«Чоловік має керувати», «Філологія — не чоловіча справа», «Чоловічий мозок — для технарських фахів» — ці стереотипи часто заважають хлопцям побудувати кар’єру мрії. Сьогодні в рамках кампанії «#CVIDOMI: відбудовувати країну» спростовуємо ці та інші міфи. А допомагає нам у цьому Тетяна Пашкіна — кар’єрна консультантка, експертка платформи з розвитку кар’єри «Happy Monday».
Кампанію «#CVIDOMI: відбудовувати країну» реалізує Мала академія наук України в партнерстві з UNFPA Ukraine та Офісом Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України в межах проєкту «Трамплін до рівності» та за фінансової підтримки Посольства Швеції в Україні.
Міф № 1: «Чоловічий мозок ліпше “заточений” під технічні науки»
Поділ на технічний та гуманітарний типи мислення — антинауковий стереотип. Його прибічники стверджують, ніби чоловіки більш схильні до першого, тож логічно думають та швидко рахують, а жінки — до другого, тобто мають багату уяву. Насправді це гендерне упередження не має наукового підґрунтя. Нейробіологиня Віра Єфремова пояснює: «Звісно, під час різних активностей у нас працюють різні центри, проте не існує жодних наукових підтверджень тому, що в когось одна півкуля чи одна зона більш розвинена за іншу. З доказової точки зору не існує поділу на фізиків і ліриків за зонами мозку чи право- або ліворукістю».
Розподіл на технарів та гуманітаріїв породжує уявлення про «чоловічі» та «жіночі» професії, за яким хлопці мають працювати інженерами, айтівцями та фізиками-експериментаторами, а дівчата — письменницями, художницями й акторками. Вчена спростовує і цей стереотип. За її словами, наука не розділяє чоловіків і жінок за потенціалом у технічних чи гуманітарних галузях, тож обидві статі за рівних умов можуть досягати однакових успіхів і в технічних, і в гуманітарних науках. Усе залежить лише від мотивації, освіти й обставин, проте аж ніяк не від об’єму мозку, співвідношення гормонів чи будови тіла.
На підтвердження того, що чоловіки можуть бути успішними в гуманітарних чи природничих напрямах, маємо розмай кейсів. Наприклад, історії Дмитра Вакуленка, який працює медичним психологом і нейропсихологом, та Леоніда Горобця, який реалізувався як зооархеолог.
Міф № 2: «Творчі професії — це не чоловіча справа»
А насправді все навпаки :) Цей міф також лежить у площині гендерних стереотипів про нібито «заточеність» жіночого мозку під творче й гуманітарне, а чоловічого — під технічне і складне. Антинаукова вигадка легко розбивається об аргумент нейробіологині Віри Єфремової, яка запевняє: усі люди від народження мають більш-менш однакові здібності, тому не може бути суттєвих перешкод, які б завадили опанувати навіть цілковито нову для себе галузь.
Також цей міф спростовують успішні кейси українських чоловіків із творчих сфер, як-от Ростислава Семківа — літературознавця, письменника й директора видавництва «Смолоскип». Він про стереотипи у своїй сфері розповідає таке: «У філології багато жінок, але не скажу, що я почувався під час навчання якось дискомфортно чи незвично. Від початку сприймав усіх у групі як колег». За його словами, у літературі головне — добрий текст, і насправді не важливо, хто його пише: жінка чи чоловік. Дійсно важливі майстерність і відчуття слова, які не залежать від гендерної належності.
Міф № 3: «Хлопцям не пасують професії у сфері обслуговування — це теж не “по-чоловічому”»
Почнемо з того, що працівники сфери обслуговування важливі для відбудови країни. Саме продавці та продавчині, шевці та швачки, курʼєри та кур’єрки, кухарі та кухарки зараз поповнюють наш держбюджет, а після перемоги допоможуть відновити важливі галузі.
