Український прозаїк, драматург та літературний критик — цими регаліями досягнення Григорія Квітки-Основʼяненка не обмежуються. Митець мав безліч ролей, а в його життєписі є чимало цікавинок. Детальніше — у нашому матеріалі. Гайда читати!
Узяв псевдонім на честь рідного села
Григорій Квітка народився 29 листопада 1778 року на Харківщині, у селі Основа. Саме рідні місцини й надихнули його на псевдонім — так до прізвища письменника додалась частинка Основʼяненко. Крім того, своє село Григорій Федорович увіковічив у переказі «Заснування Харкова». У творі розповів, що його прародич заснував слободу Основа ще в першій половині XVII століття. Проте архівні документи свідчать про інше: відповідно до записів, село Основа опинилося у володінні роду лише 1713 року, коли харківський полковник Григорій Семенович Квітка, прадід класика, придбав ці землі.
Був послушником у монастирі
Початкову освіту Григорій Квітка здобув удома, після того вчився в нижчій школі при Курязькому монастирі, настоятелем якого був його рідний дядько — ієромонах Наркиз. «Наркиз Квітка старався розвинути в дитині бажання вступити до монастиря, — писав біограф Квітки Костянтин Сементовський, — бо сама школа, де він вчився, була при монастирі, а по закінченні лекцій усі діти мали бути присутні при церковних відправах». Тож у 12 років майбутній письменник виявив бажання піти в монастир, але батьки йому заборонили. А згодом відправили сина на військову службу. Через певний час Квітка врешті добився свого й став послушником (послушник — особа, що готується до прийняття чернецтва — прим. ред.) Курязького монастиря, у якому перебував, за різними свідченнями, від кількох місяців до чотирьох років.
Заснував Інститут шляхетних дівчат
Григорій Квітка-Основ’яненко — один із засновників Інституту шляхетних дівчат, який відкрився 1812 року в Харкові. Це був один із перших закладів жіночої освіти. Там дівчата вивчали Закон Божий, фізику, арифметику, географію, історію, риторику, граматику, малювання та письмо.
На своїй посаді письменник розв’язував організаційні питання навчального закладу. У листі до харківського генерал-губернатора від 12 липня 1818 року він порушує проблему забезпечення дівочого інституту харчами, дровами та свічками. Загалом пан Григорій палав своєю справою і щедро донатив на інститут — витратив на нього майже всі свої статки. «Палкий ентузіазм, невтомна діяльність та безкорисливість Квітки у здійсненні цієї корисної справи побороли всі перешкоди», — писав про пристрасть письменника Петро Гулак-Артемовський.
Працював СЕО харківського театру
Григорій Квітка полюбляв сценічне мистецтво ще з дитинства. Родина письменника мала домашній аматорський театр, а юнаком він відвідував вистави, що ставили в Харкові. Захоплення письменника привело до того, що в 34-річному віці він став директором харківського професійного театру. Григорій Квітка опікувався репертуаром і деякі театральні твори писав сам, як-от п’єси «Сватання на Гончарівці», «Шельменко‐денщик», драму «Щира любов» та водевіль «Бой‐жінка». Драматург наголошував, що необхідно створювати твори саме українською мовою. «Невелику кількість моїх театральних п’єс тільки й грають на провінційних театрах, і, здається, власники їх одержують з них зиск: суджу по тому, що просять іще п’єс», — обґрунтовував він свою позицію.
Першим використав правничу лексику в художній прозі
Квітка‐Основ’яненко почав першим використовувати правничу лексику в художній прозі. А зробив це в оповіданні «Перекотиполе», де вжив слова й фрази, що побутували в живому народному мовленні, як-от «калавурні», «ськати», «мати пеню», «допрос писати», «свидітель», і такі, що використовували у традиційному судочинстві: «земський суд», «каторга», «справник», «острог», «поняті».
Видавав журнали
У 1816–1819 роках Григорій Квітка‐Основ’яненко був одним із видавців журналу «Український вісник». У цьому часописі друкували художні твори, переклади, переспіви творів іноземних письменників, наукові статті, місцеву хроніку та закордонні відомості. А в 1833–1834-му з ініціативи письменника в Харкові виходив літературний альманах «Ранкова зірка», у першому випуску якого опублікували матеріали про Григорія Сковороду.
Ще більше про українських класиків читай у наших попередніх матеріалах:
Джерело світлин: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібрання творів у 7 томах. 1979 р.
Колажі: Олена Ковальчук