Микола Пимоненко — український художник, що жив у XIX — на початку XX століття. Митець походив із київської родини іконописця та різьбяра. За час арткар’єри створював портрети та пейзажі, зображав повсякдення селян і містян. Картини художника експонують в українських та світових музеях: у Національному художньому музеї України, Луврі, галереї «Нова Пінакотека» в Мюнхені.
Сьогодні розповідаємо більше про життя і творчість митця.
Зображав буденні та побутові сцени
У творчості Микола Пимоненко звертався до повсякденних сюжетів. Зображував на полотні народні обряди, як-от весілля чи ворожіння, а також ярмарки, побачення молоді, робочу рутину селян. Наприклад, на картині «Святочне ворожіння», яку художник створив у 26 років, намалював двох дівчат, що ворожать на воску. Героїні картини прагнуть дізнатися своє майбутнє: вони вилили віск у воду, витягнули застиглу грудку, розглядають її та роздумують, на що схожі її обриси.
Часто Пимоненко з родиною приїздив на літо до села Малютянка, що на Київщині. Тоді героями його полотен ставали місцеві мешканці. Портрети й побутові сцени художник нашвидкуруч замальовував олівцем в альбомі, який завжди носив із собою.
Микола Пимоненко був киянином і фіксував життя міста на своїх полотнах. Як приклад можна згадати картини «Зустріч з земляком», «Київська квіткарка», «Вихід з церкви в Страсний четвер», «Бесіда».
Долучався до художніх об’єднань
Микола Пимоненко був учасником Товариства пересувних художніх виставок. Це творче об’єднання художників (їх іще називали передвижниками), що проживали на території тодішньої Російської імперії наприкінці XIX століття. Його учасники протиставляли себе та свою творчість офіційному академізму — напряму мистецтва, який наголошував на необхідності дотримуватися принципів і правил мистецтва Античності та Ренесансу. У творчості художники-передвижники зверталися до реалізму, зображували довкілля у світлій палітрі та ілюстрували зв’язок людини з природою.
За словами мистецтвознавиці Ольги Жбанкової, тодішні мистецькі критики вважали, що «по тонкому художньому реалізму картинам Пимоненка справжнє місце на виставках передвижників». Художник дослухався і з 1893 року став виставляти свої картини на передвижницьких виставках, після чого не пропустив жодної з них. А в 1899-му 37-річний Микола Пимоненко став членом товариства.
Митець-універсал
Як художник Микола Пимоненко розвивався у кількох напрямах: створював жанрові, анімалістичні, пейзажні чи портретні полотна. Він написав низку портретів своїх рідних: батька, дружини, дітей, а ще — підприємця-мецената Олександра Терещенка, художника Миколи Мурашка та інших.
Також художник створював ілюстрації до книг і вистав. До прикладу, проілюстрував збірку Шевченка, а саме твори «Причинна», «Утоплена», «Русалка», «Мар’яна-черниця» (згодом ці картини вийшли окремим виданням). Також Пимоненко оформив оперу Лисенка «Наталка Полтавка».
Мистецтвознавиця Ольга Жбанкова вважає: у зображенні природи й тварин «проявляється натура самого митця — його любов до всього живого, його розумне та добре ставлення до світу».
Відомий у світі
На початку 1900-х роботи Миколи Пимоненка починають демонструвати в галереях за кордоном — у Мюнхені, Парижі, Берліні, Лондоні. Його успіхи відзначали колеги, зокрема Петербурзька академія мистецтв надала йому статус академіка.
Полотно «Вихід з церкви в Страсний четвер», яке експонували в Мюнхені, після виставки придбав один із місцевих музеїв. Зараз Національний художній музей України у Києві зберігає авторську копію картини.
За картину «Гопак» художник отримав Велику золоту медаль Міжнародної виставки в Парижі. Опісля Лувр придбав полотно для власної експозиції.
1909 року 47-річний Микола Пимоненко долучився до Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури.
Викладав малювання
Микола Пимоненко ще й учителював. Митець 6 років викладав у Київській рисувальній школі. Там у нього навчалися майбутній живописець Олександр Мурашко, художник та музикант Григорій Світлицький, живописець і графік Фотій Красицький.
Згодом, у 38 років, співзаснував Київське художнє училище, де пропрацював викладачем 6 років. Своїм студентам Пимоненко наголошував: «Малюйте олівцем, ніколи не забувайте його, пам’ятайте, що він вам друг і вчитель, опановуйте малюнок, пишіть з натури».
Окрім цього, митець протягом 12 років викладав малювання у Київському політехнічному інституті. Там цей предмет опановували студенти, які навчалися на інженерних спеціальностях. Як педагога Пимоненка запросив ректор інституту.
Ілюстрації: Олена Ковальчук
Використані світлини: «Wikimedia Commons»
