Наприкінці жовтня у Нову-Амбургу, що в Бразилії, відбувся науково-технологічний ярмарок «Mostratec». Це міжнародний захід, на якому вже понад 45 років збирають молодих науковців з усього світу. Юні дослідники презентують роботи в різноманітних сферах: від біології до інженерії, від медицини до IT.
Цьогоріч серед учасників «Mostratec» — двоє учнів Малої академії наук України. Ми розпитали хлопців про їхні проєкти, а також про підготовку до ярмарку та участь у ньому. Гайда читати!
Як це — створити екологічну плівку: історія Богдана Мінка
Богдан Мінко з Харкова представив на «Mostratec» екологічний проєкт — їстівне упакування на основі полісахаридів.
Який проєкт ти підготував на «Mostratec»?
Разом із науковим керівником створили альтернативу поліетилену. Це екологічна плівка для пакування продуктів, яка може повністю розкластися за один рік. Матеріал складається лише з трьох інгредієнтів: води, крохмалю та пектину з бурякового соку. А ще наша плівка — їстівна, але я б не радив смакувати нею :)
Як виникла ідея проєкту?
Усе почалося з того, що шкільний учитель запропонував мені долучитися до Конкурсу-захисту МАН. Я згодився і заходився обирати напрям для проєкту, а водночас і шукати наукового керівника. Так познайомився з Андрієм Воронкіним — викладачем із Харківського політехнічного інституту, що досліджує біополімери. У нас відбулася коротка, але дуже продуктивна й змістовна бесіда, і ми одразу визначились із темою проєкту — розвʼязати проблему забруднення пластиком і виготовити власний екоматеріал.
Як тривала робота над проєктом?
Ми почали розробляти плівку у вересні 2021-го. З початком повномасштабної війни дослідження довелося призупинити, поновити його вдалось лише у вересні 2022 року. За цей час ми кілька разів переробляли плівку, змінювали її рецепт і метод виготовлення.
Як ти готувався до науково-технологічного ярмарку?
Почну з того, що перед будь-яким міжнародним конкурсом учасники отримують перелік вимог від організаторів та міжнародного відділу МАН. За цим переліком необхідних дій я й готувався: створив постер, що коротко розповідає про мій винахід, демонстративні матеріали, а також зібрав документи, зробив щоденник дослідження, у якому детально описав усі етапи роботи над проєктом.
Як для тебе пройшов «Mostratec»?
«Mostratec» — це науковий ярмарок, що триває три дні. Першого дня учасники готуються до презентацій своїх проєктів: установлюють постери й демонстративні матеріали у спеціальній локації. У наступні дні відбувається власне виставка: дослідники представляють свої роботи школярам, місцевим підприємцям і студентам. В останній день виставки відбувається оцінювання. Журі оглядає кожен проєкт, оцінює його і дає учасникам зворотний зв’язок.
Щодо моїх вражень, то це був неймовірний досвід! Ще ніколи мені не доводилося розповідати про свій проєкт три дні поспіль. Було дуже багато зацікавлених людей, до мене іноді стояли черги тих, хто хотів почути про мій альтернативний матеріал. Найбільше мені запамʼятався місцевий підприємець, що продає томати. Він попросив мої контакти, щоб у майбутньому запартнеритися зі мною!
Що порадиш майбутнім учасникам «Mostratec»?
Раджу сприймати невдачі як досвід. Звісно, на кожному міжнародному заході важливо добре знати англійську, володіти навичками самопрезентації, проте, як на мене, найголовніше — мати досвід участі в таких заходах. Тож користуйтеся можливостями від Малої академії наук та не бійтеся долучатися до різноманітних змагань.
Як це — створити прилад для виявлення осколків у рані: історія Богдана Саленка
Богдан Саленко з Кременчука, що на Полтавщині, презентував новий спосіб діагностування неконтрастних осколків у тілі поранених.
З яким проєктом ти виступав на «Mostratec»?
На науково-технологічному ярмарку я представляв засіб для діагностики неконтрастних осколків у тілі людини. Я створив пристрій, що складається з осцилографа — приладу для записування показників електричного сигналу, а також мікрофона, батарейного блоку, мембрани й трубки з невеличкою струною всередині. Він працює у такий спосіб: трубку вводимо в рану, і струна передає коливання до осцилографа. Таким чином отримуємо дані, що дозволяють визначити розмір осколка та його розташування.
Як виникла ідея пристрою?
Ідея виникла, коли я загнав невелику скалку собі в палець і намагався витягнути її голкою. У цей момент зрозумів: якщо не вдається розгледіти скалку, то я можу відчути її на дотик. Ця думка і стала фундаментом для створення приладу, що здатний розпізнавати осколки.
Як ти працював над проєктом?
Цей проєкт я готував на Конкурс-захист МАН. Близько шести місяців розробляв концепцію, проводив дослідження, тобто працював над теоретичною частиною. А після того, як представив проєкт у конкурсі, мені знадобилося три місяці, щоб створити прототип.
Як ти готувався до «Mostratec» та які враження отримав від заходу?
Найскладніше було створити відео для членів журі, у якому я мав детально розповісти про проєкт (це обовʼязкова вимога для учасників). А також довго складав і тренував свій виступ для презентації пристрою.
Загалом на «Mostratec» мені дуже сподобалося, було багато людей, які дійсно цікавилися проєктом. Я трохи хвилювався, адже представляв не лише власну розробку, а й МАН та Україну.
А були якісь труднощі?
Я б сказав, що складно було комунікувати, адже більшість людей у Бразилії не знає англійської, переважно вони розмовляють португальською. Але організатори допомогли нам: дали перекладачів.
Що порадиш юним дослідникам, які мають бажання долучитися до «Mostratec»?
Можливо, банально, але раджу не хвилюватися, адже вас ніхто не сваритиме за помилки. Також спершу спробуйте свої сили в Конкурсі-захисті МАН: це дуже крутий старт, який дає можливості для розвитку та участі в міжнародних конкурсах.
Які маєш наукові плани надалі?
Я ще не завершив роботи над приладом, планую вдосконалити його та додати нові функції. Хочу, щоб він не лише проводив діагностику, а й міг вилучати осколки з тіла людини. А також мрію, щоб його використовували на практиці.
Ще більше історій вихованців Малої академії наук знайдеш у попередніх матеріалах:
- «“Осінні” проєкти учнів Малої академії наук: про реюз опалого листя та екочорнило з дубових яблучок»;
- «Як українські підлітки запускають соціальні проєкти й допомагають армії: три історії».
Ілюстрації: Олена Ковальчук