11 лютого — Міжнародний день жінок і дівчат у науці. За статистикою ЮНЕСКО від 2019 року, в українській науці працюють 44,7% жінок — це високий показник для Європи. Ми поспілкувалися з тими, з кого ця статистика складається. Гайда читати інтерв’ю з українськими зірковими науковицями, які розповіли про свій професійний шлях і боротьбу з гендерними стереотипами, а ще дали поради наступницям.
Ольга Малюта
старша ембріологиня клініки «Hope Fertility & IVF Malta», авторка книжки «Плідна праця»
Яка ситуація з гендерними стереотипами в науці наразі?
«Наука — це насправді не таке унікальне середовище, як може здаватися. Це звичайне оточення, де може траплятися що завгодно: і цікава співпраця, і нездорові робочі стосунки. Те, що наука в багатьох асоціюється з прогресивними поглядами, ще не значить, що в цій галузі не знайдеться місця дискримінації, булінгу чи іншим неприємним явищам, як і будь-де.
У науковому світі, звісно, є свої упередження, які можуть стосуватися як сфери загалом, так і окремих галузей всередині науки. Наприклад, побутує ідея, буцімто біологія здебільшого для жінок, адже вона не зовсім “технарська”: потрібно просто багато читати та запам’ятовувати факти. Натомість фізика — це нібито більше для чоловіків, адже вона складна. Схожа ситуація є навіть всередині біологічних наук: наприклад, біоінформатику чи генну інженерію радше занесуть до “чоловічих” галузей. Проте це зовсім не так. Будь-які сфери біології, якщо справді занурюватися в них, містять досить складні закони, і засвоїти їх не легше, ніж засади інших наук».
Ви стикалися з упередженнями під час навчання чи роботи?
«Не можу сказати, що сильно відчувала на собі гендерні стереотипи під час навчання в КНУ імені Тараса Шевченка. Проте вважаю це радше везінням. Доводилося лиш мати серед викладачів чоловіка, який полюбляв розповідати на парах сексистські жарти — їх було так багато, що майже не лишалося часу на навчальну інформацію. На щастя, за деякий час його звільнили. Вже на професійному шляху я почала постійно стикатися із запитаннями про дітей. У мене не було жодної співбесіди, де б не запитали про мій сімейний стан і плани щодо народження дитини. Це нереально дратує. Хоч я і працюю в галузі, де все про народження дітей, такого у професійному світі не має бути».
Що порадите дівчатам, які мріють про кар’єру науковиць?
«Дуже помічними в боротьбі проти стереотипів є рольові моделі. Наприклад, у мене в інституті була наукова керівниця, на яку я могла рівнятися. Завдяки їй я бачила перед собою вже проторений шлях і приклад крутої фахівчині. Так я розуміла, що цей шлях реально подужати, і менше звертала увагу на сумніви чи упередження. Тож раджу шукати своє оточення та приклади успішних науковиць, знайомитися та спілкуватися з ними за можливості. Також, звісно, необхідно вкладати свої зусилля в саморозвиток і в такий спосіб здобувати знання та впевненість у собі».
Ольга Маслова
кандидатка біологічних наук, популяризаторка науки, письменниця та радіоведуча
Як гадаєте, світ науки відкритий для жінок і чоловіків однаковою мірою?
«Зараз якраз той час, коли наукова спільнота досить відкрита, особливо якщо порівняти із ситуацією десятки років тому. Але тут чимало залежить і від суб’єктивних моментів, і від конкретної галузі, у яку хочеться потрапити, адже є багато відмінностей між науковими сферами. Вони стосуються і наповнення, і спілкування чи підходів до залучення. Тож стати науковцем чи науковицею цілком реально, але варто зважати на сферу, яка цікавить, і шукати шляхів туди відповідно до її особливостей.
У питанні гендерних стереотипів чимало, на жаль, досі залежить від везіння. Людина може пройти кар’єрний шлях і уникнути прикрих історій, які пов’язані з нерівністю, а в когось така історія трапиться і повпливає на важливі події в житті. З іншого боку, деякі гендерні стереотипи настільки вкорінені в наше сприйняття, що ми не завжди й помічаємо їхній вплив. Можу навести власний приклад. Коли я розмірковувала про свої кар’єрні етапи, спершу здавалося, що з жодними гендерними стереотипами я не стикалася. Але коли копнула трохи глибше, то помітила, як деякі моменти зневажливого ставлення до себе сприймала як просто недолугі жарти чи неактуальні речі. Зараз я розумію, що на когось такі недоречності не вплинуть, а для когось подібний жарт стане реальною перепоною в кар’єрі».
А як ставлення до жінок різниться в наукових сферах?
