26 листопада дві команди українських учнів відправили мінілабораторії для дослідження мікрогравітації на міжнародну космічну станцію (МКС) на борту ракети SpaceX Dragon. Подія відбулася в рамках міжнародної програми SSEP (Student Spaceflight Experiments Program — програми космічних учнівських експериментів), що дає можливість юним науковцям презентувати власні дослідження й випробувати їх у реальних умовах мікрогравітації, у космосі.
Ми взяли інтерв’ю в однієї з учасниць проєкту — Єлизавети Садчикової, учениці Харківської гімназії №47. Розпитали юну дослідницю про її досвід участі у проєкті, процес підготовки переможного експерименту та важливість космічних досліджень — гайда читати!
Розкажи, з чого почався твій шлях у SSEP!
«Я народилася в чудовій країні — Україні, у місті Харкові. Навчалася в найкращій школі — 47-й гімназії, де викладають улюблені вчителі. Вони дали мені знання, що допомагали перемагати у різних наукових і творчих змаганнях, зокрема у вересні 2021-го я почала писати наукову роботу для Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН. Трохи згодом дізналася, що триває відбір на космічний конкурс — SSEP. У мене не було часу на такий проєкт через власну наукову діяльність і підготовку до ЗНО, але думка про SSEP не полишала, адже це неймовірна можливість!
Я довго думала, чи долучатися до проєкту, радилася з родичами і знайомими. Врешті вирішила, що варто, і одразу почала брейнштормити над темою дослідження — кортіло запропонувати щось справді корисне для людства. Разом із командою заходилася вивчати космічні проблеми та натрапила на статтю, де розповідали про космонавтів, які втратили пломби й були змушені самі ставити нові просто на космічній станції. Ми запитали себе: «Чи можливо поставити справжню постійну пломбу в космосі?». Так і замислились над ідеєю стоматологічних експериментів у мікрогравітації».
Чому тебе привабила тема космічних досліджень?
«Я вважаю, що займатися дослідженням космосу важливо і для українців, і для всесвітньої спільноти. Космос — це найбільше поле для пізнання. У Всесвіті ще дуже багато всього цікавого та незвіданого».
Якою була робота над проєктом? З якими відкриттями та викликами стикнулася?
«Над проєктом я з командою працювала майже рік. З вересня 2021 року до 24 лютого 2022-го цей процес нагадував справжню казку — ми проходили всі етапи конкурсу швидко та впевнено… А потім було повномасштабне вторгнення — мені на мить здалося, що всі наші мрії та плани зруйновані. Пам’ятаю, як у день, коли я проходила співбесіду до Варшавського університету, де зараз навчаюся, дізналася, що в рідну гімназію було пряме попадання російської ракети. Там зберігалися матеріали нашого експерименту, які могли вщент знищити.
Але завдяки Андрію Михайловичу, нашому вчителю, який дістав з-під завалів мінілабораторію та інші важливі складові експерименту, проєкт вдалося врятувати та відновити. На жаль, всі учасники нашої команди пороз’їжджалися: вчитель залишився в Харкові, я поїхала до Польщі (у Варшаву), Влад Волков — до Німеччини, Софія Давидова залишилася в Україні, Міша Гарькавець опинився в Польщі (у місті Радом). Згодом це зіграло важливу роль: Андрій Михайлович відправив врятовані матеріали експерименту до Польщі, а я мала змогу їздити до Михайла в Радом, аби працювати разом. Ми продовжили розробляти експеримент. Інші учасники команди завжди були з нами на зв’язку та брали участь у роботі дистанційно».
Що найбільше запам’яталося за час участі у проєкті SSEP?
«Участь у цій програмі — це можливість представити свої проєкти й ідеї для стартапів, отримати нові знання, досвід роботи в команді, нові знайомства, неповторні емоції. Також завдяки програмі весь світ бачить, що в Україні підготовка школярів навіть у складних умовах залишається на високому рівні, а українці — це сміливі, розумні та згуртовані люди!
Рекомендую всім дітям брати участь у SSEP. Лише вірте в себе, і все обов’язково вийде!»
Чи маєш плани щодо наступних наукових розробок?
«Так, звичайно! Я вже маю задуми нових наукових праць і відчуваю жагу до перемог, яку в нас заклали з перших днів навчання у харківській гімназії. Там нас завжди вчили не боятись і пробувати свої сили у тому, що цікавить і запалює!»
Хочеш більше космічно-крутих історій? Читай інтерв'ю з іншими учасниками міжнародної програми SSEP:
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Софії Давидової
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Нікіти Скрипника
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Михайла Гарькавця
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Владислава Волкова
Ілюстрації: Анастасія Василенко