110 років тому Казимир Малевич презентував світові свій «Чорний квадрат» — перший зразок безпредметного мистецтва. Окрім нього, написав ще орієнтовно 350 полотен та заснував новий напрям авангардного мистецтва — супрематизм.
У чому ж новаторство Малевича? Як він змінив світове мистецтво? Чому творчість художника актуальна й нині? Розпитали Тетяну Філевську — креативну директорку Українського інституту, дослідницю творчості Казимира Малевича та упорядницю книг «Казимир Малевич. Київський період 1928–1930» і «Казимир Малевич. Київський аспект».
Казимир Малевич народився в Києві, але його спадщину привласнюють росія та Білорусь. Як коректно окреслити національну ідентичність митця?
Варто почати з того, що в часи Малевича поняття національної ідентичності мало інший характер і тільки почало розвиватися. Він жив в імперії і мав зв’язок із різними культурами: українською, польською, російською, білоруською.
Для Малевича Україна, її народ та культура мали визначальне значення. У документах у графі «національність» він записаний саме як українець. І це його національне самовизначення, адже на початку минулого століття громадяни могли вибирати, ким вони хочуть записатися. Тобто українськість була свідомим вибором митця. На підтвердження цього факту маємо і листи Малевича, де він називає себе українцем. Художник прожив дитинство та юність у наших селах, де й почав формуватися як митець. Малевич згадував, що його першими вчительками мистецтва були тамтешні селянки.
Водночас говорити про те, що Малевич дотичний лише до української культури, некоректно. Його батько був польським шляхтичем, а в родині розмовляли польською мовою. Не можемо викреслювати Малевича і з російського контексту, адже більшість життя він провів у росії та називав російські міста своїм домом. Певний час митець жив і у Вітебську, що в Білорусі. І там його вважають засновником білоруського сучасного мистецтва.
Треба сміливо говорити про те, що Малевич належить до покоління митців модерної доби, які жили у період високої мобільності та множинних ідентичностей. Немає сумніву, що українська ідентичність була для художника основною та визначальною, але він також є частиною мистецької спільноти інших, сусідніх держав.
Як українська культура та реалії вплинули на творчість Малевича?
Вплив України та українського мистецтва на творчість Малевича очевидний і доведений дослідниками спадщини митця. По-перше, у його творчості осмислюється українське село. В автобіографії Малевич пригадує: перше, що вразило його відчуття естетики в дитячі роки — українське народне мистецтво, яке бачив у розписах у домівках односельців. У картинах митця, зокрема, простежуємо відсилання до українських народних виробів: килимів, писанок, вишивок тощо.
По-друге, згадаймо про професійний вплив колег. Перший художник, який справив враження на Казимира Малевича, — Микола Пимоненко. Тоді він був одним із найвизначніших митців, здобув академічну освіту та побудував успішну кар’єру. Пимоненко жив у Києві та в Малютянці під Києвом, на полотнах зображував побут і містян, і селян. Деякі сюжети, як-от з жінками, що жнуть, чи київською квіткаркою, Малевич запозичив у колеги. Окрім того, успіх та харизма Пимоненка сформували у Малевича уявлення про те, яким має бути успішний художник.
Відомо, що Малевич відвідував рисувальну школу Мурашка. Ми точно не знаємо, скільки тривало його навчання, але ця інституція також наклала відбиток на подальшу творчість митця.
Загалом не бракує визначних подій у житті Малевича-митця, що пов’язані з Україною. У Києві батьки купили йому перші фарби, а першу картину він продав у Конотопі. Художник підтримував зв’язок з українськими колегами, викладав у Київському художньому інституті, де розвинув власну педагогічну систему. А також саме в Україні надрукував останній цикл своїх теоретичних праць та провів останню персональну виставку.
У певний момент Малевич зосередився на викладанні та написанні теоретичних праць. У чому його внесок у мистецьку освіту?
Після відкриття у 2016 році архіву Казимира Малевича, який зберігав його асистент Мар’ян Кропивницький, ми глибше зрозуміли підхід художника до мистецької освіти.
У своїй педагогічній теорії Малевич порівнює мистецтво з медициною. Він уважав, що кожен художник «заражений», мов вірусом, схильністю до певного виду мистецтва. І завдання художньої школи, академії чи інституту — «діагностувати» це та «прописати» студентові лікування — навчання за відповідним напрямом. За версією Малевича, потрібно розвивати в людині закладений природою талант, а не перенавчати, скажімо, імпресіоніста на кубіста чи навпаки.
Також Малевич часто долучався до мистецьких дискусій. У тодішній пресі публікували його роздуми про навчання кінохудожників. Це питання було актуальним, адже кіно лише починало розвиватися. Митець наполягав: кінохудожники повинні спочатку здобути класичну художню освіту, а вже опісля пізнавати технічні особливості створення фільмів. Саме таким він бачив шлях розвитку справжніх професіоналів.
Як складалися стосунки художника з мистецькою спільнотою?
Серед сучасників Малевича не було байдужих: його або любили, або ненавиділи. Він мав когорту прихильників, учнів та близьких друзів, які вважали митця генієм та дослухалися до нього. Інші ж критикували художника та називали неуком і навіть шарлатаном.
З колегами Малевич теж мав різні стосунки. Михайла Бойчука він усіляко критикував у своїх статтях. І хоч той не відповідав публічно, можемо припускати, що також не переносив Малевича. Натомість із живописцем Львом Крамаренком художник дружив.
Як творчість Малевича вплинула на його сучасників та наступників?
Роль Малевича у сучасному мистецтві визначальна. Щоб у цьому переконатися, достатньо розгорнути будь-який підручник з історії мистецтва — і там ви побачите його «Чорний квадрат». Не існує художників, які після 1915 року не сформували власної думки про це полотно. Вони можуть його ігнорувати, можуть заперечувати, можуть схвалювати. Але повз цю роботу не може пройти жоден митець.
Чому «Чорний квадрат» настільки важливий? Саме це полотно завершило кількатисячолітню історію міметичного мистецтва, тобто такого, що відображає реальність. Малевич показав, що відтепер художник не має нічого наслідувати. Є форма, є колір — і ви вільні робити з ними все, що забажаєте, рамок немає. Це було дуже революційно. І тепер так чи інакше кожен художник формується, осмислюючи тези Малевича.
Його ідеї знайшли відображення не лише у живописі. Вони задали параметри для існування та розвитку сучасних дизайну й архітектури.
Чому Малевич актуальний і зараз?
Художник багато в чому випередив свій час, а деякі його ідеї мистецька спільнота обмірковує і досі, як-от мінімалізм чи концептуалізм. Митець недовго працював над цими течіями, залишив лиш кілька робіт, а зараз це цілі напрями у мистецтві. На основі ідей Малевича розвивалися різні художники: від американця Марка Ротко до одеського концептуаліста Леоніда Войцехова. Загалом усе мистецтво XX–XXI століття можна назвати розмовою з Малевичем.
Новаторські ідеї Малевича досі не вичерпали себе. Те, як він змінив парадигму мистецтва, і нині на часі. Ніхто з митців ще не зробив більше, і зараз ми живемо у світі, який залишив нам Малевич.
Джерела світлин
- Фото Тетяни Філевської.
Автор: Данило Павлов. The Ukrainians Media
- Картини Малевича. Wikiart.
Ілюстрації: Олена Ковальчук