Учні та учениці Малої академії наук створюють проєкти з безлічі напрямків: тут і ІТ, і екологія, і мовознавство, і хімія. Сьогодні розповідаємо про наших юних дослідників і дослідниць, які працюють із космічними темами. Гайда читати!
Як це — досліджувати колонізацію Марса: історія Євгенії Трубчанінової
Дівчина створила проєкт «Велика сім’я на Землі та космічна реальність. Можливості колонізації Марса». З ним дійшла до фіналу Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН (відділення фізики та астрономії, секція «Астрономія»).
У чому ідея твого дослідження?
Я досліджувала можливості колонізації Марса й дійшла висновку, що вже в найближчі 100 років люди можуть заселити цю планету. Проте це буде можливо лиш у тому разі, якщо розв’яжемо низку проблем. Наприклад, поки що на Марсі не відбувся процес тераформування, тобто зміни клімату. Саме тому на планеті спостерігається велике скупчення вуглекислого газу, розріджена атмосфера та низька температура — такі умови непридатні для життя людей. Крім того, під час колонізації люди можуть заразити космічне тіло земними мікробами та вірусами — учені досі точно не знають, як це вплине на Марс.
Як виникла ідея проєкту і як тривала робота над ним?
Почну з того, що я захоплююся астрономією вже не перший рік. Але натхненником саме цього проєкту став Ілон Маск, який частенько у своїх соціальних мережах пише про можливості колонізації планети. Якось, начитавшись його дописів на цю тему, я вирішила провести власне дослідження. Роботу почала з того, що дібрала та проаналізувала праці вчених про Марс. Опісля дослідила характеристики цієї планети й технології, які будуть помічними в її колонізації. Також у лабораторних умовах намагалася відтворити марсіанський ґрунт, використовуючи вулканічний пісок та чорнозем — найбільш вдалі земні відповідники, які мені вдалося знайти. А вже за допомогою цього міксу зуміла виростити рослину.
Які маєш наукові плани надалі?
Поки що конкретних планів не маю, але точно знаю, що продовжуватиму дослідження Марса! Хочу переїхати в Америку, що, думаю, відкриє більше можливостей для наукових експериментів.
Як це — навчити штучний інтелект садити космічний модуль на Марс: історія Дмитра Лапка
Хлопець створив проєкт «Посадка модуля на Марс за допомогою штучного інтелекту». З цією розробкою він виборов перше місце в Конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН (відділення інформаційних технологій, секція «Системи та технології штучного інтелекту»).
Розкажи про свій переможний проєкт!
Якщо пояснювати просто, то суть проєкту така: я навчив нейронну мережу керувати посадкою космічного модуля на Марс і описав цей досвід. Для цього розробив методи машинного навчання та створив програму з комп’ютерною симуляцією поверхні планети й космічного модуля, де штучний інтелект вчиться здійснювати посадку. Перевага мого проєкту полягає в тому, що штучний інтелект аналізує поверхню планети й може здійснити посадку, навіть якщо на поверхні є значні нерівності.
Чому ти вирішив дослідити саме цю тему?
Я захоплююся програмуванням, і мої попередні дослідницькі проєкти також були повʼязані з нейронними мережами. Цьогоріч вирішив ускладнити собі завдання та поєднати в роботі теми IT й космосу.
Як плануєш розвивати проєкт надалі?
Наступний крок — «упакувати» свої напрацювання в повноцінну програму з використанням 3D-графіки. А також спробую навчити штучний інтелект висаджувати дрон-квадрокоптер, у майбутньому він зможе виконувати автономну посадку в місцевості зі складним рельєфом.
Як це — дослідити гамма-спалах: історія Олександри Пишної
Дівчина провела «Дослідження GRB221009A в рамках колаборації GRANDMA». Зі своїм проєктом Олександра посіла друге місце у відділенні фізики та астрономії Конкурсу-захисту (секція «Астрономія»).
Що ти досліджувала?
Я вивчала найяскравіший гамма-спалах за всю історію досліджень — GRB221009A. Це масштабний космічний енергетичний викид вибухового характеру, причиною якого, найімовірніше, став колапс надмасивної зорі у чорну діру. Він, за оцінками вчених, відбувається лише раз на десять тисяч років! Загалом мій проєкт складається з двох частин: у першій описую пошуки найбільш вдалої програми для фотометричних досліджень таких обʼєктів, у другій — аналізую обʼєкт. Мені вдалося визначити фізичні параметри й характеристики GRB221009A.
Як проходило дослідження?
Усе почалося з того, що восени 2022 року мій науковий керівник запропонував мені доєднатися до команди, яка входила в міжнародну астрономічну колаборацію GRANDMA (ця колаборація вивчає оптичне післясвітіння обʼєктів — джерел гравітаційних хвиль). Я, звісно ж, погодилася й заходилася працювати. Вже у жовтні під час спостережної кампанії ми зафіксували гамма-спалах GRB221009A. Тоді в мене виникла ідея провести власне дослідження, незалежно від колаборації.
Над чим працюєш нині?
Астрономічна колаборація триває, тож я продовжую працювати й досліджувати оптичне післясвітіння обʼєктів — джерел гравітаційних хвиль. Зараз ми проводимо 4-й етап спостережної кампанії, під час якої намагаємося зафіксувати космічні обʼєкти. Мені навіть довірили координувати роботу інших учасників!
Ще більше історій учнів Малої академії наук читай у попередніх матеріалах:
«Медичні, мовні, оборонні: з якими проєктами українські діти перемогли в Конкурсі-захисті МАН»;
Ілюстрації: Анастасія Василенко