15–17 листопада в Парижі відбувся Міжнародний конкурс інновацій «PRIX EIFFEL» — один із головних світових заходів на честь Гюстава Ейфеля. На змаганні науковці з усього світу презентують свої розробки в галузях індустрії, біотехнологій, освіти, транспорту, ІТ, медицини та інших.
До конкурсу долучилися й учні Малої академії наук — розповідаємо їхні переможні історії участі!
Як створити метод оцінки досвіду користування сайтами: історія Ольги Воляник
Ольга розробила комплексний метод оцінювання досвіду користувачів, застосувавши принцип нечіткої логіки. Із проєктом здобула бронзову нагороду на конкурсі «PRIX EIFFEL».
Розкажи детальніше про роботу над проєктом. Що саме ти досліджувала?
«Я дослідила різні методи оцінювання досвіду користувачів у контексті взаємодії з вебсервісами. Тут варто пояснити, що користувацький досвід, або ж user experience (UX), — це про те, як клієнти сприймають компанію через взаємодію з її офіційним сайтом. Чи зручний він у використанні, чи допомагає задовольнити запити користувачів, чи полегшує загалом комунікацію з компанією — враження за всіма цими параметрами і складають досвід користувачів. Наразі вже існують методи й засоби, що допомагають оцінювати цей досвід, але вони не є комплексними, адже не враховують різноманіття його складових. Тож фахівцям з UX доводиться використовувати в роботі кілька інструментів одночасно.
Аби спростити цей процес, я створила власний комплексний метод, який оцінює досвід користувачів вебсервісів. Для цього я використала принцип нечіткої логіки — це такий вид логіки, коли для опису числових значень використовують слова. Опісля на основі лінгвістичних даних приймають рішення. Розглянемо на кейсі: на вулиці «тепло», якщо температура перевищує 21 °C. Ці слова складаються у «нечіткі правила»: якщо на вулиці «тепло» й опади «дуже малоймовірні», то вийти на прогулянку «дуже хороша ідея». Загалом система нечіткої логіки вводить числові значення декількох змінних і виводить на цій основі рішення. Метод пришвидшує і спрощує процес оцінки користувацького досвіду, адже дозволяє аналізувати навіть нечіткі критерії, пов’язані з людським сприйняттям і враженням від вебсервісів».
Чи давно працюєш з UX? Чому вирішила вивчати саме цю тему?
«Взагалі напрям UX для мене досить нетиповий і незвичний, адже я не надто багато працюю з вебдизайном чи маркетингом. Натомість я поглиблено цікавлюсь бекенд-розробкою (back-end — розробка серверної частини, архітектури та внутрішньої логіки програм — прим. ред.), програмую вже багато років, беру участь в олімпіадах з інформатики.
Але я вирішила спробувати щось нове для себе й зацікавилася вебдизайном. Повпливав на цей вибір і той факт, що моя мама — маркетологиня, тож її досвід надихнув і допоміг на початку. Так я зайнялася темою користувацького досвіду, а решту інструментів для дослідження я опанувала раніше: вже добре зналася на нечіткій логіці, штучному інтелекті й машинному навчанні».
Як тривала робота над твоєю розробкою?
«Коли я стартувала проєкт рік тому, то навіть не знала, що вийде в результаті. Почала з дослідження вже наявних методів і засобів оцінки UX. У процесі зрозуміла, що вони недосконалі, що в цій галузі є простір для нововведень. Вирішила, що це мій шанс розробити власний інноваційний метод оцінки.
Було чимало труднощів… Пригадую, перед обласним етапом Конкурсу-захисту мені треба було допрацювати код у роботі, яка зберігалася на комп’ютері мого наукового керівника. Оскільки я була тоді за кордоном, доводилося керувати його комп’ютером дистанційно, а через поганий зв’язок кожен клік миші займав хвилину. Оскільки це були останні дні перед дедлайном подання проєктів, тоді в мене пішло на це чимало нервів».
Як відбувалася ваша співпраця з науковим керівником?
«Мій науковий керівник — Сергій Лисенко, який працює у Хмельницькому національному університеті. Протягом роботи над проєктом він мене дуже сильно мотивував і спрямовував у потрібний бік — це для мене дуже важливо. Через брак часу ми часто зідзвонювалися вже пізно ввечері, а загалом весь проєкт я виконувала сама. Мені була цікава ця робота — вона приносила насолоду».
Чи плануєш працювати над дослідженнями з ШІ в майбутньому?
«Мене дуже цікавить штучний інтелект, тож планую в майбутньому вивчати цю тему вже в університеті. А поки що я вчуся в англійській школі. За місцевою системою учні можуть вибирати: або вивчати 3 предмети та писати наукову роботу, або 4 предмети без наукової праці. Я вибрала другий варіант, тож, на жаль, писати роботу мені не дозволили. Тому я тимчасово змінила пріоритети й наразі займаюся підготовкою до олімпіад».
Як створити гру, що навчатиме користувачів кібергігієни: історія Олексія Бакланова
Олексій розробив гру, що навчає користувачів інформаційної безпеки та боротьби з комп’ютерними вірусами. Із проєктом здобув бронзову нагороду на конкурсі «PRIX EIFFEL».
Розкажи детальніше про свій проєкт: у чому його сутність?
«Я розробив комп’ютерну гру “Боротьба з комп’ютерними вірусами”, що ознайомлює користувачів із важливістю кібербезпеки й інфогігієни (принципів безпечного користування інтернетом і споживання інформації в мережі), а також навчає протидії вірусам. Створив цю гру за допомогою ігрового двигуна Unity з написанням коду на C#. У розробці я поєднав простий 2D-платформер та інтерактивне знешкодження комп’ютерного вірусу».
Чому тема кібергігієни й комп’ютерних вірусів для тебе важлива?
«Зараз люди чимало часу проводять із ґаджетами, у мережі, тож ризики “підхопити вірус”, а також натрапити на неправдиву інформацію через необачність чи незнання правил безпеки є досить високими. Я подумав, як можна їх зменшити й поінформувати людей про важливість кібергігієни. Так і вирішив розробити гру, яка зможе навчити користувачів методів боротьби з деякими поширеними вірусами».
Як проходила робота над проєктом?
«Я розробляв усю гру самостійно, тому мені довелось одночасно виконувати роботу цілої команди. Я займався дизайнингом рівнів (організацією й оформленням етапів гри), писав код і робив текстури. Звісно, створити власний проєкт без помилок нереально. Проте я спокійно ставлюся до того, що під час будь-якої подібної роботи помилки й різноманітні складнощі завжди є та будуть. На щастя, сьогодні в мережі у вільному доступі вже є чимало інформації на потрібну мені тему — там я знайшов багато відповідей на свої запитання.
Під час розробки програми також здобув цінний досвід. Зокрема користувався новими для себе інструментами та виправляв деякі баги гри».
Чи маєш ідеї щодо нових наукових розробок?
«Зараз я зайнятий навчанням і поки не планую нових розробок. Звісно, хотілось би зайнятися власними проєктами, та водночас прагну ретельно навчатися. Наразі через велике навантаження не впевнений, чи зможу легко знаходити вільний час для розробки великих проєктів».
Більше переможних історій МАНівців читай у наших попередніх матеріалах:
«Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Владислава Волкова»
«Як це — змінотворити у 15 років: 3 історії українських дітей»
Ілюстрації: Анастасія Василенко