У 2023 році вихованець відділення хімії та біології Київської МАН Ян Стародубець увійшов до 50 найкращих студентів світу за версією Global Student Prize. Цю нагороду отримують підлітки, які впливають на навчання та життя своїх однолітків і на суспільство загалом. Юнак з дитинства захоплюється хімією, проводить експерименти та дослідження, а також допомагав покращити наукові знання іншим школярам.
Зараз Яну 19 років і він вивчає хімію в Університеті Ричмонда, що у штаті Вірджинія, США, та проводить дослідження у хімічній лабораторії закладу. Ми розпитали, що змінилося у його житті після номінації та чим він займається нині.
Як МАН вплинула на твою наукову кар’єру?
Вплив Малої академії наук — гігантський! Уперше я дізнався про неї ще в 13–14 років — у контексті Конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт. Уже тоді перспектива провести власне дослідження мотивувала якнайшвидше здобути необхідні знання зі шкільної програми, щоб бути нарівні з найкращими МАНівцями.
Навіть у період пандемії Мала не зупинялася й далі проводила наукові заходи, як-от відбір на International Junior Science Olympiad чи GENIUS Olympiad. Участь у цих конкурсах принесла знання і досвід, а нагороди стали в пригоді, коли я вступав у виш. Мої наукові та регіональні керівники не полишали мене впродовж цього шляху, а згодом ми стали справжніми друзями, як і з десятками вихованців МАН, які теж були спраглими до знань та можливостей поза школою. Завдяки МАН я потоваришував із найрозумнішими та найамбітнішими підлітками Києва та України. Зв’язки з ними (а з деким і дружбу) я підтримую донині.
Які переваги ти отримав як вихованець МАН?
На початку повномасштабного вторгнення МАН не тільки пропонувала можливості для продовження соціальної та, звісно, наукової діяльності, якими я радо користувався для свого розвитку, а й допомагала підтримувати морально-психологічний стан.
Кількість нагород, що я здобув завдяки МАН, повпливала на рішення університетів США взяти мене на навчання. А досвід, який я здобув, коли працював над науковими проєктами і презентував їх, неабияк допоміг мені у професійному розвитку та в розвитку комунікаційних скілів. Завдяки цьому я зрозумів, чим насправді хочу займатися.
Що ти зараз вивчаєш?
Незабаром розпочинається мій другий рік в Університеті Ричмонда, на спеціальності «Хімія». На додачу я вирішив здобути ще економічний фах, адже бізнес-школа Робінса в моєму виші доволі сильна — це допоможе мені у майбутній політичній діяльності. Тож планую по закінченню чотирирічного навчання отримати два дипломи. Звісно, для цього треба грамотно організовувати свій час, щоб не вигоріти.
Зараз у мене літня практика. Мені пощастило: мене запросили до професорки Паріш, яка займається фізичною хімією. Моє дослідження стосується розрахункової квантової фізики — насправді це не так складно, як звучить.
Розкажи детальніше про це дослідження.
Я завжди хотів займатися саме цим напрямом хімії. Проте дуже мало лабораторій світу мають відповідні технічні характеристики й теоретичні знання. Програмою, за якою ми зараз працюємо, взагалі володіють лише кільканадцять осіб у світі. Я створюю моделі молекул та проводжу розрахунки за допомогою дуже сильного та потужного обладнання. Окрім того, специфіка дослідження дозволяє не бути прив’язаним до лабораторії, а працювати онлайн, адже всі розрахунки доступні на комп’ютерах. Я раніше з таким не стикався, тож дуже здивувався, що сервери такої сили та потужності доступні з будь-якої точки світу.
Літня практика оплачувана. А тому я можу не лише займатися улюбленою справою, а й покривати свої базові та додаткові витрати. Словом, працюю у новій розрахунковій лабораторії та готуюсь до нового навчального року.
Про що мрієш?
Маю спільну з усіма українцями мрію — перемога та добробут України. Хочу, щоб усі могли повернутися до свого дому, хоч би де він був, дочекалися рідних з війни та більше не стикалися з таким горем та болем. Мені здається, ця мрія потребує окремого слова чи визначення, її не можна назвати просто мрією.
Серед другорядних мрій — бажання, щоб поняття «успіх» у молоді асоціювалося саме з Україною, а не з будь-якою іншою країною. Живучи в США, я, як і багато інших студентів, постав перед складним вибором. В Америці можна отримувати велику зарплату, що, очевидно, зробить мене заможним, адже відмовлятися від дорогих речей, допомоги батькам чи класного відпочинку в молодому віці може бути складно. З іншого боку, за три роки еміграції я зрозумів: неважливо, скільки в мене буде грошей, — тут я ніколи не зможу видихнути на повні груди, бути поруч із рідними, проводити час з найкращими друзями, вести політичну діяльність, як це можливо в Україні.
Я відчуваю певну відповідальність перед Україною, адже, хоч би якими були обставини, ця країна подарувала мені надзвичайне дитинство і відчуття тепла та любові.
Тобто ти плануєш пов’язати майбутнє з Україною?
Думаю, що лише в Україні зможу реалізувати свій громадянський потенціал. Я дуже добре знаю свою країну і прагну допомагати їй процвітати. Хочу, щоб українці почувалися впевнено та стабільно на своїй землі й не мали потреби шукати фінансові чи освітні можливості за кордоном. Працюватиму над тим, щоб це стало реальністю — якщо не для мого покоління, то хоча б для наших дітей.
Дізнавайтеся більше про Яна з інших наших матеріалів:
«Хто він — номінант на найкращого студента світу: інтерв’ю з учнем МАН Яном Стародубцем»;
«Як стати крутими науковцями: лайфхаки від МАНівців»;
«Чому математика важлива: розповідають юні українські науковці».
Фото: 2plus2.ua
Колажі: Олена Ковальчук