Ганна Шевченко — керівниця наукового товариства «Інтелект» КЗСОР «Сумська обласна гімназія-інтернат для талановитих та творчо обдарованих дітей», кандидатка географічних наук, а також дитяча письменниця, відома під псевдонімом Анна Коршунова. Її учні виборюють нагороди на Конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт МАН і GENIUS Olympiad Ukraine.
У сьогоднішньому інтерв’ю пані Ганна поділилася своїми правилами співпраці з учнями та лайфхаками, які допомагають виховувати майбутніх зірок науки.
Почнемо з головного :) Розкажіть про свіжі історії успіхів своїх вихованців!
Історій — безліч, оскільки щороку учні нашого наукового товариства перемагають у багатьох конкурсах. У кожного й кожної — своя цікава й іноді непроста історія. З моїх «зірочок» останніх років хотілося б назвати Вероніку Шевич — надзвичайно талановиту мисткиню й філософку, Євгенію Вінницьку, яка зараз працює над дослідницькою роботою із соціології у Франції та встигає навчатись у двох школах, Каріну Кузнецову — юну журналістку, дослідницю науково-популярного напряму й головну редакторку гімназійної газети «Кебета». Звісно, варто розповісти і про Мілану Катрич, переможницю минулорічної «Олімпіади геніїв». Дівчина пише вишукані, глибокі, філософські верлібри, з одним із яких, присвяченим темі екології, і перемогла на конкурсі. Пам’ятаю, два роки тому Мілана принесла свої перші вірші, де шкутильгали рима й розмір. Дівчинка була переконана, що поетки з неї навряд чи вийде. Але ми вирішили переписати її твори як верлібри — саме в цьому жанрі вона відчула свободу творчості. Тож цього року презентуватиме збірку віршів, яку проілюструвала за допомогою сучасних технологій, на Конкурсі-захисті МАН!
Нещодавно завершилася реєстрація на GENIUS Olympiad Ukraine — найбільший конкурс проєктів екологічного спрямування у світі, який проводять у США з 2011-го. Серед ваших вихованців — переможці минулорічних сезонів цього змагання. Поділіться, як готували учнів до участі, зокрема і у 2022-му?
Помічним у цьому було те, що в нашій гімназії діє наукове товариство «Інтелект» — це об’єднання, де учні поглиблено вивчають окремі дисципліни, розвивають самостійність, цілеспрямованість і творчу активність. Тут разом з учнями педагоги створюють дослідницькі проєкти, зокрема й екологічного спрямування. У 2022-му, як і в попередні роки, викладачі товариства виокремили деякі з таких проєктів, а опісля разом з учнями допрацювали їх і адаптували до вимог конкурсу.
Випробуванням стала підготовка відеопрезентацій до проєктів, проте ми подужали і цей етап і ще більше згуртувалися. Наприклад, Мілана Катрич, яка виборола золото на «Олімпіаді геніїв»-2022, готувала відеопрезентацію до проєкту в підвалі власного будинку… Справа в тому, що на той момент її рідне містечко Білопілля, що на Сумщині, знаходилося під постійними обстрілами.
Пам’ятаю, ми виходили на зв’язок із Міланою, аби обговорити її проєкт. З-поміж 7 секцій, які є на конкурсі, дівчина вибрала «Креативне письмо» та представила вірш «Зірваний мак». Заняття з Міланою та іншими учнями проводили аж ніяк не за розкладом, а тоді, коли були можливість і потреба. Наше спілкування не обмежувалося виключно роботою над проєктом — це ще й постійна підтримка. І так було в комунікації з кожним учнем і кожною ученицею!
Що вас мотивувало? Що допомагало «бути у формі» і таки підготувати учнів до «Олімпіади геніїв»?
Можливість підтримати дітей! Цьогоріч довелося поєднувати підготовку до конкурсу зі складними реаліями повномасштабної війни. Проте робота над проєктами стала для нас з учнями великою спільною справою, що тримала всіх у тонусі. За цей час зрозуміла, що нині для мене найціннішими є не так їхні перемоги, як наше спілкування, можливість тримати зв’язок і надихати одне одного за цих важких часів.
