У серпні 2022-го відбулася церемонія нагородження переможців «iCAN» — міжнародного змагання винаходів та інновацій у Канаді. Тут учні 9–11 класів презентують світові свої винаходи в категоріях науки й інженерії, екоінновацій, медицини, ІТ-технологій, електроніки та багатьох інших. На змаганні учасники діляться новаторськими ідеями, обмінюються досвідом, утворюють колаборації й отримують відгуки на свої проєкти від світових науковців і підприємців.
Цьогоріч на конкурсі перемоги здобули десятеро українських винахідників, які змагалися з учасниками з 81 країни світу. Сьогодні розповідаємо історії трьох МАНівців, які вибороли на змаганні золоті нагороди.
Як це — винайти пристрій, що дезінфікує ультрафіолетовим світлом: історія Діани Богатир
Діана — володарка золотої медалі та спеціальної нагороди від Organization for Creativity, Innovation, and Invention Promotion (OCIIP). Дівчина перемогла з проєктом «UV Cleaner» — приладом, що очищує поверхні чи предмети від мікроорганізмів. Він втілений у вигляді силіконового килимка й оснащений ультрафіолетовими світлодіодами. За задумом, у нього треба загортати предмети для їх дезінфекції — випромінювання знищує віруси та бактерії на поверхні за секунди.
Діана розповідає, що ідея створити «UV Cleaner» прийшла ще на початку ковід-пандемії:
«Придумала гаджет у часи локдаунів, коли багатьом було страшно навіть забирати посилки з пошти. Люди боялися вірусів на поверхні, тож обробляли все антисептиками. А я вирішила, що ультрафіолет у цьому плані набагато зручніший і ефективніший — ним можна швидко і просто очистити, приміром, коробку, і таким чином заспокоїти себе».
Винахідниця планує надалі вдосконалювати ідею та створювати нові варіанти килимків для різних потреб, зокрема виготовити більші за площею девайси й обладнати їх ніжками, аби дезінфікувати великі поверхні, наприклад, столи. Окрім цього, Діана шукає шляхів запатентувати винахід і запустити виробництво.
«Хоча зараз люди вже не так фанатично дезінфікують все підряд, як раніше, потреба очищувати поверхні від шкідливих мікроорганізмів актуальна завжди. Тож, гадаю, коли запущу виробництво — спершу на невеликому ринку — мій прилад буде користуватися попитом», — ділиться дівчина.
Як створити розумну теплицю, що вирощує рослини без втручання людей: історія Дмитра Давиденка
Дмитро отримав золоту медаль і спеціальну нагороду від Taiwan Invention Products Promotion Association (TIPPA). Перемогу йому приніс проєкт автономної теплиці, яка відстежує всі показники під час вирощування рослин: вологість і температуру ґрунту й повітря, яскравість освітлення тощо. Особливість винаходу в тому, що він не потребує втручання людини у процес: працівникам потрібно лише саджати рослини, а наприкінці циклу збирати врожай.
Приміщення теплиці обладнане системою вентиляції та контролю освітлення. Там є датчики, які контролюють вологість і температуру повітря та ґрунту, а також рівень насиченості киснем. Опалює приміщення котел тривалого горіння й тепла підлога, а за можливості вмикають електричне опалення, що працює завдяки сонячним панелям на даху. Полив рослин відбувається з колодязя, а якщо не вистачатиме електроенергії, аби качати воду, то за рахунок водонапірної башти. Теплиця також має різні зони: звичайну, де вирощують типові для місцевого клімату рослини, і тропічну — для екзотичних видів.
Дмитро розповідає, що стартував проєкт із командою своєї школи та кількома науковими керівниками:
«Спершу проєкт розвивали в команді, де я був капітаном і відповідав за “розумність” теплиці: програмував, займався електричним обладнанням, підключенням датчиків і насосів. Ми взяли участь у конкурсі “Школа Техно”, що проходив у Донецькій області, а після цього я написав наукову роботу на Конкурс-захист від Малої академії наук України. Коли дійшов до національного рівня, міжнародний відділ МАН допоміг мені податися на закордонні конкурси. Так і потрапив на “iCAN”».
Дмитро хоче перетворити свою розробку на стартап і розгорнути мережу теплиць спершу в Україні, а потім у світі. За його словами, розумна система користуватиметься попитом, адже спрощує чимало виробничих процесів:
«Для обслуговування такої теплиці потрібно набагато менше працівників, а час, який треба виділяти на це, мізерний. Окрім цього, теплиці вирішать проблему великих витрат України на імпорт фруктів і овочів у холодну пору року. Вони дозволять більше вирощувати самостійно і витрачати на це менше ресурсів».
Найближчим часом винахідник планує розробити дистанційне керування пристроями в теплиці й додатково мінімізувати втручання людини у процеси. Також Дмитро періодично подає свій проєкт на різні конкурси стартапів і шукає фінансування.
Як винайти новий напрям у мистецтві за допомогою магнітної рідини: історія Анни Фесун
Анна здобула золоту медаль і спеціальну нагороду від Toronto International Society of Innovation & Advanced Skills (TISIAS). І все це завдяки тому, що створила новий напрям у мистецтві — магнітомалювання. Його основний принцип полягає у фарбуванні паперу чи скла магнітною рідиною. В основі спеціальної рідини — залізні ошурки, до яких винахідниця додає акварель, гель-лак, машинну оливу чи рослинну олію. Для кожної з утворених сумішей дівчина розробила унікальну техніку малювання.
Приміром, рідину на основі машинної оливи Анна наносить на горизонтально розташоване скло. Замість пензля вона використовує неодимові магніти, що мають набагато більшу потужність, ніж звичайні. Магніт притягує до себе рідину з ошурками, а художниця розподіляє її на поверхні й малює контури зображень.
Анна розповідає, що ідея магнітомалювання виникла в неї під час підготовки до Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН:
«Я цікавилася фізикою магнітного поля — це був популярний серед дослідників розділ, у якому можна було знайти щось нове й цікаве для експериментів. У мене довго нічого не виходило, доки не натрапила на відео, де розповідали про магнітну рідину. Я спробувала виготовити її власноруч, поекспериментувала і зрозуміла, що цю технологію можна використати у мистецтві».
Дівчина розповідає, що в процесі роботи над винаходом зробила чимало помилок, перш ніж досягти фінального результату:
«Довелося багато чого перепробувати та пройти через невдалі експерименти, доки все не вийшло. Поставало навіть питання вартості, адже неодимові магніти досить дорогі. Тож я взялася розбирати старі навушники, аби їх звідти видобути».
Наразі винахідниця розмірковує над способами монетизації своєї технології, а також планує й надалі поєднувати у своїх розробках науку та мистецтво.
Більше переможних історій МАНівців на конкурсах читай у наших попередніх матеріалах:
Як українські підлітки на міжнародній екоолімпіаді перемагали: 6 історій учасників GENIUS Olympiad
Діти науки і Незалежності: 6 історій українських науковців і науковиць
А ще стеж за історіями винахідників на сторінках МАН у фейсбуці та інстаграмі.
Ілюстрації: Анастасія Василенко