Від «Звенигори» Олександра Довженка і «Тіней забутих предків» Саркіса Параджаняна до «Я і Фелікс» Ірини Цілик та «Атлантиди» Валентина Васяновича. Від «Людини з кіноапаратом» Дзиґи Вертова та «Вавилона XX» Івана Миколайчука до «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча та «Додому» Нарімана Алієва. Українські митці доводять: наше кіно багатогранне!
Як навчитися створювати фільми, якими навичками для цього треба володіти й до чого тут математика? Про це та інше розпитали режисера Нарімана Алієва.
У чому полягає робота режисера?
Режисер керує створенням фільму на всіх етапах: від формування ідеї і до піару знятої стрічки, тобто робота не обмежується лише знімальним майданчиком. Можемо сказати, що режисер — проєктний менеджер у кіно. Його завдання — об’єднати команду та донести всім учасникам ідею і бачення результату їхньої роботи. Саме тому режисер повинен знатися на всіх аспектах кіновиробництва та бути спроможним виконати роботу кожного члена команди хоча б на базовому рівні.
Кіно — високобюджетне мистецтво. Ще до початку безпосередньої роботи над фільмом режисер має показати потенційним інвесторам: він знає що робить і його проєкт вартий підтримки. Важливо вміти якісно комунікувати, доносити свої ідеї та долати сумніви інших. На наступних етапах роботи комунікація не припиняється, адже треба дібрати акторів, локацію, визначитися з декораціями й костюмами, працювати зі світлом, звуком, титрами, рекламою тощо. Жоден із цих процесів не обходиться без залученості режисера. Іноді цю роботу складно помітити. Результат праці, скажімо, сценариста відображається у сценарії, який можна прочитати, робота костюмера — у створеному одязі, а гру акторів ми бачимо безпосередньо в кадрі. Натомість внесок режисера не можна представити у фізичному вимірі. Але без нього кожен із команди знімав би якесь власне кіно!
Будь-який фільм має сценарій — своєрідну інструкцію до того, що має відбуватися у кадрі. Режисер, користуючись цією інструкцією, створює стрічку, подібно як ми складаємо з деталей шафу з IKEA.
Чи вивчають творці кіно математику і як вона їм може допомогти?
У програмі театральних закладів вищої освіти немає математики. Проте у школі вона мені давалася добре — поки не з’явилася тригонометрія. Інші теми я розумів і мав хороші оцінки з алгебри та геометрії, навіть кращі, ніж з української мови чи літератури.
Вважаю, що розуміння математики та її законів необхідне для розвитку в будь-якій професії. Насамперед воно сприяє логічному мисленню, точності в діях. Може скластися хибне враження, що кіно, як мистецтво, потребує лише натхнення та уяви. Це не так! Для творців кіно важлива алгоритмічність і стратегічність мислення, уміння прораховувати на кілька кроків вперед.
Загалом математика допомагає діяти послідовно та структуровано в будь-якій справі. Розмірковуючи логічно, розуміємо, як планувати роботу, щоб нічого не упустити. Часом у житті нам хочеться перескочити якісь неприємні чи нецікаві моменти, але це неможливо. Пропустивши щось одне, не отримаємо бажаного результату. Саме математика вчить нас, що шлях до мети має бути послідовним. А це дуже важливо усвідомлювати у роботі над стрічкою.
Кіномитцю не обійтися без логічного мислення. Логіка вкрай важлива для створення будь-якого персонажа чи написання сценарію. Потрібно вміти вибудовувати сюжет, шукати мотивацію вчинків героїв, пов’язувати причини й наслідки їхніх дій. Адже у кіно подія не може існувати лише заради самої події, кожна сцена повинна мати свою передумову та значення.
Як для вивчення математики необхідна творчість, так і у творчості треба дотримуватися алгоритмів і правил.
Як зрозуміти, що режисура — твоє?
Я опинився у цій професії майже випадково. Вступаючи на режисерський факультет, ще не до кінця усвідомлював, у чому полягатиме моя робота.
Зараз розумію, що у цій сфері технічні навички — далеко не головне. Їх можна здобути у процесі навчання і роботи. Важливіше для режисера — мати бачення та уяву. Але й цього теж недостатньо. Можна «зняти» неймовірне кіно у себе в голові, але цю ідею ще треба донести сотням людей, з якими ти працюватимеш надалі. Комунікаційні навички вкрай важливі у цій професії. Фактично, це один із робочих інструментів режисера.
Режисер повинен мати цікавість до світу, розвиватися у різних сферах. Немає таких знань, які не згодяться вам для роботи в кінематографі. Важливо вміти працювати з інформацією, заглиблюватися у тему, якій присвячено кінопроєкт.
