«Лісова пісня», «Місто», «Музей покинутих секретів» — ми з легкістю назвемо їхніх авторів. Та за цими творами — роки праці й творчих експериментів. Нині розповідаємо, з чого починали, у кого вчилися українські письменники та якими були їхні перші проби пера.
Леся Українка та її шлях від референсування до власного стилю
Віршувати Леся почала рано — у 9 років написала перший вірш «Надія», присвячений тітці-революціонерці Олені Косач у засланні. У творі юнка роздумує про найбільше бажання та останнє сподівання — побачити ще раз Україну:
Поглянути ще раз на синій Дніпро, —
Там жити чи вмерти, мені все одно.
Вірш починається та завершується однаковими рядками — рефреном:
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.
З 13 років Леся починає друкуватися в місцевих часописах — «Зоря», «Дзвінок», «Буковина» та інших. У ранній поезії Леся Українка ще шукає власний стиль. Спочатку наслідує авторів, творчістю яких захоплювалась, — Шевченка, Старицького, Гейне та свою матір Олену Пчілку. У цих текстах, за словами Франка, багато «дитинячої імпресіоністики». Письменниця звертається до образів дитячих мрій, золотих снів, місяченька, соловейка тощо. За словами Драй-Хмари, ці прийоми характерні для ранньої творчості авторки.
Перші поезії Лесі Українки виходять у збірці «На крилах пісень», до видання якої доклався Іван Франко, а саму книжечку дуже привітно зустріла родина Старицьких.
У подальшій творчості Леся Українка відходить від наслідування старших авторів і вдосконалює свою мистецьку форму.
Валер’ян Підмогильний та його захоплення детективами
Ще за часів навчання в училищі в Катеринославі Підмогильний захопився літературою. Хлопець писав для учнівського журналу детективні оповідання, взявши за псевдонім ім’я чарівника-злодія з європейської літератури Лорда Лістера.
Вже у 16 років Валер’ян пише твір «Важке питання». Герої твору — однолітки письменника, які роздумують про те, як стати «справжнім чоловіком». Вони мають такі ж переживання, як і автор. Рівень труднощів та випробувань його персонажів з кожним твором зростає, відповідно до плину історії.
Першу свою збірку 19-річний автор назвав так: «Твори. Том 1». Сучасники відзначали, що в цій книзі вже помітна робота Валер’яна над випрацюванням власного стилю та його неабиякий потенціал.
За 20-річчя Валер’ян переїздить до Києва, де продовжує творчу діяльність, учителює, а згодом працює редактором. Там Підмогильний видає декілька збірок оповідань, займається перекладами, а у 27 років пише свій найвідоміший роман — «Місто». Його проза про людську індивідуальність почасти не вписувалася у радянський канон, письменника звинувачували у зв’язках з літературно-громадськими групами за кордоном.
Емма Андієвська та її захоплення символізмом
За спогадами Емми Андієвської, перший вірш вона написала вже в 4 роки. У 20 дебютувала зі збіркою «Поезії», в якій сучасники ніяк не могли знайти впливу попередніх поколінь літераторів. Її віршами захоплювались або критикували їх та відкидали. Так письменниця ввійшла в літературу, одразу заявивши про свій оригінальний стиль.
На ранньому етапі творчості, у 50-ті роки, Емма Андієвська звертається до символізму, а також шукає нові засоби вираження у поезії. Пізніше переходить до сюрреалізму та увиразнює свій авторський стиль. Саме в цей період авторка досліджує природні явища, суб’єктивно аналізує події та поєднує реальне з нереальним.
Література була для Емми Андієвської джерелом знань, а також спонукала до творчості. Про наслідування інших авторів письменниця висловилася так: «Якщо я когось знала, то a priori не могла наслідувати, а могла лише тих, кого не знала. Бо те, що може ще хтось, абсолютно не цікавить, а цікавить зробити те, чого не може ніхто».
Іван Малкович та його внутрішня дитина
Іван Малкович зростав у творчій сім’ї: батьки грали в місцевому театрі, а тато ще й писав гуморески та байки. Одного разу вдалося зіграти і юному письменникові — він отримав роль хлопчика-посильного.
Вдома у пана Івана зберігається одна з перших його саморобних книжок, у яку він записав свої дитячі вірші, казку та навіть ноти до пісень (у дитинстві вчився грати на скрипці). Цю книжечку з 9-річного віку сина зберігала, а згодом передала поетові мама. У 10 років Малкович написав першу пісню, яку під його акомпанемент виконувала молодша сестра. У школі всі одразу вважали, що Малкович буде письменником, проте у творах на тему «Ким я хочу стати, коли виросту» пан Іван писав про професію шофера.
За 23-річчя Малкович випускає свою першу збірку «Білий камінь». У тих віршах збирає все, з чим зростав: гори, ліси, сади, родину, міфологічних істот. А використовуючи зменшено-пестливі форми, як-от «хлопчатко», «черешенька», «сорочечка», показує ніжне ставлення до свого дитинства та юності. В одному з віршів він пише:
Там
де мені добре —
довкола гори.
Оксана Забужко — голос попередників та сучасників
Нині Оксана Забужко пише поезію, велику та малу прозу, есеїстику, а ще — лонгриди у фейсбуці. Але починала вона свій творчий шлях саме як поетка. За свого 25-річчя письменниця видала 500 примірників першої збірки «Травневий іній». Через 5 років виходить її наступна поетична збірка — «Диригент останньої свічки», ще через 4 — «Автостоп». Пані Забужко вже в ранніх віршах говорить сміливо та відкрито, будучи голосом своїх літературних попередників:
О жорстоке століття, закроєне з воєн і боєнь!
Не встигаєм забути усе, що до нас відбуло,
Як на голови нам пада з неба який-небудь «Боїнґ»,
Підломивши під себе обвисле криваве крило.
А також поєднує романтичні та громадянські мотиви, як, наприклад, в «Автостопі»: перша частина — про політику, друга — про кохання. Саме цю збірку Юрій Шевельов назвав заявкою на нове слово в українській поезії.
Рання творчість Оксани Забужко вразила сучасників. Юрій Шевельов зауважив: «Оксана Забужко говорить про речі, про які досі в українському мистецтві так не говорилося, часто так одверто, в таких подробицях». Сама ж авторка називає це «позицією відкритої літературної свідомости».
Ілюстрації: Михайло Карпо
Використані світлини
- Леся Українка
Джерело: Леся Українка. Твори. — Київ, 1927 р.
- Валер’ян Підмогильний
Джерело: proslovo.com
- Емма Андієвська
Джерело: Суспільне
- Іван Малкович
Джерело: фейсбук Івана Малковича
- Оксана Забужко
Джерело: Фундація Суспільність