Мультиартист і освітній змінотворець: що ми знаємо про Григорія Сковороду

Мандрівний філософ, якого світ ловив, та не спіймав, — це найчастіше чуємо про Григорія Сковороду. Та життєпис цього інфлюенсера XVIII століття дивує багатьма іншими цікавезними подробицями. Про них розповідаємо в сьогоднішній добірці — гайда дізнаватися нове про Григорія Савича!

Був мультиартистом

Малим Григорій Сковорода співав у церковному хорі та, за версіями деяких біографів, навчався народних пісень. У Києво-Могилянській академії він проходив курс із музики та вчився співати за нотами — був серед найкращих студентів у цьому. Згодом майбутній філософ опанував мистецтво оперного та концертного співу.

Першим музичним інструментом, на якому Григорій Сковорода навчився грати, була сопілка. Пізніше він також опанував скрипку, бандуру та гуслі. Що ж до сонграйтерства, то Григорій Сковорода створював духовні концерти на основі текстів церковних псалмів, а ще поклав на музику багато власних віршів.

Заняття музикою приносило українському філософу задоволення. Та водночас він вбачав у музиці психологічний інструмент. Зокрема, саме завдяки музиці Григорій Сковорода позбавив свого учня Михайла Ковалинського від страху перед мерцями. «Арттерапія» відбувалася так: філософ привів хлопця на цвинтар і залишив наодинці, а сам у лісі поруч грав заспокійливі мелодії та співав.

Практикував gap year, навчаючись у Могилянці

Григорій Сковорода вступив до Києво-Могилянської академії ще підлітком, у 12 років. Спершу закінчив нижчий граматичний клас — фару, а згодом і наступні: інфиму, граматику і синтаксиму, поетику та риторику. З цим упорався до грудня 1741 року.

Далі студент узяв клас філософії, але на другому році навчання пішов у «академвідпустку» заради занять співом. Та 1744 року поновився в Києво-Могилянці й таки завершив другий рік курсу з філософії.

Опісля знову зробив перерву через поїздку за кордон і роботу в Переяславському колегіумі. В актах і документах з історії Києво-Могилянської академії стверджують, що таке «вільне відвідування» закладу було звичною практикою серед тогочасних студентів: «Яко вільні люди до шкіл Київських вільно приймаються і, скільки хто захоче, вчаться. Також вільно, хто куди захоче, в яке звання відлучаються. І завжди з часом прибувають, а з часом відбувають учні».

Повернувся Григорій Сковорода до Києво-Могилянської академії аж у 1751 році, цього разу до класу богослов’я. Але не завершив його, бо отримав нову пропозицію роботи. Тож 1753 року остаточно припинив навчання і відтоді розвивав викладацьку кар’єру.

Мандрував Європою

У 1745 році Григорій Сковорода вирушив до Угорщини разом із Токайською комісією із заготівлі вин. Комісію очолював генерал-майор Федір Вишневський, який узяв Григорія Сковороду під свою опіку й долучив до групи як церковника та співця.

Ще дорогою до Угорщини український філософ відвідав кілька визначних місць у Словаччині. Зокрема, у Бардіїві оглянув середньовічний костел Святого Егідія та ренесансну ратушу. Побував у Пряшеві та Свиднику — тогочасному центрі писанкарства Східної Словаччини.

По приїзду до Токая продовжив мандрівку Європою. Разом із Федором Вишневським вони побували в Будапешті й Відні. Сам Григорій Сковорода ще раз повернувся до Словаччини, щоб відвідати Трнаву — місто з університетом, що належав єзуїтському ордену. Також побував у реформаторському колегіумі в Угорщині, у Шарошпатаку. Там була велика книгозбірня, у якій Григорій Сковорода міг прочитати твори відомого чеського мислителя і педагога Яна Коменського.

Є свідчення, що Григорій Сковорода навчався в німецькому місті Галле. Про це, зокрема, йдеться у Великому універсальному словнику П’єра Ларусса. Там написано, що ментором Григорія Сковороди був відомий фізик і філософ Христіан Вольф. Дехто з дослідників також уважає, що Григорій Сковорода побував ще й у культурних центрах Північної Італії — Флоренції та Венеції.

Розробляв освітні курси

Стаття про Григорія Сковороду-2

За життя Григорій Сковорода викладав у двох колегіумах в Україні: Переяславському і Харківському. У перший влаштувався відразу після повернення з Європи. Тоді єпископ Никодим Срібницький запросив його викладати поетику.

Григорій Сковорода розробив для студентства курс із новими правилами для поезії, «котрі були простіші й зрозуміліші для учнів, та й цілком нове й точне поняття давали про неї». Єпископ тоді різко висловився про креативний підхід нового викладача. Філософа це не збило зі шляху: він відмовився викладати предмет традиційно та відстоював свої погляди перед консисторією (установою, яка мала церковно-адміністративні й судові функції — прим. ред.). Врешті менш ніж за рік після запрошення на роботу Григорія Сковороду звільнили.