Крім того, мотивують і колеги. Нашу гімназію часто жартома порівнюємо з Гоґвортсом, адже маємо 4 профілі-факультети, учні тут і живуть, і навчаються — додому роз’їжджаються на вихідні й канікули… Протягом останніх кількох років у нас утворилося особливе ком’юніті — об’єднання учнів і керівників, які працюють над різноманітними проєктами в рамках наукового товариства, редакції гімназійних видань, краєзнавчого гуртка, літературної студії, STEM- і STEAM-напрямів. Нині комунікація вийшла на вищий рівень взаємної підтримки, шаленої зацікавленості й залучення нових учнів — через враження, обмін досвідом, захоплення. Я бачу, як новеньких чіпляє відчуття причетності до співтовариства, де кожен і кожна чимось займається, де немає рамок між напрямами і головне — ніхто зі старших учнів не ставить себе вище за інших.
Зараз працюємо над іще однією важливою справою — першим в Україні науково-популярним журналом, де популяризаторами науки є самі учні. Це спільний проєкт гімназійної редакції «Кебета» й наукового товариства «Інтелект». Колись ми будемо розповідати про те, як створили його, працюючи дистанційно, з хаотичними відключеннями світла й інтернету, з учнями, більшість із яких зараз перебувають під постійними обстрілами або ж за кордоном…
Які лайфхаки допомагають співпрацювати з учнями ефективно?
Роки взаємодії з майбутніми науковцями допомогли мені напрацювати чіткі принципи й підходи, яких дотримуюсь, аби не просто залучити учнів до написання роботи, а захопити й зацікавити. Я точно знаю, що дуже важливою є системність у роботі: спершу важливо визначитися з темою проєкту, яка буде цікава мені та дитині, опісля варто розпланувати подальші етапи для втілення проєкту в життя.
Ще одне з моїх правил — допомагати учням долати шкідливі установки. Наприклад, я переконую їх, що незнання чогось — це не вирок, а виклик і привід це «щось» дослідити :) Я й сама керуюсь цим принципом, адже круто, коли вчитель/-ка може спокійно сказати: «Класне запитання, я не знаю відповіді, але обов’язково пошукаю. Або ж гайда шукати разом!». До слова, ось це «разом» найважливіше!
Що порадите освітянам, які хочуть стати сучасними й успішними науковими керівниками?
На цьому шляху важливим є курс на руйнування «совкових» стереотипів! Сучасний/-а керівник/-ця науково-дослідницької роботи має відмовитися від уявлення, нібито треба дати завдання, а учень чи учениця має його виконати, як робот. Звісно, я як керівниця даю завдання, але тільки після того, як навчила школярів працювати з джерелами, і тільки створивши для них атмосферу творчої свободи. Це як вчити маленьку дитину ходити: спочатку міцно тримаєш за руку, потім підтримуєш, аби маля зробило кілька кроків самостійно, а врешті відпускаєш.
Ще гірше, коли керівник/-ця вперше виводить учня чи ученицю на шлях наукових досліджень із лекції про структуру наукової роботи, оформлення списку використаної літератури або нав’язує дитині тему, секцію чи напрям. Варто пам’ятати, що вчитель/-ка стоїть не над дитиною, а поряд — тільки за умов рівноправного партнерства вийде успішний проєкт.
Я раджу науковим керівникам використовувати методику скафолдингу (scaffolding — методика, коли вчитель/-ка підтримує дитину, але на кожному етапі роботи дає їй дедалі більше самостійності — прим. ред.). Це наче вибудовувати навколо учнів опорні конструкції, спонукаючи дітей рости. Спершу важливо показати, куди рости, у якому напрямку. Науково-дослідницька робота — це завжди вихід за межі навчальних програм, частенько трохи надзавдання, тож поступово вибудовувати дитині опори, бути підтримкою й мотиватором/-кою надзвичайно важливо. І це змушує постійно вчитись не тільки учнів, а й мене.
Ще більше історій наукових керівників:
«Як це — виховувати юних науковців: інтерв’ю з науковим ментором і винахідником Віктором Колдуном»
«Як це — надихати українських дітей на наукову кар’єру: інтерв’ю з викладачем Олегом Козленком»
Ілюстраці: Анастасія Василенко