26 листопада ми вшановували жертв Голодомору. Принагідно редакція МАНмедіа вирішила розібратися, як комунікувати про геноцид із дітьми. Про це вже розповідав у інтерв’ю психолог Дмитро Вакуленко, а нині обговорюємо правила етичної комунікації з історикинею Жанною Гаврилюк.

Жанна Гаврилюк — кандидатка педагогічних наук, вчителька історії в гімназії «Діалог» м. Києва, координаторка освітнього напряму Українського науково-дослідного та освітнього центру вивчення Голодомору (HREC in Ukraine).

Якими мають бути основні меседжі в комунікації про Голодомор?

Історикиня розповідає, що найбільш чутливими в історії народу є питання про страшні події минулого. Тож коли ми обговорюємо ці теми, варто бути максимально відвертими, та водночас не залякувати дитину. Також треба тримати фокус на ключовому меседжі в нашій комунікації — експертка визначає, що насамперед варто доносити думку про силу українського народу в боротьбі за своє майбутнє. 

«Головне не травматизувати наших дітей війни і допомогти їм справлятись із сучасністю через осмислення досвіду минулого. Сьогодні, в умовах загарбницької імперіалістичної війни росії проти України нам особливо важливо розуміти, як саме пам’ять про Голодомор робить нас сильнішими», — пояснює історикиня.

Також, за словами Жанни Гаврилюк, маємо розглядати тему Голодомору та геноциду в широкому історичному, порівняльному контексті. Освітянам історикиня радить використовувати навчальну технологію «Тематичний день», коли всі уроки за розкладом спрямовують на реалізацію єдиної мети, аби діти вивчили тему геноциду комплексно. 

Чи варто проводити історичні паралелі із сьогоденням? 

Жанна Гаврилюк вважає, що це необхідність. Історикиня пояснює, що нині, як і за часів голодоморів, росія використовує хліб як зброю та інструмент шантажу. Держава-терористка краде та вивозить українське зерно, використовує гуманітарну допомогу як елемент ведення війни, створює загрози голоду. Все це руйнує структуру економічного існування національної групи, що суголосно сценарію, за яким росія діяла за часів голодоморів. 

Який історичний контекст треба надати дитині про Голодомор і які джерела використовувати для цього? 

Історикиня радить акцентувати увагу насамперед на причинах, передумовах, шляхах реалізації голодотворчої політики росії та стратегії виживання українців. Аби підготуватися до розмови із дітьми про Голодомор науково-доказово, пропонує звернутися до праць «33-й: Голод: Народна книга-меморіал» Володимира Маняка та Лідії Коваленко та «Голод 1932-1933 у публічній культурі пам'яті та суспільній свідомості в Україні» Людмили Гриневич, книг «Жнива скорботи» Роберта Конквеста, «Червоний виклик. Історія комунізму в Україні від його народження до загибелі» Станіслава Кульчицького та  «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» Енн Епплбом. 

Освітянам історикиня радить ознайомитися з «Інноваційними методиками викладання у школі історії Голодомору та інших геноцидів», що є в посібнику Валентини Курилів «Майстерня історика. Викладання історії в ХХІ столітті.

Людські права та Голодомор». Аби розповісти про Голодомор наймолодшим, Жанна Гаврилюк радить книжку Катерини Єгорушкіної «Скриня». 

Ілюстрації: Анастасія Василенко