Цьогоріч учні МАН укотре долучилися до GENIUS Olympiad — найбільшого конкурсу екопроєктів з фіналом у США. Підлітки презентували свої напрацювання в галузях науки, бізнесу, мистецтва, музики й робототехніки.

МАНівці з 11 областей України вибороли 17 нагород: 3 золоті, 5 срібних, 4 бронзові медалі, а також здобули 4 почесні відзнаки та 1 гранпрі.

Ми розпитали переможців конкурсу про їхні проєкти, враження від змагання та плани. 

Як це — знімати постапокаліптичне кіно: історія Анни Абраменкової і Тимофія Мірошниченка

Команда з Дніпропетровщини зняла стрічку «The Scenario: 2052». З нею здобула золоту нагороду в категорії «Короткометражний фільм».

Як виникла ідея зняти фільм?

Ще до конкурсу ми разом знімали контент. Тож, розуміючи, що чудово працюємо в команді, вирішили спробувати свої сили на Олімпіаді геніїв. 

Сама ж ідея фільму виникла після того, як росія атакувала Дніпро балістичною ракетою «Орєшнік», яка могла нести ядерну боєголовку. Ми вирішили спроєктувати, що сталося б, якби ядерний вибух таки відбувся. Про такий песимістичний варіант майбутнього і розповідає наш фільм. Ми знімали у листопаді, коли надворі було похмуро та сиро — це допомогло передати гнітючу атмосферу. 

Як проходили зйомки?

У нас було багато викликів! Спочатку взялися писати сценарій. Ми мали безліч ідей, які складно було поєднати в одному фільмі, але з часом картинка склалася. 

Іще один виклик — погодні умови. У запланований день лив дощ, тому ми змушені були перенести знімання. У результаті знімали протягом двох днів з ранку до вечора. Через це дуже померзли, адже надворі вже було доволі холодно. 

Знімати було складно, бо вперше використали стабілізатор камери, щоб якість відео була бездоганною. Потрібен був час, щоб розібратися з особливостями роботи цього пристрою. Монтували фільм теж досить довго. Довелося багато експериментувати, пробувати різні поєднання кадрів. Але результат був вартий докладених зусиль!

Поділіться враженнями від конкурсу.

Анна: Я протягом декількох років хотіла долучитися до Олімпіади геніїв. Коли нарешті моя мрія здійснилася, отримала неймовірні враження: починаючи від трансатлантичного перельоту та нових знайомств і до здобуття золотої нагороди та святкування перемоги. 

Я познайомилася з багатьма однолітками з інших країн, більше дізналася про їхні наукові захоплення та культуру. Тепер маю подруг із Мексики та Зімбабве. Не знаю, де б іще я мала нагоду з ними подружитися, як не на Олімпіаді геніїв!

Тимофій: Отримав неймовірні враження від організації та додаткових активностей. Хоч і хвилювався напередодні презентації нашого фільму перед членами журі, та все пройшло чудово! 

А ще мені дуже сподобався кампус Рочестерського технологічного інституту, де проходило змагання. Сама будівля гарно обладнана, а працівники привітні.

Чи плануєте далі займатися кінематографом?

Анна: Олімпіада геніїв показала мені, що кінематограф — окремий світ, у якому я можу бути не лише глядачкою, а й творчинею. Авжеж, для цього потрібна сильна команда, самій тут не впоратися. Наразі я планую зібрати довкола себе людей, які люблять кінематограф і прагнуть, як і я, створювати креативні фільми. Маю декілька ідей кінопроєктів і хочу їх реалізувати найближчим часом.

Тимофій: Для мене це радше хобі. Я точно буду створювати нові фільми, але не розглядаю кінематограф як сферу для професійної реалізації.

Як це — створювати анімацію: історія Варвари Брус

Учениця з Київщини створила анімаційний ролик «GENIUS Olympiad — 2025: хочу, щоб ви вижили». З цим проєктом здобула золото в категорії «Короткометражний фільм».

Розкажи, як ти зацікавилася анімацією.

Я з дитинства захоплююся малюванням і мультиплікацією. У 4-річному віці побачила мультфільм «Таємниці Ґравіті Фолз» — з цього почалося моє зацікавлення анімацією. Згодом узялася досліджувати мультфільми від «Walt Disney» чи «Pixar». Мені було цікаво не тільки дивитися їх, а й дізнаватися про залаштунки зйомок: як створювалися такі масштабні фільми, здатні передати почуття та емоції словами й зображенням. 

Коли почалася повномасштабна війна, малювання стало моїм способом упоратися зі стресом. Я висловлювала свої емоції через візуальні образи. Тоді ж пробувала робити свої перші короткі анімації. А фільм, який я намалювала для Олімпіади геніїв, став моєю наймасштабнішою кінороботою.

Розкажи докладніше про свій фільм.

