Імпресіоністична новела «Intermezzo» й атмосферна карпатська повість «Тіні забутих предків» — із цих шкільних творів ми зазвичай починаємо знайомство з Михайлом Коцюбинським. Сьогодні ж розповідаємо цікавинки з життєпису письменника: про його лагідну українізацію завдяки няні, дизайнерський хист і мандри Європою. Гайда дізнаватися більше про митця!
Українізувався в російськомовній сім’ї
Михайло народився в сім’ї, де говорили російською: його батько був держслужбовцем у Російській імперії. Однак няня Хима, яка доглядала за дітьми Коцюбинських, співала малятам українських народних пісень. Вона й передала Михайлові любов до української культури.
У родині часто згадували той випадок, коли 9-річний Михайло вперше перейшов на українську мову. Тоді майбутній письменник захворів на запалення легень і в гарячці заговорив українською. Після одужання хлопець ще більше зацікавився українською й навіть почав складати українські пісні за зразком народних.
Листувався з українськими лідерами думок
Михайло Коцюбинський листувався з багатьма відомими людьми свого часу. Серед них — письменники Іван Франко та Панас Мирний, письменниці Леся Українка та Наталія Кобринська, політик і письменник Володимир Винниченко, педагог і лексикограф Борис Грінченко, етнограф і мовознавець Володимир Гнатюк.
До Івана Франка письменник звертався в листах по менторську підтримку у творчості, прислухався до його критичних зауважень. З іншими своїми друзями за листуванням він також спілкувався на навкололітературні теми. Зокрема, обмінювався з Панасом Мирним фідбеком на твори й обговорював розвиток української літератури. З Борисом Грінченком листувався про перекладацьку працю. А з Лесею Українкою переважно обмінювався діловими листами, приміром, про друк творів: вона запрошувала Михайла Коцюбинського писати для журналу «Дзвінок» і сама надсилала вірші до його збірника.
З деким із цих діячів письменник також спілкувався наживо. Приміром, з Іваном Франком познайомився у Львові, а пізніше вони разом із ним і Володимиром Гнатюком мандрували Гуцульщиною.
Розумів 9 мов (і це без гугл-перекладача!)
Письменник опанував 9 мов, серед них — кримськотатарська, грецька і навіть циганська. Тож він добре орієнтувався в літературі цими мовами.
Свою домашню бібліотеку Михайло Коцюбинський наповнив словниками, підручниками, періодичними виданнями та, звісно, художкою. Водночас був розмай тем, які його особливо цікавили в нонфікшн-літературі: психологія, етнографія та етнологія, політекономія, історія, медицина та журналістика. Усі ці знання Михайло Коцюбинський застосовував у своїй творчій праці.
Захоплювався дизайнуванням
Михайло Коцюбинський мав естетичний смак і прагнув бачити навколо прекрасне. Його надихала краса природи. Зокрема, письменник обожнював квіти.
В одязі Михайло Коцюбинський цінував вишуканість. Він добирав образи, які не могли залишитися поза увагою оточення. Кравець, у якого письменник замовляв одяг, згадував, що той полюбляв поєднувати вишиту сорочку зі стьожкою в комірі, широкі штани, смушеву шапку та чумарку (верхній одяг, що розширювався від талії донизу). До того ж Михайло Коцюбинський точно знав, який лук пасуватиме дружині, та вмовляв її пошити саме таке вбрання. Для цього часто власноруч вибирав і купував тканину.
Долучався письменник і до оформлення своїх видань. Він стежив за тим, щоб у дизайні видання гармонійно поєднувалися формат, обкладинка, шрифт і зображення. Крім того, сам вибирав папір для друку.
Влаштовував театральні івенти
Михайло Коцюбинський цікавився розвитком українського театру та стежив за успіхами наших драматургів. Зокрема, полюбляв читати п’єси й листувався з театральними діячами.
У 1886 році він учителював у селі Михайлівка, що на Вінниччині, у сім’ї місцевого священника Антона Мончинського. Сестра священникової дружини, Марія Міхнєвич, згадувала, як вони з Михайлом Коцюбинським читали п’єси Марка Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю» та «Глитай, або ж Павук». Письменник навіть організував для мешканців Михайлівки масове читання цих творів.
Мандрував Україною та Європою
Змалечку Михайло Коцюбинський багато переїздив із сім’єю. Оскільки батько часто змінював місце роботи, вони встигли пожити в різних селах і містах на Поділлі.
У дорослому віці письменник теж не затримувався на одному місці. Збираючи матеріали для твору про Гуцульщину, він тричі приїздив до Криворівні. Про ці місця згадував у листуванні з Володимиром Гнатюком: «Який оригінальний край, який незвичайний, казковий нарід». Згодом під враженням від Гуцульщини створив повість «Тіні забутих предків» і планував ще два твори про життя горян.
Полюбляв Михайло Коцюбинський і морські пейзажі. В Україні його неабияк вразив Крим, а в Італії — острів Капрі. Звідти він привозив дітям як сувеніри морських зірок, мушлі, капрійські коралі.
В Італії письменник побував тричі — відвідав не лише Капрі, а й Рим, Мілан, Венецію, Флоренцію, Болонью, Неаполь. Також Михайло Коцюбинський їздив до Німеччини, Австрії та Швейцарії, дорогою бачив Польщу. З кожної мандрівки він привозив листівки, а ще збирав чеки з готелів, квитки до музеїв і на транспорт.
Був учасником філоксерного загону
Філоксера — це тля, яка шкодить виноградникам. Для її пошуку та винищення за часів Михайла Коцюбинського створювали цілі загони філоксеристів. Вони за певною системою оглядали кущі винограду та позначали ті, які уразила тля. Опісля ці рослини або обробляли певною речовиною, або викорчовували й спалювали.
У червні 1892 року до філоксеристів долучився Михайло Коцюбинський, для цього він приїхав до Бессарабії, на територію сучасної Молдови. Там він побачив, що методи боротьби з філоксерою не дуже добре працюють і від цього потерпають місцеві виноградарі. Про реалії життя молдован Коцюбинський згадував у низці творів молдовського (бессарабського) циклу, зокрема в оповіданні «Для загального добра».
Ще більше цікавинок із життєписів українських літераторів дізнавайся з наших нещодавніх публікацій:
«Феміністка, українізаторка, борчиня за права людини: що ти знаєш про Олену Телігу»;
«НУШівець свого часу та військовий дипломат: яким насправді був Іван Котляревський»;
«Художник, вегетаріанець-сироїд та філософ: хто такий Володимир Винниченко».
Ілюстрації: Олена Коваленко
Використані світлини
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Джерело: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
Джерело: фейсбук-сторінка Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського
Джерело: Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України