Схожа ситуація відбулася і в Харкові. Щоправда, у тамтешньому колегіумі він працював значно довше — 10 років. На запрошення єпископа Йоасафа Миткевича викладав поетику, етику, синтаксис і грецьку мову.

У Харківському колегіумі Григорій Сковорода розробив власну шкалу оцінювання. Він роздавав словесні оцінки — від «цілковито нетямущий» для тих, хто не засвоював нових знань, до «звірок вострий», якщо учень хутко сприймав інформацію.

В останній рік його роботи в колегіумі відкрили додаткові класи для майбутніх фахівців зі світських наук. Григорія Сковороду запросили навчати студентів катехизису (науки про основні положення християнства — прим. ред.). Для цього він написав курс лекцій «Вступні двері до християнської добронравності». Тимчасом призначили нового єпископа — відомого русифікатора української освіти Самуїла Миславського. Той виступив проти нового курсу лекцій і проти самого філософа як викладача. Григорія Сковороду звільнили з Харківського колегіуму, і відтоді він у сфері освіти не працював.

Був справжнім ментором і коучем для своїх учнів

Кілька років Григорій Сковорода працював приватним учителем у родині поміщика Степана Томари в селі Коврай, що на Черкащині. Навчав його сина, Василя Томару, «словесних наук», але також допомагав «плекати серце молодого свого вихованця, розглядаючи природні його нахили».

У вчителя та учня склалися довірливі стосунки. На 12-річчя Василя Григорій Сковорода присвятив хлопцеві вірш, у якому є відсилання до євангельського «кому багато дано, з того багато спитається». Після завершення навчання вчитель і учень листувалися. Василь, приміром, запрошував Григорія Сковороду в мандрівку до Грузії та звертався до нього по поради.

Ще одним учнем, з яким заприятелював Григорій Сковорода, був Михайло Ковалинський. Вони познайомилися в Харківській колегії. Філософ проводив для Михайла окремі заняття з грецької мови та читання давніх книг. Їхні зустрічі ставали такими собі менторськими сесіями: Григорій Сковорода обговорював з учнем книги й музику, додаючи повчання. А згодом Михайло Ковалинський став першим біографом Григорія Сковороди, і завдяки йому маємо найбільше інформації про життя філософа.

Мав своєрідний лайфстайл

Григорій Сковорода цінував можливість усамітнитися. Тому в перервах між освітянською працею поселявся у віддалених місцях: на хуторі Довжик, валківських хуторах, на пасіці в селі Гужвинському біля Харкова. Так міг зосередитися для роботи над своїми філософськими та літературними творами. Також філософ спав не більш як 4 години та прокидався з першими променями сонця.

Мав Григорій Сковорода особливі вподобання у їжі. Наприклад, не вживав риби та м’яса. Водночас вегетаріанство не було виявом аскетизму, адже філософ полюбляв смакувати вишукані вина, ласувати пармезаном і палити вірменський тютюн.

Останні 25 років життя практикував дауншифтинг

Після звільнення з Харківського колегіуму в 1769 році Григорій Сковорода обрав свободу від постійної праці та мандрівний спосіб життя. Це суголосно з практикою дауншифтингу — відмови від кар’єрних перспектив на користь свободи, сповільненого й більш усвідомленого життя. Тому дауншифтинг в Україні ще називають сковородинством.

Григорій Сковорода більш як 25 років подорожував Україною і багато писав. Зокрема, завершив «Сад божественних пісень» і створив свої основні філософські трактати, притчі й діалоги. У цей період життя він гостював у колишніх учнів, зупинявся у знайомих і незнайомих, взимку мешкав у монастирях.

Григорій Сковорода полюбляв бути на природі. Наприклад, у селі Гусинка, що на Харківщині, його улюбленим місцем була пасіка на терасі, оточеній лісом. В іншому харківському селі — Моначинівка — філософ власноруч посадив алею дубків. Частина цих дерев досі там росте. До того ж у цьому селі є джерело, біля якого любив відпочивати філософ.

Останнім місцем, де мешкав Григорій Сковорода, теж стала Харківщина — село Пан-Іванівка, яке згодом перейменували на Сковородинівку. Тут є парк, де полюбляв бувати філософ. Зокрема, зберігся 700-річний дуб, що біля нього часом працював Григорій Сковорода. У Сковородинівці облаштували Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди на площі понад 18 гектарів. У 2022 році будівлю музею знищили росіяни, але найцінніші експонати, на щастя, працівники завчасно евакуювали.

Більше цікавого про українських митців — у наших попередніх статтях:

«Екозахисник і популяризатор науки: яким насправді був Максим Рильський»;

«Гуру із саморозвитку та донатор на українську освіту: що ми знаємо про Тараса Шевченка»;

«Творчиня подкастів та любителька творчих тусовок: якою була Леся Українка»;

«Борчиня з фейками про Україну та гендерними стереотипами: хто така Марко Вовчок».

Використані світлини