Ярослава Полікарпова — вихованка Малої академії наук і резидентка нашого бізнес-інкубатору «Ukrainian Future». Минулого року дівчина створила стартап «WITERoK» (проєкт безлопатевого вітрогенератора). З ним перемогла в міжнародних програмах «Empowering Future Entrepreneurial Ukraine» та «Science&Business» і залучила 10 000 доларів інвестицій.
Сьогодні розпитали Ярославу про те, як вона запустила стартап, перебуваючи в окупації, а також про користь її проєкту для енергетичної незалежності України.
З чого почалося твоє захоплення наукою?
Мій науковий шлях стартував у 8 класі, коли я зі звичайної школи перейшла до фізико-технічного ліцею, де почала поглиблено вивчати природничі науки, а саме: фізику, хімію та біологію. Вже в 9-му долучилася до Всеукраїнської літньої астрономічної школи, яку організувала Мала академія наук. Там дізналася багато нового, а головне — відкрила для себе Конкурс-захист МАН. Наступного року я долучилась до нього — представила проєкт «Вивчення типів змінних зірок та їх кривих блиску» у секції «Фізика і астрономія» і посіла з ним третє місце на обласному етапі. Я досліджувала процеси, що відбуваються в зоряних надрах, їхню природу та еволюцію. Ця перемога стала поштовхом до майбутніх досліджень.
Як виникла ідея створити «WITERoK»?
У 9 та 10 класі я долучилася до команди, яка мала брати участь у Всеукраїнському турнірі юних натуралістів. Це змагання поєднує завдання з фізики, хімії та біології. Під час підготовки я поглибила знання з природничих наук і здобула нові навички, як-от модульне програмування, робота в різноманітних програмах, обробка інформації. Врешті наша команда перемогла в турнірі, а я загорілася бажанням зробити щось своє.
На той час у мене не було конкретної ідеї, лише бажання. Аби щось вигадати, після уроків і підготовчих занять до ЗНО залишалася працювати з моїм викладачем інформатики й науковим керівником Олександром Бондаренком. І ми постійно паяли, клеїли, фрезерували, розбирали механізми, дізнавалися їхню роботу та вивчали переможні наукові проєкти моїх попередників. Якось нам трапилася робота Валерії Тищенко, у якій дівчина досліджувала перетворення енергії морських хвиль на електроенергію. Це наштовхнуло нас на думку зробити вітрогенератор, що не обертатиметься, як звичні, а коливатиметься.
У чому користь твого проєкту?
Мій вітрогенератор виробляє електроенергію без шкоди для природи. Його можна використовувати для живлення приватних будинків чи офісних центрів, автобусних зупинок чи навіть вуличних ліхтарів. Крім того, він буде у пригоді в територіях, куди з певних причин неможливо прокласти електромережу.
Як тривала робота над проєктом?
Усе почалося з того, що я досліджувала наукові праці про вітрогенератори: логіку їхньої роботи, деталі механізму та інше. Після того разом з науковим керівником ми створили перший прототип вітрогенератора, який складався з дерев’яної осі, алюмінієвої банки, магніту з металевим стрижнем і котушки. Розробку представила на міському етапі Конкурсу-захисту МАН і виборола друге місце. Це дало мені неймовірний поштовх, адже навіть із такою простецькою конструкцією я отримала підтримку і наснажливі відгуки від журі!
Пізніше почала готуватися до обласного етапу й заходилася вдосконалювати модель. Не можу розповісти, з чого складається і як працює мій вітрогенератор, адже ще не запатентувала свою розробку. Але можу похвалитися, що всі деталі ми з науковим керівником створили самостійно, вони унікальні й робота над ними в нас зайняла досить багато часу. На обласному етапі вже з удосконаленою моделлю виборола перше місце й мала змогу представити проєкт у фіналі.
І ось фінал! Тут я виборола третє місце. З того часу загорілася проєктом ще більше. Почала вдосконалювати його, але потім прийшла повномасштабна війна і мій Херсон опинився під окупацією…
Як ти продовжувала працювати над проєктом в окупації?
