У червні 2023-го в США відбувся фінал «Олімпіади геніїв». Це найбільший міжнародний конкурс проєктів екологічного спрямування для підлітків. Тут учні 8–11 класів з усього світу створюють наукові й бізнесові, музичні, літературні й мистецькі проєкти, а також знімають короткометражні фільми та збирають роботів.
Цьогоріч до конкурсу долучилася найбільша в історії офлайн-делегація з України. На змаганні презентували свої проєкти 47 учнів Малої академії наук і вибороли 35 нагород. Ми розпитали трьох золотих призерів олімпіади про їхні переможні екопроєкти та амбітні плани.
Як це — досліджувати опале листя, щоб рятувати довкілля від забрудників: історія Маргарити Перепелиці
Юна науковиця дізналася, які дерева варто садити в забруднених регіонах і як зів’яле листя може забруднювати довкілля. Для цього Маргарита дослідила, скільки важких металів містить опале листя в її рідному Кривому Розі. З цією роботою дівчина отримала золото на GENIUS Olympiad 2023 в категорії «Наука».
Розкажи про своє переможне дослідження: про що воно і як ти його проводила?
Тема моєї роботи звучить досить складно: «Спектрофотометричне визначення іонів важких металів в опалому міському листі». Але результати мого дослідження стосуються дуже багатьох людей у світі, адже йдеться про забруднення довкілля, яке шкодить нашому здоров’ю.
У дослідженні я визначила, які важкі метали та в яких кількостях містяться в опалому листі. Важкі метали — це небезпечні забруднювачі довкілля, тож, коли листя розкладається, вони здатні забруднити ґрунт і воду. Саме тому небезпечно компостувати опале листя, в якому вміст важких металів перевищує норму.
Для дослідження я вибрала три типи дерев: липу, тополю та клен. Їхнє листя збирала у трьох міських зонах: у парках, у житлових спальних районах і поблизу доріг. Опісля спалювала це листя. Попіл фільтрувала та змішувала зі спеціальними речовинами, які забарвлюють важкі метали. Тоді підготовлені зразки перевіряла за допомогою спектрофотометра — цей прилад вимірює показники, на основі яких я розрахувала концентрації металів у листі.
Які результати вдалося отримати?
Я виявила, що найбільша концентрація важких металів — у придорожньому листі, тому його не можна компостувати. Наприклад, за рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я, гранична кількість металу плюмбуму в органіці та ґрунті — два міліграми на кілограм, а в придорожньому листі я зафіксувала 7 міліграмів на кілограм. Тож для компостування підходить лише листя з паркової та житлової зон.
Також я помітила, що саме липове листя має найбільший розрив у показниках залежно від розташування дерев. Це означає, що липа найкраще фільтрує повітря, її варто садити в забруднених містах.
Чому ти вирішила дослідити цю тему?
Я мешкаю в Кривому Розі, його називають «сталевим серцем» України. А все тому, що в нашому місті найбільший видобуток залізної руди в країні. Через це в повітрі міститься червоний пил, який осідає в помешканнях і надворі. Якось улітку я гуляла вулицею і замислилась, як цей пил впливає на наші рослини. Мені шкода криворізькі дерева: їм доводиться виконувати дуже складну функцію фільтрів для повітря. Тож я вирішила дослідити, що міститься в їхньому листі, і так докластися до захисту довкілля.
Які маєш подальші наукові плани?
Завдяки дослідженню я дізналася, що опале листя біля доріг не підходить для компостування. Відтоді розмірковую, яким способом його позбуватися восени.
Оскільки захоплююся хімією, почала шукати хімічний спосіб утилізації. Так натрапила на інформацію про біосурфактанти — молекули, які синтезують живі організми й діють як мило. За допомогою мила ми емульгуємо жир і бруд із долонь, щоб змити його. Є дослідження про те, що в аналогічний спосіб із ґрунту вилучають важкі метали за допомогою біосурфактантів. Я хотіла б застосувати цей інноваційний спосіб очищення до опалого листя.
Ще на одну ідею утилізації забрудненого листя навели мої ж дослідження. Я вже казала, що під час експериментів спалювала зразки листя, щоб зробити таку собі концентровану витяжку важких металів. Так, наприклад, можна видобувати кадмій, цинк, плюмбум, ферум. Важкі метали використовують в електроніці — їх набагато дешевше і простіше вилучати з опалого листя, ніж із порід. Вийде такий собі рисайклінг.
