Святий вечір починає дванадцятиденний цикл Різдвяних свят. Традиційно цього дня наші пращури готували кутю, пісні страви, випікали обрядові хліби та збиралися всією родиною на вечерю. Принагідно розповідаємо детальніше, які гастротрадиції мали давні українці до цього свята. Гайда читати!
Готували кутю в різних модифікаціях
Традиційно у Святвечір давні українці частувалися кутею — кашею, яку готували з пшениці чи ячменю із додаванням узвару, маку, горіхів, меду чи цукру. За однією з версій, слово походить від давньовірменського «kut», що перекладається як «зерно», «злак». А за іншою, воно запозичене з грецької мови та означає «боби», «зерно», «зернина».
Кутя як обрядова каша пережила певну еволюцію. У ХІХ столітті її готували переважно з пшеничної або ячмінної крупи, у наші дні дехто готує і з рису. Наприклад, на Львівщині кутю варять густою, з пшениці, маку, родзинок, горіхів та меду, а на сході — зі схожих інгредієнтів, але за основу беруть рис.
Існують ще й регіональні модифікації куті. Гуцули Буковини першу їжу на Святвечір називали дзьобавкою. Це була пшениця з медом, яку їли немов дзьобаючи, тобто брали зернину за зерниною і пережовували. У записах етнограф Володимир Шухевич зазначає про спосіб приготування цієї каші: «Варять пшеницу, почім додають трохи цукру, меду і трохи соли». А от давні лемки замість куті готували киселицю — вівсяний кисіль. Страву вважали здоровою їжею, інколи її навіть не варили, а пили сирою замість води, таким чином лікували захворювання легенів. Приготування киселиці описує етнографиня Таїсія Гонтар: «Для киселиці грубо змелену вівсяну муку розчиняли теплою водою в діжечці чи глиняному горщику».
Ярослав Пстрак «Святий вечір». Джерело: енциклопедія «Вікіпедія».
Випікали обрядові хліби
Важливе місце в обрядовій їжі Святвечора належало різноманітним виробам із борошна. Це могли бути пироги з капустою чи картоплею, млинці, вареники з різною начинкою, калачі.
Наприклад, на Західному Поділлі та в селі Плугів Львівської області на свято випікали три обрядові хліби, які, за традицією, клали на стіл один поверх іншого. Нижній називали «Хазяїном», він був прісним, а пекли його з житнього борошна. Другий — «Василь», із пшеничного борошна. А верхній — «Йордан» — найменший і також із пшениці.
Галичани у Святвечір ділилися церковною просфорою — хлібом, який використовують під час православного богослужіння, або білим хлібом. Цей обряд символізував зародження нового життя, яке, на думку вірян, Христос приніс людям.
Також на Галичині й Закарпатті пекли перед Святвечором круглу ритуальну хлібину, яку зберігали аж до старого Нового року. Переважно її їли на свято Василя, а крихти спалювали або ж закопували. Крім того, цим хлібом годували корів: вірили, що так тварини даватимуть більше молока. А скоринки хлібини клали перед хлівом як оберіг від злої сили.
Петро Холодний (молодший) «Різдво Христове». Джерело: мистецький альманах «Артес».
(Не) готували 12 обрядових страв
Зазвичай давні українці до Святвечора готували 12 пісних страв, що символізують апостолів Ісуса Христа або річне коло з дванадцяти місяців. Проте обовʼязкова кількість страв не скрізь була однаковою — тільки заможні люди могли приготувати необхідний асортимент. Менш багаті родини замість 12 страв готували вечерю з дванадцяти компонентів, щоб дотримуватися традиції.
Крім того, обовʼязковий перелік страв відрізнявся залежно від регіону. На Гуцульщині на Святвечір готували варений біб, голубці з кукурудзяною крупою, гриби, мащені олією, або буряки з грибами, вареники з картоплею, сливами, маком чи квасолею зі сливами, капусняк та компот із сушених фруктів. А на Південно-Західному Поділлі до святкового столу подавали кутю, тушковані гриби або грибну юшку, смажену рибу, печену картоплю, борщ, вінегрет, пампушки, вареники із картоплею, капустою чи вишнями та узвар.
Микола Пимоненко «Колядки». Джерело: мистецький альманах «Артес».
Готували стіл
Традиційно давня українська господиня готувала стіл до святкової вечері в такий спосіб: насипала жменю пшона, клала в кутках зубці часнику, грудки цукру, розкладала сіно та застеляла скатертину. Лише тоді подавала святковий хліб, а поруч із ним запалювала свічку. «Ось й усе здаєцця — стоїть великий стіл, білою як крейда, настілкою застелений, три свічки горять, вилискуюцця талярки, ложки, ножи; страви поставляно скрізь, парицця борщ, риба варена й смажена, пироги, каша... Стоіть кислий, смашний дух од тільки що украяного хліба...!» — описує стіл на Святвечір Михайло Грушевський у своїх мемуарах «Із літературної спадщини».
Крім того, була ще традиція черговості подання страв до столу. Наприклад, на Західному Поділлі у Святвечір спершу подавали три хліби, кутю та узвар, потім — за чергою пампушки, вареники, голубці, рибу, борщ, гриби, вінегрет, квасолю.
Сідали за стіл із першою зіркою
Перша вечірня зірка сповіщала давніх українців про початок святої вечері. Вона символізувала народження Ісуса Христа. За легендою, волхви побачили в момент народження Христа незвичайну зірку і саме тоді усвідомили, що він народився. Тому, як тільки засяяла на небі вечірня зоря, український господар урочисто повідомляв про початок святої вечері. Опісля разом із родиною молився й сідав до столу. Господиня подавала найстаршому чоловікові родини миску з кутею та деревʼяну ложку. Він тричі набирав ложкою кутю й підкидав до стелі: першу — «щоб так ягнята стрибали», другу — «щоб телята велися», а третю — «щоб бджоли роїлися». Усі присутні пильно стежили за цим, адже скільки прилипне зернин до стелі, стільки в новому році зʼявиться ягнят чи іншої худоби.
Олекса Новаківський «Коляда». Джерело: мистецький альманах «Артес»
Ще більше про традиції українців до свят зимового циклу — у попередніх матеріалах:
Колажі: Олена Ковальчук