«Приміром, галузі науки, які пов’язані з польовими дослідженнями, як-от зоологію, часто називають “чоловічими”. Мовляв, там потрібно виїжджати на природу, жити в наметі — це заняття точно не для жінок. Натомість у сферах, де потрібно багато працювати в лабораторії, навпаки, побутує уявлення, що така робота якраз підходить жінкам: вони нібито більш охайні й педантичні за чоловіків. Але, звісно, все це гендерні стереотипи, яким не місце в сучасному світі. Маємо орієнтуватися на особисті якості фахівця чи фахівчині, а не на стать. Варто зауважити, що ситуація зі стереотипами в Україні покращується: їх все частіше спростовують, жінок у науці дедалі більше популяризують, а організації, проєкти й інституції, для яких важлива репутація, щораз більше переймаються питаннями рівності».
Що порадите дівчатам, які мріють про шлях науковиць?
«Мої поради для науковиць якраз не стосуються гендеру, тож підійдуть усім :) По-перше, важливо з’ясувати, що тобі подобається. А по-друге, треба зрозуміти, що ще й добре виходить. Знайшовши точку перетину між відповідями на ці запитання, можна розвиватися в обраній сфері.
Раджу також пробувати працювати на стику різних сфер і дисциплін, а також не боятися змін. Варто експериментувати з різними предметами досліджень, змінювати місця роботи, долучатися до колаборацій, знайомитися з колегами у своєму напрямі, розбудовувати власну мережу соціальних зв’язків. І наостанок зазначу, що в науковій галузі важливо навчитися відчувати, коли варто відпочити, а коли навпаки — не спинятися. Зокрема, якщо вже ведете певне дослідження, його варто спробувати довести до кінця, навіть якщо переповнюють невпевненість і страх, що щось пішло не так».
Катерина Шаванова
кандидатка біологічних наук, керівниця проєктів із досліджень та розвитку напряму рослинництва «Kernel»
Наука як професійна сфера наразі доступна для всіх, незалежно від гендеру?
«На мою думку, наука ближча та доступніша тим, хто з нею знайомий. Якщо ти з дитинства читаєш книжки, дивишся науково-популярні передачі, у твоїй родині розмовляють на інтелектуальні теми та відвідують, приміром, музеї науки, для тебе світ науки буде більш доступний, ніж без усього цього. Якщо пригадати історії Нобелівських лауреатів, то, буває, що одразу кілька зірок науки походять з однієї родини. Це не тому, що існує якийсь ген геніальності, а тому, що ці люди тривалий час перебували в атмосфері творчості та пізнання. Тож чудово починати цікавитися наукою якомога раніше, аби більше дізнаватися про особливості цієї галузі та можливості в ній».
А ви стикалися з гендерними стереотипами?
«Коли я навчалася, за моїми спостереженнями, гендерної дискримінації було більше, ніж зараз. Нині статистика показує, що жінок в українській науці стає все більше і дедалі рідше можна стикнутися з прямими утисками та приниженнями. Але варто також звертати увагу на те, на яких посадах працюють ці жінки та де вони завершують свою кар’єру. А ще пам’ятаймо, що попри весь прогрес, у суспільстві досі побутує ідея, що жінки мусять займатися хатньою працею та доглядати за дітьми. Тож жінки приділяють цим справам чимало того часу, який могли б приділити науці».
Що порадите майбутнім науковицям?
«Раджу одразу шукати своє ком’юніті — це дуже важливо. Варто мати людей, з якими можна обговорити спільні теми та поділитися своїми проблемами на кшталт гендерної дискримінації. Зараз є дуже багато нечуваних раніше спільнот і можливостей для юних науковиць, наприклад, “Дівчата STEM” і “STEM is FEM”. Там розповідають, що жінки в науці — це норма, що займатися різними науками реально та цікаво. Варто долучатися до таких спільнот, особливо якщо ще не визначилися зі своєю галуззю в науці. Таким чином ви швидко з’ясуєте, що вам справді подобається, і знайдете однодумиць. А маючи їхню підтримку, можете вже не боятися, що якийсь жарт чи недолугий сексистський коментар похитне вашу самооцінку чи вплине на ваші життєві вибори.
Раджу також шукати ментора/-ку. Багато людей у науці зараз відкриті до співпраці й підтримки, ведуть лекції та зустрічі. В еру соцмереж досить легко сконтактувати з кимось із них і отримати цінну пораду.
Головне — не давати чужим упередженням диктувати, що вам робити. Багато людей, навіть дуже здібних, які чують про себе стереотипи, одразу їм вірять і навіть не намагаються діяти. Це найбільша помилка. Обов’язково варто пробувати все, до чого можете дотягнутися, — лише тоді знайдете щось своє».
Олена Компанієць
астрофізикиня, молодша наукова співробітниця відділу позагалактичної астрономії та астроінформатики ГАО НАН України, освітня кураторка науково-популярного лекторію «Science4Kids» від «INSCIENCE»
Як думаєте, гендерні стереотипи досі побутують у науковій сфері?
«Гендерні стереотипи в нас поступово втрачають актуальність — це пережитки СРСР, на які, на мою думку, не варто витрачати свій час. Наше суспільство еволюціонує. Ми, як і решта європейських країн, поступово позбуваємося архаїчних стереотипів про чіткий поділ занять на "чоловічі" та "жіночі"».
А ви самі стикалися з такими стереотипами?
