​​Про природу чи свободу, національну боротьбу чи історичні події — маємо українську поезію на розмай тем! Сьогодні, напередодні Дня родини, розповідаємо про найбільш «родинні» вірші наших поетів і поеток. Гайда читати!

«Мама й доня»

Авторка цього вірша — Олена Пчілка — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка, фольклористка та етнографиня. У 1908 році мисткиня заснувала перший україномовний дитячий журнал Наддніпрянщини — «Молода Україна». У часописі публікувала як твори колег-літераторів, так і власні. Зокрема, у цьому виданні з’явився вірш «Мама й доня». 

Стаття-добірка родинних віршів. Олена Пчілка

Погляньте на двох їх:
Он з донею мати.
Чи можна ж маленьку
Ще більше кохати?!

Впадає матуся,
Дівчатко милує, —
І рученьки й ніжки
Маленькі цілує!

«Моїй матері»

А цю поезію написав Олександр Олесь — український письменник, поет, драматург. У ній автор називає Україну матір’ю і зізнається їй у любові.

Стаття-добірка родинних віршів. Олександр Олесь

Приснилося, що я вернувсь додому.

Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,

Сміються в сонці золотому

Річки, і села, і поля.

 

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,

Де мати жде мене й не жде,

Я скрикну «Матінко!» до неї,

Вона на груди упаде.

 

І будуть литись теплих сліз потоки

І в них бринітимуть слова:

«Я ждала, ждала цілі роки

І в’яла, сохла, як трава...»

 

Іду зеленою межею,

Кругом хвилюються жита,

І в’ється щастя над душею —

І на плечі нема хреста...

 

Прокинувсь в морі раювання

І все збагнув, і похолов...

Іду дорогою вигнання,

І по сліду моєму — кров.

 

«Для тебе зорі сяють» 

Це вірш українського письменника Володимира Сосюри. «Для тебе зорі сяють» увійшов до однойменної збірки, яку митець присвятив онучці Орисі. 

Стаття-добірка родинних віршів. Володимир Сосюра

Для тебе зорі сяють,
онученько моя,
і в радості, без краю
квітками сад буя.

І сонце сяйвом грає,
куди не подивлюсь.
Свої пісні складає
для тебе твій дідусь.

«Вогнище родинне»

Автор цього вірша — Дмитро Білоус — український письменник, перекладач та педагог. Вірш «Вогнище родинне» ввійшов до збірки «Диво калинове» (1988), за яку поет отримав Національну премію імені Тараса Шевченка. Збірку накладом 180 тисяч примірників свого часу миттєво розкупили. Особливо нею зацікавилися школярі, адже, за словами письменника Віктора Лупейка, це була «мовознавча поезія», яка допомагала легко засвоювати й розуміти мовні явища. 

Стаття-добірка родинних віршів. Дмитро Білоус

На світі білому єдине,
як і дніпрова течія,
домашнє вогнище родинне,
оселя наша і сім’я.


Ми відтоді початки лічим,
як муж з камінням і паліччям
за звіром кидався вдогонь,
а жінка берегла вогонь,


вогонь, що предки розкладали,
здобутий ними від тертя;
пожитки різні, причандали,
що перейшли з первобуття.


Й слова житейські необхідні,
що проростали, як зерня,
вогнем освячені і рідні:
горнутись, горниця, горня.


Хоч їх походження і різне —
немає в цьому дивини.
Та дух вітчизни, материзни
несуть і досі нам вони.


Слова, що доти їх не знали,
первісні трепетні слова,
що зігрівали і єднали, —
і мова врунилась жива.


В щасливі і в тяжкі години —
куди б нам не стелився шлях
не гасне вогнище родинне,
в людських запалене серцях.

«Ось така в них тепер родина»

Автор вірша — Сергій Жадан — український поет, прозаїк і музикант. «Ось така в них тепер родина» входить до книги «Антена» (2018), яка, за словами автора, є поетичним звітом за останні два роки, своєрідним поетичним щоденником.

Стаття-добірка родинних віршів. Сергій Жадан

Ось така в них тепер родина.

Ось такі родинні розмови.

