26 листопада дві команди українських учнів відправили мінілабораторії для дослідження мікрогравітації на міжнародну космічну станцію (МКС) на борту ракети SpaceX Dragon. Подія відбулася в рамках міжнародної програми SSEP (Student Spaceflight Experiments Program — програми космічних учнівських експериментів), що дає можливість юним науковцям презентувати власні дослідження й випробувати їх у реальних умовах мікрогравітації, у космосі.
Ми взяли інтерв’ю в одного з учасників проєкту — Нікіти Скрипника, учня Рішельєвського наукового ліцею в Одесі. Хлопець поділився досвідом участі у проєкті, а також розповів про свій науковий шлях, вирощування кристалів червоної кров'яної солі та враження від поїздки до США.
Розкажи, як ти стартував у SSEP.
«Про SSEP я дізнався під час виступу директора нашого ліцею. Мені з дитинства подобалося працювати над подібними темами, тому я й вирішив брати участь. Тоді ж мій майбутній співкомандник Андрій запропонував робити науковий проєкт для відбору разом. Я знав його давно, мені це було цікаво, тому я одразу ж погодився».
У рамках проєкту ви вирощували кристали червоної кров’яної солі. У чому сутність такого проєкту і яка практична користь його результатів?
«Поки ми міркували й генерували ідеї для нашого проєкту, натрапили на експеримент японських вчених, які намагалися виростити кристали гелію у штучній мікрогравітації. Це нас зацікавило та надихнуло, тому вирішили спробувати виростити кристали червоної кров'яної солі в умовах мікрогравітації. Основна мета проєкту — перевірити, як гравітація впливає на ріст таких кристалів і чи зможуть вони вирости більшими в умовах мікрогравітації, ніж у земних.
Практична користь результатів — у тому, що кристали солі, яку ми вибрали, мають хороші окисні властивості — їх можна використати, наприклад, як окисник у ракетних двигунах. Ми очікуємо, що під час досліду на МКС кристали виростуть більшими, ніж на Землі, адже гравітація не заважатиме їхньому росту. Якщо наші прогнози справдяться, то вирощування кристалів у космосі дійсно матиме практичний сенс».
Як тривала робота над проєктом? Що в ньому для тебе було найскладнішим?
«Робота над проєктом тривала декілька місяців. На мою думку, найбільшим викликом було очікування, адже ріст кристалів триває не хвилину і навіть не добу. Тому якщо на початку експерименту ми припускалися якоїсь помилки, то дізнавалися про неї лише за тиждень, а то й більше».
Що у SSEP тебе захопило найбільше?
«Подорож до США, а також візит до музею авіації та космонавтики (ми там навіть побачили шатл Discovery!). Я раджу кожному й кожній, хто полюбляє досліджувати щось нове та цікаве, взяти участь у SSEP!»
Хочеш більше космічно-крутих історій? Читай інтерв'ю з іншими учасниками міжнародної програми SSEP:
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Софії Давидової
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Михайла Гарькавця
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Владислава Волкова
Ілюстрації: Анастасія Василенко