«Гадаю, або не доводилося, або я ці стереотипи просто не помічала чи не ставилася до них всерйоз. Про науку, а саме астрономію, я мріяла з дитинства, розповідала про це всім у молодшій і середній школі. Тоді дехто мені закидав, мовляв, дівчина не може займатися наукою — максимум бути вчителькою. Я реагувала на такі закиди з недовірою та запевняла себе, що досягну своєї мети попри все. Займалася в МАН, шукала підтримки серед однодумців, своїх наукових керівників і керівниць зокрема. У подальшому до тих, хто вперто транслює гендерні стереотипи, ставилася радше як до печерних людей і просто ігнорувала — що взяти з тих, хто досі живе в доісторичній епосі?».
Що порадите майбутнім науковицям?
«Дуже допомагає звертати увагу на рольових моделей, на приклади жінок, які вже мають досягнення в науці. Наприклад, таких фахівчинь у різних наукових галузях зараз популяризують в “INSCIENCE” та “STEM is FEM”. Саме живі приклади науковиць найпотужніше руйнують стереотип про те, що досліджувати чи винаходити можуть лише чоловіки. До слова, раджу переглянути “Науковиці” — серію документальних відео про українських жінок у науці від “INSCIENCE”.
Також рекомендую майбутнім науковицям обрати для себе улюблену справу, адже тоді вони матимуть потужну мотивацію рухатися вперед, аби легко долати труднощі, й розумітимуть, для чого варто докладати стільки зусиль. Наведу свій приклад. Хоч я почала цікавитися астрономією з дитинства, ще тривалий час мала не надто великі успіхи в математиці: у школі й фізико-математичному ліцеї нерідко отримувала двійки з алгебри й геометрії. Та я не опускала рук і продовжувала вивчати астрономію. На певному рівні зрозуміла, що без математики в цій науці мені не обійтися, тож крок за кроком подужала й цю дисципліну. Так і усвідомила, що справді велике бажання та мотивація окрилюють і дають наснагу здолати всі труднощі на шляху до мрії».
А що порадите батькам і педагогам, аби виховувати майбутніх зірок науки?
«Батькам і освітянам пораджу боротися передусім із власними упередженнями. Адже найчастіше дівчата стикаються з нерозумінням і критикою свого вибору стати науковицею саме в родині та школі: їм часто говорять, буцімто це не жіноче заняття, це несерйозно чи неможливо. Тож закликаю підтримувати своїх дітей у їхніх виборах і починаннях, давати їм можливість самостійно вирішувати, чим займатися, допомагати, але в жодному разі не засуджувати, не тиснути і не перешкоджати».
Анна Соїна
геофізикиня, молодша наукова співробітниця відділу радіофізики геокосмосу Радіоастрономічного інституту НАН України, озонометристка 25-ї Української антарктичної експедиції
Що для вас заняття наукою? І наскільки реально побудувати кар’єру науковиці?
«Наука — це не тільки титанічна праця та постійне навчання 24/7, але й задоволення. Бо коли ти можеш дізнаватися й робити щось нове, коли втілюєш свої ідеї в життя, це дуже круто і цікаво. Це наче постійний квест — іноді з невідомим результатом.
Загалом науковий світ і в масштабах України, і на міжнародному рівні відкритий до охочих вчитися та проводити дослідження. Щоб досягти успіху, треба багато працювати, вірити в себе, ретельно вчитися й бути деякою мірою мрійницею. Саме такі люди втілюють свої мрії в життя, а потім ці мрії змінюють світ на краще».
З якими упередженнями ви стикалися як науковиця, зокрема учасниця полярних експедицій?
«Зараз дуже багато жінок займаються дослідженням полярних регіонів і роблять це дуже продуктивно. На станції “Академік Вернадський” наразі зимують три жінки-науковиці. Колись, за часів старого керівництва антарктичного центру, була поширеною думка, буцімто жінкам у полярних умовах і довгій ізоляції важко і вони не можуть співіснувати з чоловіками на станції. Але останні зимівлі довели протилежне.
До речі, у більшості країн, що мають станції в Антарктиці, майже в кожній зимівлі є жінки, часто вони працюють і на кораблях. Тож висловлювання про те, що полярні дослідження та робота в умовах Антарктики нібито не для жінок, вже в минулому, і це правильно».
Що порадите майбутнім науковицям?
«Раджу ніколи не здаватися, навіть коли з першого разу не виходить. Шукайте нові шляхи досягнення мети, йдіть уперед, навіть якщо виходить повільно. А ще не бійтеся питати поради, особливо в більш досвідчених людей. І, звісно, важливо наполегливо вчитись і багато працювати».
Читай більше про боротьбу з гендерними стереотипами у професійній сфері в наших попередніх матеріалах:
«Геть з України, стереотип некрасивий: як відкинути гендерні упередження і вибрати професію мрії»
«Як подолати гендерні стереотипи і стати IT-фахівчинею: поради рекрутерок»
«Заайтішила як богиня: 5 історій успіху жінок в IT»
Ілюстрації: Анастасія Василенко