Якщо коротко, то було дуже складно. З одного боку, робота відволікала мене від жахливих думок, а з іншого — я не мала базових зручностей, як-от вода, світло, тепло і звʼязок, що ускладнювало життя загалом і роботу над проєктом зокрема.
Пригадую, як місяць не було електроенергії та води. Тоді ми з родиною розподілили хатні справи так: я відповідала за підзаряджання пристроїв, а мама з братом — за воду. Кожен мій день починався о сьомій ранку, адже о восьмій я вже мала зайняти чергу біля генератора. Там зазвичай стояла близько двох-трьох годин, щоб зарядити всі телефони та повербанки. У цей час мама з братом ішли на інший край міста по воду. Якось їм довелося вистояти вісім годин, щоб отримати півтора літра на людину. Це був один із найбільш тривожних днів: приходжу додому, рідних немає, за вікном вибухи, звʼязок відсутній. Вони повернулися лише ввечері з тією водою. Поки чекала на них, то голова була зайнята зовсім не думками про вітрогенератор.
Загалом мій графік був таким: зазвичай після наших хатніх справ я навчалася та працювала над проєктом, іноді доводилося робити це при світлі свічок. Після того лягала спати — у декількох парах штанів, светрів, шкарпеток, закутувалася в ковдру, адже в нас, як я казала, не було опалення. Ось у таких умовах і створювала переможний проєкт.
Як вдалося перетворити проєкт на стартап?
Ці події також розгорталися в окупації. Одного дня, коли мені вдалося «зловити» інтернет, на пошті знайшла лист-розсилку від Малої академії наук, де писали про бізнес-інкубатор «Ukrainian Future». Повідомлення прочитала за кілька годин до закриття реєстрації на «Startup School Beginner — 2022» — інтенсив на два з половиною тижні, під час якого підлітки розвивають базові підприємницькі навички. На щастя, мені вдалося заповнити форму, тож я долучилася до програми. Там дізналася багато нового про стартапи, підприємництво та просування проєкту в цьому напрямку. Після завершення «Startup School Beginner» мене запросили стати резиденткою «Ukrainian Future». І з того часу розвиваю вітрогенератор як стартап.
Яких успіхів уже досягла зі своїм стартапом?
Після «Startup School Beginner» мій стартап відібрали на українсько-фінську менторську програму «Empowering Future Entrepreneurial Ukraine». Через проблеми зі звʼязком змогла доєднатися лише на фінальну розмову, тож швидко представила «WITERoK» і відʼєдналася. Коли наступного дня мені повідомили, що мій вітрогенератор отримав 5 000 євро інвестицій від генерального партнера проєкту — спільноти «Ministry of Good Spirit», засновником якої є Мікко-Пекка Ханскі, — я була приємно шокована.
А ось у березні виграла другий грант розміром 5 000 доларів від програми «Science&Business» (проєкт організували Український фонд стартапів разом з Міністерством цифрової трансформації України, Міністерством освіти і науки України за підтримки ініціативи Державного департаменту США «Глобальні інновації через науку та технології» — прим. ред.). Ці кошти зараз витрачаю на розвиток «WITERoK», а ще за них відвідала міжнародний стартап-івент у Брюсселі (це одна з можливостей гранту). Поїздка була неймовірною: це моя перша мандрівка літаком, перші відвідини Європи та перша участь в освітній міжнародній офлайн-події! За можливості ходила на всі заходи, знайомилася з грантодавцями, науковцями та бізнесменами. Якби мені ще рік тому сказали, що я буду в Брюсселі підходити до таких крутецьких людей і розповідати про свій вітрогенератор, я б не повірила!
Які плани маєш на майбутнє?
Зараз працюю над удосконаленням «WITERoK», у найближчі місяці хочу зробити свій вітрогенератор більшим за розмірами й покращити його деталі. А щодо глобальних планів, мрію зробити тестування та використання «WITERoK» масовим у межах України та Європи. Також працюю над тим, щоб стати професіоналкою з вітроенергетики та долучитися до порятунку нашої планети!
Ще більше переможних історій вихованців Малої академії наук:
Ілюстрації: Анастасія Василенко