Паралельно з науковою діяльністю я займаюся дизайном у «Projector» (українському онлайн-інституті з навчальними програмами в креативній і технічній сферах — прим. ред.). Я бачила багато робіт на наукових змаганнях, де розумні люди робили круті речі, але не вміли про це розповісти. Наприклад, розміщували на постерах цілі абзаци нечитабельного тексту. Це заважає іншим розуміти суть. Тому прокачую навички дизайнування, щоб робити презентації своїх досліджень максимально наочними та зрозумілими.
Які твої враження від участі в «Олімпіаді геніїв»?
Це було цікаво й корисно з багатьох причин. По-перше, я зустріла класних однолітків-колег, з якими можна поспілкуватись і про наукове, і про особисте. Ми створили настільки дружну команду, що вболівали за інших іноді більше, ніж за себе на цій олімпіаді.
По-друге, я позбулася мовного бар’єра. Треба було спілкуватися з учасниками з інших країн, захищати свій проєкт — і все це англійською. Практика дуже допомагає прокачати свої знання мови.
По-третє, ми відчули себе справжніми амбасадорами України. У нас були брендовані худі, ми постійно носили стрічки з українським прапором — наша ідентичність впадала в очі. А оскільки наша команда була дуже велика (47 учасників), то на нас справді звертали увагу.
І врешті, я мріяла потрапити до США. Мрія збулася, і мені дуже сподобалася ця країна.
Як це — написати оповідання про порятунок панголінів: історія Євгенії Вінницької
Дівчина написала коротке оповідання «Клітка» — про те, як поводяться з тваринами на «мокрих» ринках Китаю. На цих ринках продають здебільшого свіжі продукти, але на деяких пропонують покупцям екзотичних тварин. Зі своїм твором Євгенія взяла золоту медаль на GENIUS Olympiad 2023 в категорії «Креативне письмо».
Розкажи, про що твоє оповідання і який його ключовий меседж.
Моє оповідання «Клітка» підсвічує одразу кілька екопроблем, передусім — знищення унікальних тварин на «мокрих» ринках у Китаї та нераціональне споживання продуктів. Люди часто не знають, чого вони насправді хочуть і яку пустку всередині себе заповнюють, руйнуючи гармонію світу.
Головна героїня мого твору — дівчина Дася. Вона опиняється на «мокрому» ринку в Китаї і просто шокована тим, що там коїться. Їй дуже шкода панголіна — це такий азійський і африканський ссавець, якого масово винищують контрабандисти. Він безневинний, але його м’ясо і луску цінують на ринку. Через це панголіни опинилися під загрозою зникнення.
Дася намагається зробити хоч щось для порятунку панголінів, і її дії змінюють ще й людину поруч. У цьому ще один меседж мого оповідання: думки та дії однієї людини здатні змінювати світ, тож треба робити те, у що віриш.
Як тривала робота над твором?
Я вже досить давно пишу, але зазвичай створюю лише окремі нотатки. «Клітка» стала моїм першим завершеним твором.
Мотивувало бажання взяти участь в «Олімпіаді геніїв». Коли я дізналася про умови конкурсу, одразу почала гуглити статті про екологічні проблеми. Шукала, що мене найбільше хвилює, і зрозуміла, що це тема захисту тварин.
Тоді згадала, що вже знаю про це з уроків екології, і остаточно визначилася з темою та сюжетом свого твору. А далі залишалося писати й редагувати текст.
Моєю редакторкою була наукова керівниця Ганна Шевченко. Вона читала твір і підказувала, які фрагменти варто допрацювати. Наприклад, подекуди бракувало емоцій або ж я забагато уваги приділяла котромусь з епізодів.
Початково я писала рідною, українською мовою. А коли пройшла національний відбір, для участі у глобальній «Олімпіаді геніїв» переклала свій твір англійською. Творити іншою мовою дуже складно. Зараз я знаю чотири мови на fluent-рівні та розумію, що в кожній із них є свої нюанси. Тому з перекладом мені також допомагала доцентка American University Kyiv Ганна Швіндіна.
