26 листопада дві команди українських учнів відправили мінілабораторії для дослідження мікрогравітації на міжнародну космічну станцію (МКС) на борту ракети SpaceX Dragon. Подія відбулася в рамках міжнародної програми SSEP (Student Spaceflight Experiments Program — програми космічних учнівських експериментів), що дає можливість юним науковцям презентувати власні дослідження й випробувати їх у реальних умовах мікрогравітації, у космосі.
Ми вирішили розпитати одного з фіналістів проєкту й учасника команди Харківської гімназії №47 Владислава Волкова про його досвід участі у SSEP, а також науковий шлях і дослідження пломбування зубів у космосі.
Поділися, як ти потрапив на SSEP?
«У нашій школі на всіх STEM-предметах оголосили відбір на SSEP, нас ознайомили з напрямом програми — так і дізнався про цю можливість. Спочатку вагався, чи долучатися, адже розумів: за кожним хтонічним досягненням стоїть хтонічна кількість роботи. А я ще мусив на той час до ЗНО підготуватися якісно, тож сумнівався, чи мої навички тайм-менеджменту дозволять долучитися ще й до цього проєкту. Та попри все, мене покликали до команди мої друзі, і я не зміг відмовитися. На той час вони вже визначилися з темою дослідження. Вирішили вивчати пломбування зубів у космосі: наскільки це взагалі реально та які нововведення можна зробити в цьому питанні».
Чому тебе приваблює тема космічних досліджень? Як давно захоплюєшся наукою в цій галузі?
«Ще з дитинства я полюбляв радіокеровані літаки та гвинтокрили, згодом почав їх сам робити. Хотів стати авіаконструктором, але вийшло так, що досі займався переважно хімією та біологією.
З космосом також пов'язана особиста історія. Якось мій батько дав мені послухати пісню "Space Oddity", яку виконав астронавт Кріс Хедфілд на МКС. У кліпі до неї був чудовий вид на Землю. До речі, завдяки проєкту SSEP я зміг побачити куточок, який присвячений цьому каверу, у Смітсонівському інституті.
У космічних дослідженнях мене передусім цікавить те, як земна атмосфера, сила тяжіння та магнітне поле блокують більшість різноманітного випромінення, що летить до Землі з нескінченних просторів космосу. Деякі зі сталих наукових законів можуть виявитися не такими сталими за відсутності цих екранних факторів. Дослідивши це, можна буде піднести розуміння людства на новий рівень. Окрім наукової мотивації, все ж є щось романтичне в аналізі того, що ніхто ніколи не бачив і не досліджував.
А ще вважаю, що дослідження в космосі важливі для нашої країни. З величезним людським потенціалом і багатою ресурсною базою України можна не тільки привнести до світової спільноти наукове знання, отримане в космосі, але й стати світовими провідниками інновацій у галузі космічного транспорту».
В основі проєкту твоєї команди — дослідження пломбування зубів в умовах космічної станції. У чому сутність вашого експерименту та як розробляли проєкт?
«Робота була неймовірно виснажливою, але водночас надзвичайно цікавою. Уже від самого початку були повнісінькі дні роботи. Щоб вивчити джерела, точно зрозуміти суть і обмеження проєкту, потрібні терпіння, хороша англійська та багатогодинні сесії роботи. Окрім того, експерименти не завжди проходять успішно — як правило, вони не виходять. Пам'ятаю, як щодня по дві з половиною години проводив після уроків у шкільній лабораторії, аналізуючи попередні спроби, вивчаючи можливі причини невдач, намагаючись зробити нові проби (зазвичай близько 18) на наступні дні. Звісно, ми не рахували кількість людино-годин, які потрібні на проєкт, але, за грубими підрахунками, він зайняв близько 150, а то й більше годин роботи з аналізом результатів ще на підході.
Звісно, на продуктивність повпливав військовий контекст. Мою рідну гімназію зруйнували окупанти, тож наш експеримент довелося витягати з-під завалів. Більшість членів команди евакуювалися через загарбницькі амбіції ворога. Довелося продовжувати розробку в Польщі. Але скільки б ворог не намагався запровадити деструктивне жахіття, українські конструктивні мрії дають про себе знати. Для мене участь у цьому проєкті символізує незламність українського духу, можливість проростати крізь найміцнішу крицю».
Незабаром ваша команда отримає мінілабораторії з результатами експериментів, які провели астронавти МКС. Які результати дослідів прогнозуєш?
«За нашою гіпотезою, матеріал тверднутиме в умовах мікрогравітації рівномірніше, але сила адгезії знизиться порівняно із земною. Загалом наше дослідження є лише початком відповіді на розлоге запитання: "Чи можлива стоматологія в космосі та з якими обмеженнями?". Хоч наш експеримент і не зможе однозначно відповісти на обидві частини запитання, але зможе закласти солідну базу для майбутньої відповіді на нього».
А що плануєте робити зі своїм проєктом далі, після завершення SSEP?
«Усі члени команди хочуть і будуть продовжувати аналізувати наші зразки після їх повернення. Розглядаємо також можливість опублікувати свої статті в міжнародних наукових журналах. Загалом SSEP сильно вплинула на мої уявлення про майбутнє, змістивши фокус із біохімії на фізику».
Який особистий корисний досвід ти здобув завдяки SSEP?
«Окрім можливості хизуватися перед однолітками, я помітив неймовірне покращення письмової та усної англійської, умінь із розподілу часу та організації, реального наукового пошуку. Також зріс особистісно — прокачав свою наполегливість і психологічну стійкість. Окрім того, безпосередньо відрядження допомогло відволіктися від жахів війни. Соціалізація з іншими науковцями також дуже приємна, навіть весела. Так, наприклад, ми командою танцювали з організатором програми Джеффом Голдштейном, а також знайшли друзів у різних штатах».
А кому радиш подаватися на наступні сезони програми?
«Подаватися раджу всім, адже навіть люди, далекі від точних наук, можуть додати щось у проєкт / делегацію та отримати незабутній досвід. Також дуже важливим є те, що проєкт є повним дослідженням, тому вже на початку праці можна поглибити уявлення про те, чим займаються ці міфічні й недосяжні люди в білих халатах».
Хочеш більше космічно-крутих історій? Читай інтерв'ю з іншими учасниками міжнародної програми SSEP:
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Софії Давидової
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Нікіти Скрипника
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Михайла Гарькавця
Ілюстрації: Анастасія Василенко