Автоматична система керування безпілотниками, дрон для прикордонників, електромагнітна бомба — учні Малої академії наук створюють безліч винаходів, що наближають нашу перемогу. Зі своїми розробками вони вражають міжнародну наукову спільноту, виборюють гранти для втілення своїх ідей, а ще — нагороди та спецпризи на світових конкурсах.
Нині, до Міжнародного дня захисту дітей, розповідаємо про круті проєкти наших МАНівців, які можуть бути помічними на війні.
Як це — винайти дрон-міношукач. Історія Ігоря Клименка
Коли у 2014-му почалася російсько-українська війна, Ігор Клименко навчався у 5 класі, однак уже тоді хотів допомагати своїй країні. Хлопець вирішив використати для цього свої наукові знання й почав дослідження проблем, до розв’язання яких міг би докластися. Тоді натрапив на статистику, що його вразила: щорічно міни вбивають і калічать понад 5 000 людей у всьому світі, а на кожні 5 000 успішних розмінувань гине один/-на сапер/-ка і двоє зазнають поранень. Ігор вирішив розробити пристрій, який би автоматизував процеси розмінування — так народилася ідея дрона-міношукача.
В основі пристрою — квадрокоптер «F5 PRO» з металодетектором, який і виявляє міни під час польоту дрона. Міношукач долає відстань до 8 кілометрів, а час його роботи становить 20–30 хвилин. У користувачів є можливість вказувати, яку саме ділянку дрон має сканувати на наявність мін.
Принцип роботи такий: до вильоту пристрій фіксує свої стартові GPS-координати, а щойно металодетектор виявляє міну, надсилає сигнал на плату Arduino. Ця плата вміє вираховувати розташування мін, використовуючи дані про швидкість руху дрона та час старту й виявлення вибухонебезпечних об’єктів. Відтак за допомогою дрона сапери можуть дізнатися GPS-координати мін із точністю до двох сантиметрів.
Зі своїм винаходом Ігор Клименко вийшов у фінал 10-го Фестивалю інноваційних проєктів «Sikorsky Challenge 2021: Україна і світ», отримав срібло на 48-й Женевській міжнародній виставці винаходів і виборов золото в молодшій категорії на Виставці технологій у Малайзії (MTE-2022). Згодом того ж року організація «Chegg.org» у партнерстві з «Varkey Foundation» обрала Ігоря найкращим студентом світу за вплив, який він здійснює на навчання, життя своїх однолітків і на суспільство загалом.
Місія: винайти антилазерне покриття для бронетехніки. Історія Павла Шехета
Юний винахідник Павло Шехет, як і попередній герой, ще до початку повномасштабної війни замислився про допомогу українському війську. Зокрема, роздумував, як захистити наших військових від високоточної зброї ворога. Хлопець знав, що для наведення снарядів зазвичай використовують лазерні промені, тому у своєму проєкті «Новітній захист бронетехніки» застосував знання з оптики й винайшов антилазерне покриття.
У розробці Павло поєднав матеріали, які по-різному поглинають і заломлюють світло, а поміж фрагментами цього покриття розмістив ліхтар. Під час дослідів хлопець скеровував лазер на свою модель броні й виявив, що вона ефективно спотворює сигнал.
Зі своєю розробкою Павло Шехет виборов срібну медаль на 15-му Міжнародному шоу винаходів та інновацій («INTARG») у Польщі й здобув золото на Міжнародному фестивалі інженерії, науки та технологій «I-FEST» у Тунісі.
Зараз юний винахідник продовжує вдосконалювати свою розробку. «Переосмислюю деякі компоненти, бо з’являються нові варіанти їхнього втілення. Наприклад, думаю зробити антилазерне покриття багатошаровим, а до ліхтаря додати відбивачі світла. Відтак створю новий прототип броні», — розповідає про свої плани Павло.
Як і нащо досліджувати «байрактари». Історія Юлії Ткаченко
Як і попередні герої, Юлія Ткаченко зацікавилася інженерією безпілотних літальних апаратів до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Ще 9-класницею дівчина почала вивчати, як впливає форма гвинтів та інші їхні характеристики на рух безпілотників. Напрацювання вмістила у дослідницький проєкт і згодом із ним отримала бронзову нагороду на Міжнародному фестивалі інженерії, науки та технологій «I-FEST» у Тунісі й виборола золото на 46-й Міжнародній виставці винаходів «INOVA».
Та на цьому не зупинилась і продовжила досліджувати безпілотники. У наступному проєкті, який розпочала за часів великої війни, Юлія вивчала недоліки використання «байрактарів» в Україні. Зокрема, юна дослідниця зауважила, що турецькі безпілотники погано пристосовані до нашої здебільшого хмарної погоди. Її пропозиція — обладнати девайс лазерним прицілом.
Опісля Юлія Ткаченко працювала над ще одним проєктом для допомоги ЗСУ: розробляла радіолокаційні станції в колаборації з працівниками Національного авіаційного університету.
«Наразі, наскільки мені відомо, наша радіолокаційна станція захищає небо над Україною. Де саме, мені не говорять. А я тим часом продовжую досліджувати гвинти і планую розробити власний із допомогою “Ukrainian Future”, бізнес-інкубатору МАН», — ділиться Юлія.
Більше про винаходи учнів Малої академії наук читай в інших наших публікаціях на платформі:
«Як українські підлітки перемагали на Міжнародній науковій виставці в Тайвані: історії призерів»;
«Юні екодослідники: інтерв’ю з переможцями національного етапу “Олімпіади геніїв”».
Ілюстрації: Анастасія Василенко