Чи плануєш розвиватися далі в літературі?
Після нагородження я підійшла до головної судді, щоб подякувати за високу оцінку, і вона мені сказала продовжувати творити: «Світу потрібен голос». Я обов’язково дослухаюся до її поради. Наразі не маю екоідей для творів, але мене цікавить багато інших аспектів життя.
Які твої враження від участі в «Олімпіаді геніїв»?
Це просто неймовірний досвід! Я вже рік мешкаю у Франції під тимчасовим захистом, тому мені було дуже важливо зустрітися на олімпіаді з однолітками з України. До того ж вони всі такі мотивовані, розумні, просто класні!
Ми стали амбасадорами України на цій олімпіаді. Я розуміла: все, що я кажу, що роблю, — це відображення нашої країни, тому намагалася поводитися максимально гідно. Дуже вдячна супервайзерам, батькам, друзям і моїй науковій керівниці за підтримку.
Як це — винайти робота-садівника: історія Єгора Щасного
Разом з Олегом Запарою Єгор створив робота, що допомагає збирати сміття та садити дерева. Зі своїм винаходом хлопці отримали золото на GENIUS Olympiad 2023 в категорії «Робототехніка».
Розкажи про вашого робота: як він улаштований і що вміє?
Ми створили робота, який збирає сміття та саджає дерева. На вигляд він як каркас машини: чотири колеса та металева платформа.
Маніпулятор, який ми додали, допомагає нашому роботу підіймати сміття із землі. За допомогою затискача він утримує й переносить сміття або саджанці, а ще штовхає великі предмети спеціальним кутоподібним пристроєм.
Як ви створювали цього робота?
Ми розробляли цей проєкт з жовтня минулого року. Використовували конструктор для робототехніки «TETRIX». До слова, це дало нам перевагу на змаганнях: учасники з інших країн користувалися здебільшого «LEGO» і «VEX», тож ми вирізнялися серед них.
Працювати доводилося в досить складних умовах. Взимку було багато блекаутів, а нам для роботи дуже потрібна електроенергія: і для заряджання ноутбуків, на яких програмуємо, і для живлення самого робота під час випробувань. На щастя, ми мали павербанки й EcoFlow. А часом запалювали й звичайну свічку, щоб хоч щось бачити навколо. Такі ось високі технології в робототехніці :)
Що підштовхнуло до створення цього робота?
Ідею підкинула наша улюблена наукова керівниця Вікторія Іванова, яка й запропонувала позмагатися в «Олімпіаді геніїв».
До цього ми вже брали участь у відборі до FTC (FIRST Tech Challenge, змагання роботів, яке організовує громадська організація «Інноваційні Освітні Технології» — прим. ред.). На жаль, участі у всеукраїнському змаганні завадила повномасштабна війна — воно мало відбутися на початку 2022 року. Тому та розробка поки лежить у наших шухлядах і чекає на свій час.
А для «Олімпіади геніїв» ми підготували окрему модель робота з екологічними навичками. Саме вона принесла нам першу перемогу, та ще й на міжнародному рівні.
Чи плануєте вдосконалювати свою розробку?
Зараз ми маємо лиш прототип робота. Хотілось би створити реальну машину, яка працюватиме на міських вулицях і приноситиме користь довкіллю. Для цього треба придбати певні деталі та протестувати їхню роботу. Якщо знайдемо фінансування, спробуємо масштабувати свою розробку для відновлення природи України.
Які твої враження від участі в «Олімпіаді геніїв»?
Здається, я запам’ятаю участь у цій олімпіаді на все життя! Найяскравішою була мить, коли мені дали прапор України і я вийшов на міжнародну сцену по золоту медаль. Я гордився тим, що стою серед найкращих екоактивістів світу.
Наша команда першою представила проєкт з робототехніки від України на «Олімпіаді геніїв». Гадаю, ми поклали непоганий початок цими золотими медалями. Сподіваюся, робототехніка в Україні й надалі розвиватиметься!
Більше переможних історій учнів Малої читай у попередніх наших інтерв’ю:
«Медичні, мовні, оборонні: з якими проєктами українські діти перемогли в Конкурсі-захисті МАН».
Ілюстрації: Анастасія Василенко