Поліна Козлова — учениця Малої академії наук, яка у 2022 році перемогла на GENIUS Olympiad — найбільшому конкурсі проєктів екологічного спрямування у світі. Дівчина стала першою учасницею від України, яка виборола Гран-прі на цьому змаганні. Особливості її історії додає те, що на момент участі в олімпіаді вона перебувала в окупованому російськими військами Херсоні. Принагідно до річниці повномасштабної війни Поліна згадала і переповіла нам свою історію.
У 2022-му ти перемогла на найбільшому міжнародному конкурсі екопроєктів — GENIUS Olympiad — і стала першою українкою, що виборола Гран-прі на цьому заході. Розкажи детальніше, як дізналася про конкурс, і про свій переможний проєкт!
Взагалі моя історія на GENIUS Olympiad почалася ще до повномасштабної війни: долучитися мені запропонував заступник директора з науково-дослідницької роботи. Серед 7 секцій, що є на «Олімпіаді геніїв», вибрала «Креативне письмо», адже займаюся поезією не перший рік. Проте тривалий час не могла сісти за написання, оскільки на конкурсі є обов’язкова умова: твір має бути екологічної тематики. Як виявилося, створити поезію про проблеми довкілля не так уже й просто. Але я зволікала аж до того моменту, коли натрапила на інформацію про велику тихоокеанську сміттєву пляму — пригадую, це мене настільки вразило, що відразу сіла осмислювати цю проблему у своєму вірші!
Так я створила «Garbage State» — сатиричний вірш про забруднення океану, з яким врешті здобула перемогу на олімпіаді. Його відразу написала англійською мовою, адже планувала потрапити на міжнародний етап змагання. Формат вірша вибрала, бо мені здалося, що так вдасться зменшити конкуренцію: навіть серед учасників із мого ліцею більшість писали короткі доповіді чи есе. Тож десь за тиждень роботи мій вірш був готовий, опісля відразу віднесла на перевірку науковій керівниці та за сумісництвом моїй вчительці англійської. Разом його трохи відредагували і подали на всеукраїнський етап.
А вийшов він таким…
I want to start my tale
With unfamiliar name.
This is the name of the country,
That floats between the seas.
But this is not a simple island state,
It is the one that people have create.
There are no monarchs or presidents.
What unexpected turn of events!
This land is larger than three France(s),
But it cannot be found on maps.
The secret of the mysterious coast
Is that it consists of garbage at most.
Well, I won't bother you with waiting,
“Great Pacific garbage patch” they term it.
Just imagine, a country made of waste,
Which is in the ocean placed.
Who wants to live on such a continent,
When the landscape around is so “opulent”?
But the problem is not in the views,
It is about waste reuse.
Everything that is broken must be in the rubbish bin.
Everything out of fashion had no chance for redemption.
And all our antiquary ends up in the sea,
But no one cares, do you agree?
Soon there will be a new continent in the ocean.
Have someone shown their commotion?
People are able to master space,
But they do not know what to do with waste.
One day this will come to an end.
The problem will be emend.
But no one knows exactly how:
Will we clean the ocean here and now,
Or become citizens of a garbage state?
We don't have time to wait!
Make a decision for a better future.
Do not let the planet end up prematurely.
На якому етапі був проєкт, коли ти опинилася в окупації?
Вже приймали заявки на міжнародний тур GENIUS Olympiad… Пам’ятаю, що першого березня вийшла на балкон і побачила, як рідними вулицями Херсону йдуть окупанти. Того дня в місті було морозно, сніжно, а ще дуже тихо, бо ніхто не виходив зі своїх домівок: людям було страшно. Мені було дуже моторошно і не хотілося вірити, що все це реально відбувається з нами. Проте аби заспокоїтися, я дістала з шафи український прапор і повісила його на стіну у своїй кімнаті. Пригадую, тоді сказала мамі, що не хочу прокидатися кожного ранку і бачити скрізь у місті триколори.
До останнього не знала, чи вдасться мені взяти участь у конкурсі, адже, відповідно до умов, мала до вірша зняти відео, а також зробити презентацію англійською мовою — це складне завдання, коли немає зв’язку та інтернету. Звісно, мала надію, що моїй родині вдасться виїхати і я зможу працювати у більш безпечних умовах, але в нас не було власного автомобіля, а дві спроби покинути окупований Херсон зі знайомими «провалилися»: нас просто не випустили.
Як усе ж вдалося продовжити роботу над проєктом?
Аби відволіктися від депресивних думок, що так і лізли в голову під час окупації, почала готувати проєкт до подання. Вдалося відзняти декілька кадрів на телефон і зліпити з них відеопрезентацію. Зізнаюсь, вийшло не дуже професійно, ще й у поганій якості, але це вже було хоч щось! В останній день прийому заявок мама повідомила, що на відділенні пошти біля нашого дому є безкоштовний wi-fi, тож ми відразу вирушили туди. Довелося стояти у величезній черзі, мережа була перевантажена, оскільки містяни намагалися зв’язатися з рідними. Вантажила свою заявку близько години, але врешті вдалося надіслати.
Що надихало, аби не призупиняти роботу?
Під час окупації я весь час була вдома — батьки не дозволяли виходити на вулицю наодинці. Ми перебували в інформаційному вакуумі — це морально обтяжувало. Навчання також майже не було через відсутність постійного зв’язку, я навіть забула про «Олімпіаду геніїв» на певний час. Але якось зловила момент, коли з’явився зв’язок, і побачила лист-запрошення на міжнародний тур на електронній пошті, тож вирішила, що це гарна можливість зробити щось корисне та відволіктися.
Які були враження від перемоги?
Коли оголошували результати, я була вже в Канаді та стежила за подією онлайн. Тут трохи відступлю від запитання і розповім про наш виїзд… Він вдався мені, мамі та брату, з якими наважилася покинути рідний Херсон, лиш із третьої спроби. Дорогою ми бачили багато моторошних речей, а також майже на кожному стовпі наліпки з літерами «Z» і пропагандистські написи. Коли нас нарешті випустили, ми поїхали до Запоріжжя, а звідти до Львова. Десь у той же час придбали квитки в Канаду, адже друзі родини запросили мене. Батьки також підтримали цю ідею, адже дуже переймаються моєю освітою. Тож зі Львова мама відвезла мене до Варшави та посадила на літак — в аеропорту ми востаннє бачилися не онлайн. Я дуже сумую за родиною…
Повертаючись до запитання, скажу, що перемога стала для мене супернесподіваною! Пригадую, спочатку журі оголосило перші–треті місця в усіх категоріях. Я не почула свого прізвища, тож була впевнена, що на цьому все. Але пізніше назвали переможців Гран-прі, і для мене це стало справжнім сюрпризом!
Як зараз триває твоє життя в Канаді та які маєш наукові плани?
Я навчаюся та працюю баристою в кав’ярні. Мені дуже пощастило: я зустріла тут багато українців, з якими перший час тільки й спілкувалася. Спершу нічого не подобалося, але я склала список затишних кав’ярень, які хотіла б відвідати, щоб якось звикати до нового міста. Також я дуже хочу повернутися в Україну, але поки для власної безпеки та освіти залишаюся тут.
Щодо наукових планів, нині захоплююся кінематографом, тож наступного року хочу податися на GENIUS Olympiad із роботою у форматі авторського фільму!
Ще більше переможних історій МАНівців:
Ілюстрації: Анастасія Василенко