Домовились не сваритись,

аби якось пересидіти цей серпень

під обстрілами.

Тому

про політику не говорять,

аби не сваритись,

про церкву не говорять,

аби не сваритись,

і про бога не говорять,

аби не сваритись.

Не говорять про родичів,

які виїхали.

Не говорять про друзів,

які лишились.

Не говорять про пацана з будинку напроти,

який воює.

Згадують сусіда.

Сусіда можна.

Сусід помер.

Сусіда шкода.

Щоправда, бог теж помер.

Але його чомусь не шкода.

Зовсім не шкода.

«Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей»

Авторка цієї поезії — українська письменниця Катерина Бабкіна. Вірш увійшов до збірки «Заговорено на любов».

Стаття-добірка родинних віршів. Катерина Бабкіна

Діду, прийом. Я виросла, дістаю до педалей

і легко орієнтуюсь по моху в хащах нічного саду.

Їжджу на автоматі — нашим зрадила ідеалам.

Мені вже не так цікаво, що же там далі,

тим паче, що стільки із того «далі» тепер позаду.

В шахи не граю. Все ще не вивчила поіменно

всіх бородатих гуру твого історичного комунізму.

Не народила, не зустріла справжнього мена,

стріляла в публічному місці, падала п’яна в Сену —

нічим пишатись, все радше із списку «різне».

Ти би розслабився — всі навколо дорослі, анітрохи не діти.

Нікому нічого не винні, все робимо швидко і не навзаєм.

Постійно не вистачає на щось, без чого ніяк не можна радіти.

Втім, там, де ти зараз є, ти значно краще знаєш,

що таке «немає часу», що часу взагалі немає.

Мама не вийшла заміж, в мене все та ж освіта,

курим удвох на балконі і їздимо часом за місто.

Я засинаю без казок і платівок, але на початку літа

прокидаюся часто і захлинаюся від повітря, світла і світу,

цього прекрасного світу, який не ясно з чим їсти.

«Повертання»

Авторка цієї поезії — українська поетка та журналістка Любов Якимчук. Вірш «Повертання» входить до збірки «Абрикоси Донбасу», яку Сергій Жадан описав так: «Сповнена тепла й гіркоти, книга колюча й ламана». До слова, на «Ґреммі-2022» Любов Якимчук прочитала поезію «Молитва» з цієї збірки, акомпанував поетці американський співак Джон Ледженд. 

Стаття-добірка родинних віршів. Любов Якимчук

нам додому хочеться, туди, де ми посивіли

де небо вливається в вікна потоками синіми

де посадили дерево і виростили сина

де збудували дім, який без нас відсирів

 

а дорога наша розквітає мінами

ковила й туман прикривають вирви

вертаємось гіркими, не говіркими, винними

нам би мати дім і трохи миру

 

нам би постояти, подихати сирістю

витягти знімки з альбомів родинних

ми додому їдемо, туди, де ми виросли

нас батьки чекають, могили і стіни

 

ми підемо й пішки, хоч би були босими…

як не знайдем дому там, де ми залишили

побудуєм дім понад абрикосами

з неба синього, із хмар пишних

Ще більше віршів знайдеш у попередніх наших тематичних добірках:

«Від Володимира Сосюри до Сергія Жадана: добірка літніх віршів від українських поетів»;

«Як українські поети закарбували трагедію на ЧАЕС: добірка віршів»;

«Меми XX століття: добірка гуморесок українських письменників»;

«Про Космос, атоми та ДНК: добірка наукової поезії».

Ілюстрації: Анастасія Василенко

Використані світлини

1. Володимир Сосюра 

Джерело: «Український інтерес»  

2. Сергій Жадан

Джерело: фейсбук-сторінка Сергія Жадана

3. Катерина Бабкіна

Джерело: фейсбук-сторінка Катерини Бабкіної

4. Олена Пчілка

Джерело: «Дворянське гніздо Косачів»

5. Любов Якимчук

Джерело: фейсбук-сторінка Любові Якимчук

6. Олександр Олесь

Джерело: Центральний державний архів вищих органів влади та управління України

7. Дмитро Білоус

Джерело: літературно-історичний альманах «Ромен»