо оцінять твої здобутки.
4. Я не вважаю свої успіхи наслідком власних здібностей і сильних сторін.
Ти схильний/-а знецінювати свої успіхи та списувати їх на випадковість, допомогу інших чи будь-які інші чинники, крім власних здібностей.
5. Я концентруюся на своїх помилках і невдачах.
Кожна невдача (навіть невелика) вибиває в тебе ґрунт з-під ніг, знижує самооцінку та змушує сильно хвилюватися — це може свідчити про синдром самозванця.
6. Я не вірю, що маю таланти та вроджений інтелект.
Тобі складно повірити, що ти справді здібний/-а, вправний/-а і розумний/-а. Ти заперечуєш або знецінюєш свої конкурентні переваги.
7. Я постійно борюся за визнання.
Ти відчуваєш себе значимим/-ою лише тоді, коли тебе хвалять, помічають твої успіхи та підкреслюють це. У звичайних, рутинних ситуаціях і без постійного схвалення тобі може здаватися, що ти робиш щось неважливе або виконуєш свою роботу погано.
8. Я хочу бути особливим/-ою, постійно виділятися.
Ти хочеш майже завжди досягати максимальних, надзвичайних результатів, не даєш собі права на помилку.
9. Я боюсь успіху.
Ти вважаєш, нібито не заслуговуєш на власний успіх, а от умовні «успішний син маминої подруги» чи «реалізована донька татового колеги» заслуговують.
10. Я прагну бездоганно виконати ті обов’язки, які на мене поклав соціум залежно від мого гендеру.
Ти прагнеш бути суперчоловіком чи супержінкою, відповідати всім притаманним їм рисам.
11. Я боюся почути «ні».
Кожну відмову ти береш дуже близько до серця, а кожне «ні» сприймаєш як свідчення своєї бездарності.
Як запобігти чи позбутися синдрому самозванця
Ганна навела кілька лайфхаків, які допоможуть запобігти деструктивним самозванським думкам щодо себе.
Рухайся невпинно & дихай глибоко
Фізичні вправи загалом допомагають покращити настрій і відволіктися від зайвих думок, але особливу увагу Ганна звертає на діяльність, що сприяє розслабленню тіла. Можна повчитися різним дихальним вправам і самомасажу, аби зняти напругу з тіла та знизити тривожність. Експертка навела приклад найпростішої дії із самомасажу: після напруженої роботи чи співбесіди можна помасувати шкіру голови — це вже допоможе розслабитись.
Зроби видимими свої досягнення
У боротьбі із синдромом самозванця експертка радить озброїтися фактами. Спробуй налаштуватися на те, що кожен твій здобуток важливий, і випиши всі свої досягнення в тій чи іншій галузі (або загалом). Це допоможе усвідомити, що ти встиг/-ла зробити вже багато чого хорошого.
Втримай самооцінку від падіння
Самооцінка — ключовий параметр, який впливає на нас у професійному житті. Аби її «підживлювати» й утримувати від падіння, психологиня радить виконувати вправу «Баночка». Для цього візьми будь-яку баночку або прозору склянку, постав на робочому місці та щодня вкидуй до неї по невеликій записці про одне досягнення, яке ти зробив/-ла за день. Це можуть бути результати навіть на кшталт «застелив/-ла ліжко», «приготував/-ла собі сніданок», «зробив/-ла уроки». З часом баночка буде поповнюватись, а ти пишатимешся собою за всі здобутки.
Не порівнюй себе із сином / донею маминої подруги
Практику порівнювання себе з кимось експертка назвала синдромом інстаграму, адже часом наше перебування в цій соцмережі супроводжують деструктивні порівняння з тими, кого бачимо у стрічці. Так у нас може виникати ілюзія, що всі довкола постійно роблять лише надзвичайно корисні речі, безперестанку чогось досягають і ніколи не фейлять. Психологиня запевнила, що це, звісно, неправда, просто люди схильні показувати в соцмережах лише успіхи та яскраві моменти життя, а те, що їм не хочеться афішувати, приховувати. Тож варто усвідомити, що ідеальних людей не буває, а порівнювати себе з іншими означає задавати нереалістично високу планку.
Дякуй, а не виправдовуйся
Оскільки люди із синдромом самозванця применшують свої сильні сторони, вони також схильні виправдовуватися, коли інші хвалять їх і підкреслюють їхні позитивні ознаки. Тож якщо впізнаєш у цьому описі себе, починай прокачувати звичку дякувати, коли хвалять, і погоджуватися з хорошою оцінкою тебе як людини та професіонала/-ки.
Вивчай свої тригери
Якщо людина із синдромом самозванця хоче бути ідеальною, то найімовірніше вона думає про свої конкретні «недосконалі» риси та навички. Аби було простіше розібратися в собі й визначити, що саме тебе не влаштовує та тільки підживлює синдром самозванця, Ганна радить попрактикувати мисленнєву вправу. Для цього маєш уявити ідеальну версію себе та подумки вдосконалити до омріяного рівня свої досягнення і здібності в усіх життєвих сферах: навчанні, роботі, хобі, особистому житті тощо. Паралельно відстежуй власні психологічні реакції на ті чи інші моменти. Які риси ідеального/-ї тебе змушують реального/-у тебе почуватися погано? Чому ти так на них реагуєш? Чи твої уявлення про самого/-у себе справді належать тобі, чи вони кимось нав’язані? Відповіді на ці запитання можуть привести до неочікуваних висновків.
Дозволь собі неідеальність
Аби уникати синдрому самозванця, психологиня радить хоча б іноді дозволяти собі бути неідеальним/-ою. Для цього не обов’язково прогулювати уроки чи відмовлятися від роботи. Відпускати надмірний самоконтроль допоможе неідеальний конспект, не бездоганно випрасувана сорочка чи навіть не найестетичніший у світі бутерброд. Разом із цими невеликими вправами запитуй себе: «Що в мене має бути ідеальним завжди? А якщо я зроблю це неідеально, чи зміниться щось глобально? Чи повпливає це на моє життя?».
На завершення Ганна поділилася вправою для самомотивації, що врятує від загрузання в думках про свою «нездатність до *вставити назву здобутку, про який мрієш*». Подумай: чи був би сучасний світ таким, яким ми його знаємо, якби, приміром, Стів Джобс, Джоан Роулінг чи Генрі Форд вирішили, що їхні ідеї нікому не цікаві, а самі вони — суцільні бездари? Напевно, людство втратило б не одну важливу річ. Тож бери за звичку цінувати себе, свої ідеї та успіхи.
І наостанок лови посилання на презентацію Ганни Різніченко.
Попереду ще багато корисних лекцій від експерток і зустрічей із лідерами думок! Посилання на форми реєстрації шукай на сайті МАН, на сторінці проєкту #CVIDOMI
І читай найцікавіше з попередніх лекцій у межах #CVIDOMIобирати ➡️
Чому не існує «престижних професій» і як вибрати фах мрії: конспект лекції Ірини Плешакової
Чому не існує «професійного призначення» та як знайти свій фах без Сортувального капелюха: конспект лекції Ганни Різніченко
Як інтереси допомагають знайти роботу і попередити вигоряння: конспект Ганни Чатченко
Як усвідомлено розпочати кар’єру і залишатися собою у мінливому світі: конспект лекції Алевтини Седоченко
Про секрети самопрезентації, резюме та мотиваційних листів: конспект лекції Наталії Демиденко
Як вибрати професію, щоб поєднати приємне з прибутковим і припинити накручуватися: конспект лекції Світлани Марчек