Нещодавно Мала академія наук провела Всеукраїнський конкурс есе імені Сергія Кемського. Це змагання між учнями 8–11 класів, у якому вони демонструють, як свідомо, влучно та креативно можуть викладати свої погляди щодо нагальних питань у суспільстві. Назва конкурсу відсилає до Дня Гідності та Свободи і вшановує пам’ять журналіста, політолога, Героя Небесної Сотні Сергія Кемського.
Цьогоріч до конкурсу долучилися 207 підлітків — членів Малої академії наук. Нам вдалося поспілкуватися з авторами переможних робіт!
Катерина Асташенкова
Перемогла з есе про актуальність демократії сьогодні
Про що ти писала у своєму переможному есе?
У своєму есе я висловила думку, що Україна цього року показала всьому світу, що таке справжня демократія та що за неї варто боротися. На моє переконання, українці зараз захищають давно відомі цивілізованому світу демократичні цінності, наша війна їх підсвітила для загалу. Для України вони також не нові: нашу любов до свободи й рівності проголошували разом із Незалежністю та прописували в Конституції. Тож я вирішила зосередитися саме на темі демократії, її важливості й цінності в контексті сьогодення.
Як працювала над твором?
Коли дізналася тему цьогорічного конкурсу, я заходилася думати, які ідеї мені хотілося б висловити у своєму есе. На розмірковування в мене пішло близько двох тижнів, а на написання — близько тижня. Я працювала поступово: періодично відкривала документ із твором, щось дописувала, щось редагувала.
Чи плануєш надалі писати есеїстику?
Взагалі я захоплююся ІТ-сферою, мрію про кар’єру розробниці. Але водночас мені дуже подобається міркувати про політичні й соціальні процеси, тож не проти час від часу викладати свої думки на папері.
Кому порекомендуєш взяти участь у змаганні наступного року?
Раджу подаватися тим, кому справді цікаво аналізувати актуальні суспільні проблеми та розписувати власні думки з того чи іншого приводу. Також точно цікаво на цьому конкурсі буде тим, хто полюбляє читати.
Катерина Тамахіна
У своєму переможному есе розкрила проблему відповідальності за власне життя та країну
На якій темі ти сфокусувалась у переможному есе?
Я вирішила взятися за тему життя та смерті, а також нової етики — ці питання й окреслювала спільна для всіх тема цьогорічного конкурсу. Щоправда, поки працювала над текстом, змінювала основний напрям свого есе тричі: у процесі постійно виринали нові й нові думки, які хотілося висловити. Зрештою вирішила все об’єднати та розкрити проблему «відкладеного життя», що зараз є надактуальною. Зокрема розповіла, що важливо не переносити все на потім, а втілювати свої мрії тут і зараз, а також брати на себе відповідальність за країну сьогодні — не перекладати її на наступні покоління.
Чому вирішила долучитися до змагання?
Я цього року вперше долучилася до Малої академії наук — стала ученицею секції правознавства. Мені дуже кортіло спробувати себе в чомусь, тож коли дізналася про конкурс есе, не зволікала й майже одразу вирішила брати участь.
Як думаєш, чи має публіцистика аж такий вплив на зміни в суспільстві?
Гадаю, що так! Щоправда, аби змінюватись, суспільство має бути досить освіченим і зацікавленим. Звісно, малий відсоток населення може суттєво повпливати на стан речей, але ще крутіше, коли багато людей здатні критично мислити та сприймати чужі думки й ідеї. Допомогти в цьому можуть різноманітні освітні заходи, програми, кампанії тощо.
Чи хочеш далі розвиватись у креативному письменстві?
Я лише починаю висловлювати власні думки у формі есе, тому вважаю, що мені потрібно ще чимало чого навчитися. Проте якщо матиму свіжі ідеї, а також час і натхнення, чому б ні?
Олександр Воронов
Переміг з есе, у якому обґрунтував важливість свідомого та критичного суспільства
Яка тема твого переможного есе і чому ти вибрав саме її?
Я писав про важливість сильного та свідомого суспільства, адже лише за таких умов ми можемо розвиватись і створювати щось нове. Для цього варто помічати кризові моменти в нашому суспільстві та намагатися знайти шляхи їх вирішення. Водночас варто підкреслити: якщо ти говориш про проблеми в соціумі та сигналізуєш про моменти, які, на твою думку, варті покращення, це не означає, що ти не любиш свою країну та своє суспільство. Навпаки: це ознака того, що тобі не байдуже.
Тож я писав про важливість для суспільства вміння будувати діалог і сприймати себе критично, а також про питання корупції. На мою думку, якщо осягнути ці речі та почати працювати над ними, наш соціум стане ще крутішим і ще краще реалізує свій потенціал. А втілювати нам однозначно є що і пишатися є чим!
Чому вирішив долучитися до конкурсу?
Я зараз навчаюсь в 11 класі, тож посилено готуюся до ЗНО і не маю надто багато вільного часу. Але коли дізнався про це змагання і прочитав тему для цьогорічних есе, дуже зацікавився та вирішив спробувати свої сили. І не пожалкував: під час роботи помітив, що мій світогляд збагачується та розширюється, я прочитав і дізнався багато цікавого.
Чи плануєш надалі займатися есеїстикою?
Мене дуже цікавлять політика, журналістика та міжнародні відносини. Дуже хотілось би змінити щось у своїй країні на краще, повпливати на ті чи інші питання в нашому суспільстві. Тож вважаю, що мої знання з філософії та навички висловлювати й обґрунтовувати свої думки знадобляться на цьому шляху.
Поліна Білокінь
У своєму переможному есе окреслила питання етики в українському соціумі
На якому питанні ти зосередилася у своєму переможному есе?
Я надихалася нарисом французького філософа Алена Бадью, в якому він окреслив своє розуміння зла і етики. Автор розглядає етику в різних тлумаченнях і версіях, а наприкінці пропонує власну концепцію — етику істин. Саме на неї я спиралася, коли формулювала основну ідею для свого есе. Тож я зосередилася на питанні етики, в українському суспільстві зокрема.
Як гадаєш, чи здатна філософія змінювати суспільство?
Так, цілком! На мою думку, філософія лежить в основі будь-якого соціуму, адже всі ми маємо якісь думки й погляди, висловлюємо їх. Саме з цих думок і поглядів формуються державний устрій, моральні цінності та ще чимало чого в державі. Тож мусимо цікавитися філософією.
Кому порадиш долучитися до змагання наступного року?
Раджу брати участь будь-кому, в кого є власна думка. Як на мене, навіть не так важливо, наскільки майстерно ти можеш оформити її у слова — це прийде з часом і практикою. Головне ж — мати власні погляди на світ і бажання мислити, підходити до всього критично.
Більше переможних історій МАНівців читай у наших попередніх матеріалах:
Ілюстрації: Анастасія Василенко