Головна роль у стрічці «Тіні забутих предків», дев’ять сценаріїв до фільмів та дві режисерські роботи — усе це про доробок Івана Миколайчука. Нині, до народин митця, розповідаємо розлогіше про українську кінозірку XX століття. Гайда дізнаватися більше про інфлюенсера з нашої історії!
Мав хист до музики
З дитячих років Іван Миколайчук мав хист до музики. «Не беруся стверджувати, чого раніше навчився Іван — співати чи говорити... І якось само собою сталося, що грати він уміє на всьому, що буде під рукою: сопілка, рояль, цимбали, скрипка, баян, труба. Одного разу бачив навіть, як Іван грав на арфі, їй-богу, не обманюю», — пригадував про товариша український кінорежисер Юрій Іллєнко.
За юнацтва Іван Миколайчук здобув музичну освіту. У 1957 році закінчив Чернівецьке музичне училище за спеціальністю «Хормейстер художньої самодіяльності». А згодом почав займатися музичним оформленням фільмів. «Починаючи з будь-якої народної пісні й до найскладнішої сонати, як у будь-якому творі, тут є експозиція, є кульмінація й спад, є й вирішення всього. Якби ж то можна було кіно будувати за законами музики! Якби я коли-небудь зміг зняти твір для екрана, щоб він був зрозумілий, як мелодія без слів: зображення й звуки!» — зазначав Миколайчук.
Почав акторську карʼєру в 12 років
Акторську кар’єру Іван Миколайчук розпочав у 12 років у театральній трупі рідного села Чорториї Чернівецької області. Тоді він зіграв головну роль старого чоловіка Івана у виставі «Безталанна».
Вже у 22 роки Іван Миколайчук отримав головну роль у фільмі «Сон» — зіграв Тараса Шевченка. «Мабуть, уперше в історії кіно, — зазначили у висновку Художньої ради, — творцям картини вдалося розкрити внутрішній світ поета, використавши для цього прийом асоціативного бачення. Образ Шевченка (актор Іван Миколайчук) вражає своєю монументальністю, величчю духу, філософським мисленням».
Загалом за життя Іван Миколайчук виконав 34 кіноролі.
Був сценаристом і режисером
Іван Миколайчук написав дев’ять сценаріїв до фільмів та відзняв дві стрічки як режисер. Його дебютною режисерською та сценарною роботою стала стрічка «Вавилон XX» 1979-го. Сценарій до фільму він написав за три дні й три ночі, а ще зіграв у ньому одну з головних ролей та дібрав музичне оформлення.
Миколайчук відповідально ставився до режисерської роботи. Актор Лесь Сердюк згадував: «Іван не міг знімати абияк. Якось у чеканні погоди я сказав: “А, може, знімемо?” Він навіть образився: “Невже ти не розумієш? Це ж шопенівський стан природи, а мені потрібен моцартівський”. І не знімав, ждав, і боляче було дивитися на нього».
Отримав головну роль у фільмі «Тіні забутих предків»
На кінопроби до фільму «Тіні забутих предків» Івана Миколайчука запросив його наставник та вчитель Віктор Івченко. У той час головного актора стрічки вже затвердили, проте режисер Сергій Параджанов з поваги до друга Івченка погодився прослухати молодого хлопця. Режисер не сподівався на успіх Івана Миколайчука, тож довірив провести кінопроби операторові Юрію Іллєнку, а сам залишив павільйон. За кілька хвилин Іллєнко наздогнав режисера в коридорі студії: «Сергію Йосиповичу! Вертайтеся! Це щось неймовірне! Просто нелюдське щось! Щось за межами розуміння й сприйняття!». Так Іван Миколайчук отримав головну роль у фільмі «Тіні забутих предків».
Стрічка ввійшла до Книги рекордів Гіннесса, здобувши 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях у 21 країні. А Гарвардський університет вніс стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентам, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.
Мав зіркових фанатів
Коли американський астронавт Ніл Армстронг переглянув фільм «Білий птах з чорною ознакою» на кінофестивалі «Fest» у Белграді, то попросив про зустріч з Іваном Миколайчуком. Тоді Армстронг потис руку акторові та сказав: «Іване, з тобою я готовий знову летіти на Місяць!». А ось французький актор Жан-Поль Бельмондо, дізнавшись, що Миколайчук знімається в Болгарії, прийшов на знімальний майданчик і запросив його на кілька годин на обід. Коли їм запропонували перекладача, Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось іще, то акторська справа взагалі нічого не варта на цьому світі». Зрештою вони провели вечір удвох, так і не зронивши жодного слова.
Використані світлини:
Ілюстрації: Олена Ковальчук