У ролику я хотіла висвітлити актуальну та важливу тему, на яку, проте, недостатньо зважають. Так виникла ідея фільму про родину оленів, яка проживає в охопленому війною лісі. Тварини також страждають від бойових дій, вони не розуміють, що відбувається, та не знають, як діяти. Але вони теж піклуються про членів своєї родини, прагнуть допомогти одне одному та вберегти одне одного.

Які знання та вміння потрібні, щоб створити анімаційний фільм?

Найголовніше — це базові навички малювання. Їх можна здобути самостійно або в художній школі чи гуртку. Під час самої роботи потрібно буде багато терпіння й наполегливості: анімація вимагає часу. 

Думаю, анімацію можна частково порівняти з фотографією. Фотограф спочатку чітко «бачить» кадр у голові, формує композицію, розташування предметів, налаштовує світло. Аніматор теж повинен «бачити» кадр до того, як його створити. Під час роботи я тримаю в голові чітку послідовність кадрів та розумію, якою має бути фінальна картинка. 

Крім того, потрібні специфічні знання з теми, якій присвячуєте кіно. Наприклад, працюючи над конкурсним роликом, я вивчала анатомію оленів, щоб правильно передати в кадрі їхні пропорції та рух. 

Як ти готувалася до Олімпіади геніїв?

Я працювала під кураторством наукової керівниці — вчительки географії та біології Радіслави Валеріївни. Вона скеровувала мене, давала поради, проте проєкт я створювала самостійно: від формування ідеї та малювання ілюстрацій до монтування та добору музики. Я щоденно наполегливо працювала протягом трьох місяців, щоб створити двохвилинний ролик. Як і казала, анімація вимагає посидючості.

Щоб потрапити на міжнародний етап GENIUS Olympiad у США, потрібно спочатку пройти національний відбір. У фіналі Всеукраїнського конкурсу «Олімпіада геніїв України» я здобула золоту нагороду. Після нього не вносила до фільму жодних змін. Я повністю задоволена результатом своєї праці. Вважаю, що мій фільм вийшов актуальним та чуттєвим: він нагадує, що тварини теж страждають від війни, та викликає у глядачів емоції. 

Чим найбільше запам’яталася Олімпіада геніїв?

Поїздка до США була моєю мрією! А тим паче у поєднанні з участю в такому масштабному конкурсі. Завдяки Олімпіаді геніїв я познайомилася з однолітками, які стали моїми друзями та колегами. Тепер маю однодумців навіть зі США та Мексики!

Мій фільм розчулив журі: троє з них навіть розплакалися. А це значить, що я змогла донести свою ідею через анімацію. Подумки я часто повертаюся в момент участі у фіналі, щоб укотре пережити цей неймовірний досвід. Сподіваюся, наступного року знову долучуся до Олімпіади геніїв!

Як це — створювати робота: історія Артема Зеленька та Романа Окіпняка

Учні з Черкащини створили робота, який може очищати територію від сторонніх предметів. З проєктом «CORE Ukraine» здобули золоту нагороду в категорії «Робототехніка».

Раніше ви вже розповідали про свого робота. Чи вносили якісь зміни до розробки перед міжнародним етапом Олімпіади геніїв?

Після всеукраїнського етапу конкурсу ми переробили робота. Зробили так, щоб він був стійкішим та ефективніше виконував завдання. Замінили пластикові та дерев’яні деталі на алюмінієві, змінили форму ковша, полегшили конструкцію.

Участь у всеукраїнському етапі показала, що саме можна вдосконалити й покращити, щоб досягнути кращого результату на міжнародному рівні. Перевозити робота довелося у розібраному вигляді, тож у США ми склали його заново.

Розкажіть, як проходило змагання з робототехніки.

Воно складається з усної презентації робота та змагання на ігровому полі. Кожен учасник змагається по черзі з п’ятьма суперниками в межах своєї категорії. На ігровому полі, яке поділене навпіл, розміщують предмети — м’ячики, кубики та пляшки, які робот має зібрати за визначений час. Результати кожного раунду сумуються, опісля журі виводить середній показник успішності учасників і визначає переможців. Це означає, що в кожному раунді треба показати хороший результат. На практиці ж може трапитися так, що в котромусь із п’яти раундів робот вийде з ладу. Тому треба передбачити всі можливі несправності та запобігти їм.

Чи вдалося познайомитися з однодумцями?

Так. Ми познайомилися з учасниками з Грузії, Мексики, США. Почули безліч компліментів нашому роботу від інших конкурсантів! Помітили, що в команд з інших країн переважно схожі один на одного роботи. А от наш відрізнявся: мав кошичок для збирання елементів, змінював розмір у висоту та ширину. 

Усі суперники виступали на високому рівні, і ми отримали задоволення і від змагання, і від спілкування з ними. Це вже наша друга Олімпіада геніїв, тож ми розуміли, чого очікувати, і могли порівняти цей конкурс з торішнім. Ми були впевнені у своїх силах та не хвилювалися. Були переконані: зможемо отримати хороший результат.

Ілюстрації: Олена Ковальчук