Бронза на «Олімпіаді геніїв» у США, срібло на «I-FEST» у Тунісі та «INTARG» у Польщі — учениця Малої академії наук, Вікторія Панченко з Нової Каховки, що на Херсонщині, зібрала розмай нагород зі своїм екопроєктом! Дівчина створила рослинний фільтр для очищення водойм від хімічних забруднень, який можна використовувати у промислових масштабах.
Про те, як на ідею надихнув Дніпро в Новій Каховці, чому цей проєкт сімейний і як Вікторія шукає інвесторів для його втілення, читай далі в нашому інтерв’ю з юною науковицею.
Розкажи про свій проєкт!
Я розробила спеціальну конструкцію, яка дає змогу в природний спосіб очищати водойми. Вона має вигляд понтона (плавуча опора — прим. ред.), на якому тримаються рослини, що очищують водойми від металів, нафти та різних пестицидів.
Чому ти взагалі взялася за це?
Це, так би мовити, сімейна робота, бо проєкт ми починали ще разом зі старшою сестрою. Ми жили в Новій Каховці — у місті на березі Дніпра, і в нас щороку була велика проблема, коли річка цвіла. З’являвся неприємний запах, вода набувала зеленого кольору, і неможливо було купатися. Але також у Дніпрі є заводі, де вода завжди залишалася чистою. Тобто річка начебто одна, але в руслі вода брудна й зелена, а в заводях — чиста. Нас зацікавило, чому так відбувається, і з робіт гідрологів ми дізналися про властивості рослин, які очищують воду. Так у нас виникла ідея використати рослини як фільтр для очищення води.
Як тривала робота над проєктом?
Спочатку ми із сестрою дослідили, чи зможуть рослини рости без ґрунту. Для цього створили першу дерев’яну конструкцію. Пізніше я розробила понтон з інших матеріалів і дещо змінила сам каркас. Зараз він витримує будь-які навантаження рослин.
Як плануєш далі розвивати проєкт?
Зараз я займаюся тим, аби мій проєкт почали використовувати на практиці. До початку повномасштабної війни мала вже певні домовленості щодо впровадження понтонного очищення озер у Києві, але через воєнні дії цих планів не втілили в життя.
Тому наразі я знову шукаю партнерів. Завдяки тому що брала участь в «INTARG», моїм проєктом зацікавилися люди з Америки: у них теж є потреба в очищенні водойм. На «INTARG» ми могли поспілкуватися з представниками різних компаній. Іноді відвідувачі підходили просто до стендів, аби дізнатися, чи робота їм цікава. Але не всі інвестори були присутні офлайн, тому ми могли зв’язатися з ними через платформу виставки й домовитись про онлайн-зустріч. Так я і познайомилася з потенційними інвесторами, з якими зараз продовжуємо діалог щодо моєї роботи.
Також «INTARG» має партнерів — представників різних наукових організацій. Вони оцінювали учасників окремо від журі, обирали своїх фаворитів і присуджували їм спеціальні нагороди. Я, наприклад, отримала спеціальну нагороду від канадців.
Ще більше про проєкти та перемоги учнів Малої читай у попередніх матеріалах на платформі:
«Як це — бути ековинахідниками: історії учнів Малої академії наук»;
«Дослідити безпілотники чи винайти дрон-міношукач: як українські діти допомагають нашій армії»;
Ілюстрації: Анастасія Василенко