Маємо й успішні кейси чоловіків, які реалізувалися у сфері обслуговування. Як приклад можна навести історію флориста Олександра Іваненка, який понад 17 років створює квіткові композиції для кліпів, івентів та святкових подій, а також запустив навчальний курс. Крім того, варто згадати героя нашого відеопроєкту «#CVIDOMI: відбудовувати країну» Ярослава Бурківського. Він пройшов шлях від пекаря до власника бізнесу, відкривши пекарню в Бучі «Хатинка пекаря». Щодо гендерних стереотипів у цій професії, то Ярослав розповідає: «До пекарів — і чоловіків, і жінок, — у принципі, ще десяток років тому було стереотипне ставлення: з Радянського Союзу йшла традиція, що пекарі не можуть бути підприємцями, тим паче успішними, і що пекарський крафтовий бізнес “не вистрілить”. Але вже зараз ви бачите, що сімейні пекарні, крафтові пекарні — це десятки класних проєктів, які люблять і поважають».
Міф № 4: «“Справжні чоловіки” повинні мріяти про власну справу, а не працювати “на когось”»
Бути найманим працівником чи відкрити власну справу — вибір кожного і кожної. Обидва варіанти мають свої переваги: якщо працювати «на когось», то матимеш трудові відносини, які регулює закон, нормовану відпустку та вихідні, стабільну заробітну плату та менше ризиків усе втратити.
Тетяна Пашкіна коментує цей стереотип так: «Підприємництво — справа, яка вимагає особливого мислення та структури особистості. Тут важливо мати такі риси, як швидкість ухвалення рішень, здатність до ризику, самомотивованість, стресостійкість, системність… Тому не кожен здатний і хоче бути успішним підприємцем. Тож працювати найманим фахівцем або керівником — цілком нормально, лиш би цей вибір був суголосний навичкам і бажанням людини.
Важливо також зазначити, що робота не обов’язково має бути єдиною метою в житті, попри стереотипи на кшталт “справжній чоловік повинен мати свою справу”. Абсолютно нормально сприймати роботу як спосіб заробляння грошей, а втіху знаходити деінде — у хобі, сім’ї, волонтерстві, інших активностях. До речі, іноді монетизація хобі стає шляхом до власної справи, але не обов’язково сприймати хобі як ще одну необхідність заробляти гроші. Тому започаткувати успішну власну справу та бути її натхненним керівником — лише один зі шляхів самореалізації. Варто прислухатися до себе та розуміти, що саме дає наснагу та як до цього долучитися».
Міф № 5: «Хлопець повинен прагнути до керівних посад»
Кар’єрне зростання — це також особистий вибір. Хлопці й дівчата мають право розвиватися в будь-якій сфері та в зручному для них темпі, досягати цілей та отримувати задоволення від роботи. Так само чоловіки й жінки можуть доглядати за дитиною під час декретної відпустки, розділяти хатні обов’язки з партнеркою чи партнером.
«Патріархальні стереотипи іноді змушують нас обирати кар’єрні шляхи, які нам не до вподоби. Одне з таких шкідливих кліше можемо сформулювати як “чоловік усьому голова”. Голова у сім’ї, на роботі — всюди. Може, не директор, але керівник точно. А ще він — “годувальник”, тому має непогано заробляти. А де гарантовано висока оплата? Правильно, на керівних посадах! Саме такими причинно-наслідковими зв’язками й керуються чоловіки, які піддаються впливу гендерних стереотипів.
Натомість жінки керуються протилежним стереотипом, який сформулюємо так: “Жінка — насамперед берегиня домашнього вогнища, мати успішну кар’єру їй не обов’язково”. Керуючись цим кліше, жінки частіше обирають горизонтальну (експертну) кар’єру — це вид кар’єрного зростання, коли фахівець розвивається здебільшого в межах одного відділу.
Відповідно, отримуємо статистику, яка ілюструє: чоловіки частіше обіймають керівні посади. Але чи означає це, що чоловіки мусять бути керівниками? Аж ніяк. Натомість показує, як сильно гендерні стереотипи впливають на наше життя. Як кар’єрна консультантка, я щиро впевнена, що кар’єра має реалізовувати найкращі якості людини, її бажання та мрії, а не заганяти її в прокрустове ложе високих посад та регалій», — каже Тетяна Пашкіна.
Попередні матеріали в рамках кампанії «#CVIDOMI: відбудовувати країну»:
«“Математикою на життя не заробиш!”: 5 стереотипів про кар’єру в науці»;
«Як я поборола гендерні стереотипи: історії українських науковиць-інфлюенсерок»;
«Могилянка, Львівський політех, Каразінський університет: яке твоє вишівське альтер его?»;
«“Та то для двієчників!”: 5 стереотипів про заклади профтехосвіти»;
Ілюстрації: Анастасія Василенко