26 листопада дві команди українських учнів відправили мінілабораторії для дослідження мікрогравітації на міжнародну космічну станцію (МКС) на борту ракети SpaceX Dragon. Подія відбулася в рамках міжнародної програми SSEP (Student Spaceflight Experiments Program — програми космічних учнівських експериментів), що дає можливість юним науковцям презентувати власні дослідження й випробувати їх у реальних умовах мікрогравітації, у космосі.
Ми взяли інтерв’ю в одного з учасників проєкту — Михайла Гарькавця, учня Харківської гімназії №47. Розпитали юного дослідника про його досвід участі у проєкті, а також про науковий шлях, дослідження космічної стоматології та мрії про освоєння позаземного простору — гайда читати!
Розкажи, як почався твій шлях у SSEP. Як дізнався про можливість і чому вирішив долучитися?
«Почалося все з того, що вчитель біології, який у нас веде факультативи, розповів, що наша гімназія буде брати участь у міжнародній програмі, у фіналі якої переможці відправлять свої експерименти на Міжнародну космічну станцію, а досліди проведуть астронавти. Я одразу цим захопився.
По-перше, цікавлюся темою космосу вже давно — ще в дитинстві я багато разів був у харківському планетаріумі. По-друге, у конкурсі я побачив можливість спробувати себе в ролі науковця й організатора: розробити дослідження з нуля, знайти для цього матеріали та загалом пройти всі етапи наукової роботи. Також важливою для мене була змога познайомитися з міжнародною спільнотою науковців».
Як зібрав команду, з якою врешті втілив проєкт у життя?
«Дізнавшись про можливість взяти участь, я одразу почав питати у класі й паралелі, хто зацікавився програмою та має якісь ідеї. Відгукнулися троє колег — з усіма ми вже перетиналися на олімпіадах, конкурсах і факультативах. Я був радий бачити науковців із певним досвідом і свіжими ідеями. Так і утворилася наша команда. Ми почали читати про життя на МКС і дивитися попередні проєкти на сайті SSEP, щоб з’ясувати, що вже вивчали, а що ще ні, та які проблеми актуальні».
В основі вашого проєкту — дослідження затвердіння пломб в умовах мікрогравітації. Як дійшли до такого задуму і чому ця тема для тебе важлива?
«Ми брейнштормили та генерували задуми для конкурсу. З’явилося багато ідей: від дослідження переробки відходів до вирощування риб. Після обговорення більшість пропозицій відсіяли, бо вони не відповідали умовам конкурсу. Дослідження затвердіння пломб в умовах мікрогравітації виявилося найуспішнішим: його можна було провести в мінілабораторії, а проблема дослідження справді важлива. Ця ідея виникла, коли ми читали про життя астронавтів в умовах мікрогравітації. Ми з’ясували, що кістки астронавтів атрофуються через менше навантаження гравітації і що те саме відбувається із зубами. До того ж, стоматологічні проблеми поширені й на Землі. Тому нам стало цікаво, чи взагалі можливо робити нормальні пломби в космосі».
Як тривала робота над проєктом? З якими викликами стикнувся?
«Працювали ми цілий рік — почався проєкт восени 2021-го. Весь час на шляху з’являлися якісь труднощі. На початку взагалі не було чіткого розуміння, що ми хочемо дослідити в зубах астронавтів, тому мені треба було організувати командну роботу, розподілити між усіма завдання.
Коли виникла ідея про пломби, не знали, як її реалізувати. Ми з Владом Волковим — моїм співкомандником — структурували роботу, аби встигнути до дедлайнів. Десь у жовтні пройшли шкільний етап відбору. Потім працювали над англомовним дизайном експерименту.
Під час підготовки проєкту першим викликом для мене стала робота з документацією матеріалів, які ми використовуємо: довелося вивчити, що таке сертифікат безпечності матеріалу та як його шукати, як для всього знайти виробника та постачальника. Можна сказати, що я ще й виконував роль менеджера закупівель.
Але найбільшим викликом, звісно, стало повномасштабне вторгнення росії — вся команда роз’їхалася по різних місцях, всі матеріали залишилися в Харкові. Як капітан команди я розумів, що маю взяти на себе ініціативу, щоб відновити проєкт. Вже в Польщі я почав купувати матеріали, які ми використовували в Харкові. Також мені пощастило знайти польську вчительку Ілону Кожубек, яка займається біологічними олімпіадами. Розповів їй про наш проєкт — вона зацікавилася та сказала звертатися в разі потреби. Вона допомогла знайти інструменти, яких бракувало, місце для роботи та зуби з клініки її подруги-стоматологині. Дуже вдячний за допомогу!
Звісно, складно було починати все майже спочатку. Але мене надихав наш вчитель, Андрій Михайлович, який дістав матеріали експерименту з-під завалів гімназії — її ракетами зруйнували росіяни. Коли я побачив перед собою посилку зі вцілілими матеріалами, яку надіслав до Польщі пан Андрій — сприйняв це як знак. Я відчував командний дух і жагу рухатися вперед».
Чому взагалі космодослідження для тебе важливі й на часі?
«Освоєння космосу дає людству нові можливості. Ми ще не можемо повністю перейти на безвідходне виробництво, а на Землі немає нескінченних ресурсів, тому є сенс шукати їх поза рідною планетою. Це не скасовує важливості піклування про Землю. Також, вивчаючи космос, ми глибше пізнаємо себе.
Дослідження космосу важливе і для України, бо так ми можемо поглибити співробітництво з провідними країнами. У цій сфері завжди взаємодіють багато країн, тому космічні проєкти дають можливість Україні знайти нові зв’язки.
А ще космічні технології вже давно використовують у засобах зв’язку. Згадайте радість від купівлі супутника Сергієм Притулою. А тепер уявіть, як класно буде збудувати свій!»
Після завершення програми, якими будуть подальші кроки у розвитку вашого проєкту? А чи маєш плани щодо наступних наукових розробок у майбутньому?
«Після отримання результатів експерименту ми плануємо написати повноцінну наукову роботу й опублікувати її у профільному журналі. Адміністрація SSEP пообіцяла допомогти з цією публікацією. Також, звісно, планую допомагати українській спільноті, що вже формується довкола програми. У майбутньому, думаю, ще з’являться нові наукові розробки від мене, але радше на іншу тему».
Які позитивні результати своєї участі у SSEP можеш відзначити вже зараз? Кому радиш подаватися на цю можливість?
«Я багато чого навчився завдяки цій програмі: організації праці в команді, налагодження логістики проєкту, лаконічного оформлення й опису нашої роботи. Найбільше мені сподобалося, що це все прийшло з практики та досвіду. На додачу до цього, SSEP дала можливість познайомитися з чудовими людьми. Також завдяки програмі однозначно виріс мій рівень англійської. Бо коли пишеш науковий проєкт, ти користуєшся науковою англійською. А в США можна було поспілкуватися з носіями мови. Подаватися на SSEP раджу всім активним учням, які не бояться створювати щось нове».
Хочеш більше космічно-крутих історій? Читай інтерв'ю з іншими учасниками міжнародної програми SSEP:
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Софії Давидової
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Нікіти Скрипника
Як це — запустити свій науковий проєкт у космос на ракеті SpaceX Dragon: історія Владислава Волкова
Ілюстрації: Анастасія Василенко