Часто в основу кіно лягає доволі проста, примітивна історія, яка може трапитися з кожним. Є багато фільмів про щасливе чи нещасливе кохання, успіх на роботі, подорожі тощо. Режисерові треба вміти пірнути вглиб цієї історії, створити персонажів. Адже щось неймовірне можна знайти в дуже простому і перетворити це на півторагодинну оповідь на великому екрані.
З якими кар’єрними труднощами стикаються режисери?
Як і в будь-якій іншій галузі, у кінематографі не обійтися без труднощів. Не варто йти в кіномитці, якщо ви хочете просто мати престижну професію.
Для мене робота в кіно пов’язана з особистою візією. Ви маєте чітко розуміти, що робите і для чого. Адже режисура потребує величезної кількості вашого часу, ресурсів, здібностей. За кожен продукт ви відповідаєте своїм іменем та репутацією.
Варто бути готовими до критики та довгого шляху до визнання. А ще кіно — не та сфера, де можна легко і швидко заробити багато грошей.
Для мене кіно — це розмова про важливе. Про ті речі, що мають цінність саме для мене. Тож обирайте цю сферу, якщо ви маєте що сказати світові й розумієте, для чого йому потрібно це почути!
Що б ви порадили підліткам, які замислюються над професією у сфері кіно?
По-перше, всебічно розвивайтеся! Читайте художню і нонфікшн-літературу, досліджуйте художні та науково-популярні фільми. Щоб створювати кіно, потрібно мати хорошу базову освіту, розуміти, як улаштований світ, як працюють закони природи чи певні інституції. Але найголовніше треба жити життя. Без особистого пережитого досвіду, важко буде створити чи зрозуміти досвід інших людей. Єдине, що я вважаю необов’язковим для майбутніх режисерів, — це поезія. Звісно, це хороша форма літератури, але має багато абстрактності, як-от метафори, порівняння, алегорії тощо. А в кіно все має бути зрозуміло. Те, що відбуватиметься на екрані, треба описувати прямо, сценарій має бути чітким, щоб його однаково розуміли всі члени команди.
Не зайвим буде дізнатися про життя і творчість режисерів, які вас цікавлять. Є багато книжок про сценарну майстерність чи режисуру, наприклад «Як блискавично писати живучі тексти. Врятуйте кицьку!» Блейка Снайдера. У такій літературі можна відшукати щось цікаве для себе, зрозуміти, у якому напрямі рухатися. Проте не сприймайте жодну з профільних книг як пряму інструкцію до дії.
Загалом режисура полягає в тому, щоб об’єднати величезну кількість досвіду інших спеціалістів та віднайти в цьому щось своє. Ті алгоритми та підходи, що працюють для інших, не обов’язково працюватимуть для вас.
Здобувайте візуальний досвід — спостерігайте за світом, помічайте деталі чи цікаві поєднання. Це цілком безплатно, але суперважливо для митців.
Дивіться різноманітні фільми. Почніть із сучасних та популярних, а з часом заглиблюйтеся в нішеве кіно. Спостерігайте за розвитком кіноіндустрії та окремих режисерів, переглядаючи стрічки у ретроспективі. Спробуйте сприймати кіно не через сучасну оптику, а враховуючи той час та обставини, коли його знімали. Всі теперішні режисери і досі спираються на прийоми класичного, ще німого кінематографу.
Режисура пов’язана з ухваленням величезної кількості щоденних рішень. Тож, переглядаючи певну сцену, не думайте про те, що хотіли б зняти таку ж, а спробуйте зрозуміти, чому творець вирішив зробити її саме такою.
Які три фільми варто подивитися підліткам у 2025 році?
Пораджу три українські фільми, які вийшли цьогоріч. Перший — «2000 метрів до Андріївки» Мстислава Чернова. Це документальний фільм про події українського контрнаступу на Бахмутському напрямку у вересні 2023 року. У центрі сюжету — бійці 3-ї окремої штурмової бригади, які прямують через укріплений ліс для деокупації села Андріївка.
Другий фільм — «Сірі бджоли» Дмитра Мойсеєва. Він знятий на основі однойменного роману Андрія Куркова про життя двох чоловіків на Донеччині у період проведення АТО.
Й останній — «Ти — космос» Павла Острікова. За сюжетом фільму Земля вибухає, а головний герой, що якраз перебуває на космічному кораблі, залишається єдиною людиною у Всесвіті.
Ці фільми дуже різні: за настроєм, підходом режисера, тематикою та реалізацією задуму. Але саме це й показує, наскільки кінематограф великий, місткий, так що кожен митець може знайти в ньому своє місце.
Розширюйте знання про кіно разом із МАНмедіа:
«Голлівуд на Березі Чорного моря: як працювала Одеська кіностудія»;
«Кінозірка XX століття: ким був Іван Миколайчук»;
«Як минула GENIUS Olympiad 2025: розповідають переможці»;
«Сер(E)альність: серіали та філософія».
Колажі: Олена Ковальчук