Журливий митець старшого віку, що схилився над своєю черговою поезією про важку долю, — ні, це не про Тараса Шевченка!
Він знавець моди, любитель культурних івентів і провокаційний письменник, що раз-по-раз шокував публіку, — маємо докази цього з історичних джерел. Сьогодні, на честь дня народження Тараса Шевченка, розповідаємо ці та інші незвичайні факти з його біографії!
Знався на саморозвитку і продуктивному навчанні
Тарас Шевченко захоплювався малюванням з дитинства і випрацьовував власний художній стиль. Свого часу він починав із замальовок на клаптиках паперу, портретів і дизайну саморобної книжечки, а продовжив копіюванням творів мистецтва та змальовуванням класичних статуй.
Згодом Тарас Шевченко вчився в інших митців, як-от в українського художника Івана Сошенка. Побачивши хист хлопця, Іван давав йому поради й матеріали, а згодом влаштував для нього домашні студії, де навчав постановочному рисунку.
Коли Тараса Шевченка викупили з кріпацтва, він нарешті зміг стати вільним слухачем Імператорської академії мистецтв. Ба більше, завдяки рівню майстерності, якого художник досягнув на той час, він долучився не до початкового, а одразу до «фігурного класу» — там навчали вже більш просунутого рисунку античних скульптур і натури.
Полюбляв тусовки та світські івенти
Ми можемо уявляти Тараса Шевченка як митця, який днями й ночами писав серйозні вірші. Проте насправді письменник знався на work-life balance: на дозвіллі долучався до креативних ком’юніті свого часу та полюбляв відвідувати івенти, які влаштовувала інтелігенція. Він ходив на літературні та музичні вечори, у театри та на концерти. Там знайомився з іншими митцями, з якими полюбляв влаштовувати посиденьки в кав’ярнях чи барах.
Особливо активне світське життя Тарас Шевченко вів одразу після викупу з кріпацтва. За словами Івана Сошенка, «у нього вселився світський біс»: письменник почав модно вдягатись, їздити на вечори — словом, вести богемне життя. У деякі моменти Іван Сошенко навіть дорікав поетові за таку поведінку та пророкував йому невдачі у творчій кар’єрі.
Вражав публіку літературними новинками
Перед тим, як опублікувати свої художні твори у збірках, Тарас Шевченко проводив таке собі бета-тестування — випробовував новинки на слухачах. Відвідуючи літературні вечори, письменник зачитував вірші та спостерігав за реакцією публіки. Часом такі виступи були провокаційними: найбільше вони захоплювали молодь, а от деяких професорів, навпаки, лякали. Зокрема, неоднозначно сприйняли суперечливу для того часу поему Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним…». Професор Київської духовної академії Віктор Аскоченський, приміром, порадив поетові більше не писати таких віршів.
Донатив на українську освіту
Тарас Шевченко опікувався деякими українськими школами, а саме київськими недільними та народними сільськими. Зокрема, надсилав поштою українським друзям примірники «Кобзаря» з проханням продати місцевим книгарням, а отримані кошти задонатити недільним школам.
Також письменник склав і видав буквар для сільських шкіл. Як писав він сам у листах, вийшло надрукувати 10 тисяч примірників, які продали на користь цих шкіл по три копійки за штуку. Надалі у планах Тараса Шевченка було видання підручників з арифметики, космографії та географії, а також короткого посібника з історії України. Найімовірніше письменник не встиг втілити ці плани в життя: він описував їх у листах, що датуються серпнем 1860 — січнем 1861 року. А вже 10 березня 1861-го митець помер.
Був історичним блогером свого часу
Тарас Шевченко захоплювався історією й археологією — загалом знався на українській старовині. А 1845 року він почав досліджувати її вже професійно у складі Київської археографічної комісії. Зазвичай митець отримував дозвіл на змалювання й огляд старожитностей, їздив у місця з історичною спадщиною та змальовував різноманітну старовину. Під час подорожей Шевченко також вів нотатки, у яких описував знахідки, — їх потім використовував у звітах комісії, а часом і у творчості. Зокрема, під час відвідин Переяславщини Тарас Шевченко описував древні кургани та Змієві вали, змальовував дерев’яні церкви. Пізніше він згадував Переяслав і «Виблу могилу» в поемі «Сон».
На думку історикині Людмили Ясновської, Тарас Шевченко допоміг українцям зберігати свідчення про старовину й доклався до нашої історичної науки: вцілілі нотатки та замальовки митця стали джерелами для досліджень майбутніх істориків.
Таким трендовим і соціально відповідальним був Тарас Шевченко — вивчаймо життєписи українських діячів і пишаймося ними!
Більше фактів про наших класиків читай у попередніх матеріалах:
«Борчиня за жіночі права й українізацію та знавчиня гастрокультури: якою була Ольга Кобилянська»
«Борчиня з фейками про Україну та гендерними стереотипами: хто така Марко Вовчок»
«Мандрівник, трендсетер у світі моди та профемініст: що ми знаємо про Івана Франка»
Використані світлини
1. Останні знімки Тараса Шевченка.
Джерело: Центральний державний електронний архів України
2. «Автопортрет», 1840 рік. Полотно, олія.
Джерело: Центральний державний електронний архів України
3. «Автопортрет», 1843 рік. Папір, туш, перо.
Джерело: Центральний державний електронний архів України
4. Знімки в майстерні Івана Гудовського, 1859 рік.
Джерело: Центральний державний електронний архів України
Ілюстрації: Анастасія Василенко