У травні в польському місті Катовиці відбулося Міжнародне шоу винаходів та інновацій «INTARG». На цьому заході молоді винахідники з усього світу презентують свої винаходи, розробки та інноваційні продукти. Теми різноманітні: від логістики до нанотехнологій, від харчової промисловості до IT.
Цьогоріч на шоу свої проєкти представили й учні Малої академії наук. Розповідаємо переможні історії наших призерів!
Як це — вдосконалити виробництво алюмінію: історія Михайла Муцького
Хлопець запропонував технологію, яка допоможе виробляти пористий алюміній ефективніше та дешевше. З цією розробкою Михайло виборов золоту медаль.
Ти запропонував удосконалити технологію отримання алюмінію. У чому полягає твоя пропозиція?
Зазвичай під час виробництва пористого алюмінію його просочують крізь сіль під тиском. Але тут виникає проблема: повітря, яке є під матеріалом, заважає йому пройти весь шлях крізь сіль. Тому я придумав, що замість тиску згори можна використати вакуум (середовище з розрідженим газом за низького тиску — прим. ред.). Це не дає повітрю впливати на виробництво та дозволяє створювати алюмінієві вироби будь-якої форми. Зокрема, для дуже складних деталей можемо створити дві простіші частини та скріпити їх. До того ж мій спосіб дешевший за традиційний.
Чому ти вибрав саме таку тему проєкту?
Я цікавлюся фізикою та робототехнікою і як хобі раніше створював удома різні проєкти. Але щоразу мій креатив упирався в те, що бракувало потрібного матеріалу для реалізації задуму. Тоді я подумав, що можу створювати матеріали сам — і для власних проєктів, і для використання у промисловості.
Досліджувати саме пористий алюміній вирішив, бо це доволі розповсюджений матеріал. Його багато де застосовують: у важкій промисловості, авіабудуванні, у декорі. З нього виготовляють енерго- та шумопоглинальні елементи. Наприклад, днище бронемашин для фронту роблять саме з пористого алюмінію. Якщо такий транспорт навіть підірветься на міні, то його днище деформується та поглине енергію від вибуху, захищаючи пасажирів.
Маєш ідеї, як далі розвивати свій проєкт?
Я працюю над створенням композиту з цим матеріалом. А точніше, уже створив металополімерний композит (матеріал з чітким розмежуванням між металевою та полімерною складовими — прим. ред.) на основі пористого алюмінію і навіть долучився з ним до цьогорічного Конкурсу-захисту МАН (наймасштабнішого в Україні змагання науково-дослідницьких проєктів — прим. ред.). До речі, принагідно хотів би сказати «спасибі» науковому керівникові за всю підтримку в роботі над проєктом.
Які враження в тебе від участі в «INTARG»?
Мені сподобалось усе, зокрема організація. Ми презентували власні проєкти у виставковому холі. За умовами конкурсу, учасники мають стенди — місця, де розміщують постери з описами своїх проєктів. І ми розмістили там свої постери. Так із роботою ознайомлюються й інші учасники, і члени журі, і гості заходу.
Було дуже багато цікавих проєктів загалом і з матеріалознавства зокрема. Про декого з учасників виставки, які ведуть схожу діяльність, я вже знав. Ми змогли поговорити й обмінятися досвідом. Проєктів, подібних до мого, не було, але мені сподобалося дослідження про нанотрубки.
А вечорами ми гуляли містом і влаштовували собі культурну програму. Окремо дякую супервайзерам — це ті люди з МАН, які їздять з нами на закордонні конкурси та відповідальні за нас у цих поїздках. Думаю, у них справді непроста робота.
Як це — створити вебмесенджер: історія Максима Лещенка
Юний винахідник розробив вебмесенджер, який буде особливо корисним для IT-фахівців. Із цим дослідженням Максим здобув бронзову медаль.
Розкажи про свій переможний проєкт!
Я створив вебмесенджер, який буде особливо корисний IT-розробникам: вони зможуть швидко обмінюватися кодом, з яким працюють, й оперативно розв’язувати проблеми. Але насправді використовувати мій месенджер можуть усі, бо тут є і звичні функції, як-от голосові повідомлення, пересилання файлів, створення груп.
Як у тебе виникла ідея створити такий месенджер?
Рік тому я створював інший проєкт разом зі своїм другом. У нас часто виникала ситуація, коли треба було скинути один одному якийсь сніпет (фрагмент коду комп’ютерної програми — прим. ред.). Зберігати всі зміни в коді на GitHub (платформі для спільної роботи розробників — прим. ред.) — це дуже довго. Надсилати скриншоти — це незручно, бо іншому члену команди доведеться переписувати код вручну. А якщо скидати просто у вигляді тексту, то табуляція (відступи в коді комп’ютерної програми, що роблять його читабельним — прим. ред.) зникає і доводиться додатково форматувати. Так у мене й виникла ідея проєкту. Я вирішив, що було б дуже класно, якби був окремий тип повідомлення в месенджері — код.
А чому ти взагалі зацікавився програмуванням?
Коли мені було 12 років, на день Святого Миколая отримав від батьків дві книги — про Python і про JavaScript (мови програмування — прим. ред.). Я почав із Python — пам’ятаю, що проковтнув цю книгу цілком. Продовжив захоплення програмуванням на курсах із веброзробки, де вивчив HTML (мова розмітки гіпертексту — прим. ред.) і CSS (каскадні таблиці стилів — прим. ред.). Я пройшов ці курси й подумав: «Вау, тут таке можна виробляти!». Після цього взявся за наступну мову програмування — JavaScript. Зараз же продовжую поглиблювати знання з тих мов, які вже опанував.
Як ти розробляв свій вебмесенджер?
Фронтенд (код, який відповідає за зовнішній вигляд сайту — прим. ред.) свого вебмесенджера я написав на TypeScript — мові програмування на основі JavaScript. Скористався для цього відкритими бібліотеками React і Redux. Натомість бекенду (код для функціонування сайту — прим. ред.) як такого я тоді ще не знав, тому використав Firebase — там є хмарна база даних, яку я підключив до свого фронтенду.
Які маєш подальші плани розвитку проєкту?
По-перше, я дуже хочу написати свій бекенд, без усіх додаткових систем. А по-друге, планую додати відеочат і розширити список мов для компіляції коду.
Розкажи про свою участь в «INTARG».
Я навіть не думав, що це буде аж настільки масштабно — дуже багато людей і навчальних закладів! Було класне місце проведення — міжнародний конгрес-центр із величезним холом і сценою. Там відбувалися церемонії відкриття і закриття — такі собі два концерти. Загалом панувала дуже класна атмосфера.
До мене підходили члени журі, я розповідав їм про проєкт, і вони дуже уважно слухали. Інші учасники теж підходили: один хлопець попросив, щоб я йому порадив, як інтегрувати вебмесенджер у його блог. Тож можна домовлятися про колаборації.
Ще більше про проєкти та перемоги учнів Малої читай у попередніх матеріалах на платформі:
«Як це — бути ековинахідниками: історії учнів Малої академії наук»;
«Дослідити безпілотники чи винайти дрон-міношукач: як українські діти допомагають нашій армії»;
Ілюстрації: Анастасія Василенко