«Лісова пісня», «Місто», «Музей покинутих секретів» — ми з легкістю назвемо їхніх авторів. Та за цими творами — роки праці й творчих експериментів. Нині розповідаємо, з чого починали, у кого вчилися українські письменники та якими були їхні перші проби пера.

Леся Українка та її шлях від референсування до власного стилю 

Стаття про ранні твори. Леся Українка

Віршувати Леся почала рано — у 9 років написала перший вірш «Надія», присвячений тітці-революціонерці Олені Косач у засланні. У творі юнка роздумує про найбільше бажання та останнє сподівання — побачити ще раз Україну:

Поглянути ще раз на синій Дніпро, —

Там жити чи вмерти, мені все одно.

Вірш починається та завершується однаковими рядками — рефреном: 

Ні долі, ні волі у мене нема, 

Зосталася тільки надія одна

З 13 років Леся починає друкуватися в місцевих часописах — «Зоря», «Дзвінок», «Буковина» та інших. У ранній поезії Леся Українка ще шукає власний стиль. Спочатку наслідує авторів, творчістю яких захоплювалась, — Шевченка, Старицького, Гейне та свою матір Олену Пчілку. У цих текстах, за словами Франка, багато «дитинячої імпресіоністики». Письменниця звертається до образів дитячих мрій, золотих снів, місяченька, соловейка тощо. За словами Драй-Хмари, ці прийоми характерні для ранньої творчості авторки. 

Перші поезії Лесі Українки виходять у збірці «На крилах пісень», до видання якої доклався Іван Франко, а саму книжечку дуже привітно зустріла родина Старицьких. 

У подальшій творчості Леся Українка відходить від наслідування старших авторів і вдосконалює свою мистецьку форму. 

Валер’ян Підмогильний та його захоплення детективами

Стаття про ранні твори. Підмогильний

Ще за часів навчання в училищі в Катеринославі Підмогильний захопився літературою. Хлопець писав для учнівського журналу детективні оповідання, взявши за псевдонім ім’я чарівника-злодія з європейської літератури Лорда Лістера. 

Вже у 16 років Валер’ян пише твір «Важке питання». Герої твору — однолітки письменника, які роздумують про те, як стати «справжнім чоловіком». Вони мають такі ж переживання, як і автор. Рівень труднощів та випробувань його персонажів з кожним твором зростає, відповідно до плину історії. 

Першу свою збірку 19-річний автор назвав так: «Твори. Том 1». Сучасники відзначали, що в цій книзі вже помітна робота Валер’яна над випрацюванням власного стилю та його неабиякий потенціал. 

За 20-річчя Валер’ян переїздить до Києва, де продовжує творчу діяльність, учителює, а згодом працює редактором. Там Підмогильний видає декілька збірок оповідань, займається перекладами, а у 27 років пише свій найвідоміший роман — «Місто». Його проза про людську індивідуальність почасти не вписувалася у радянський канон, письменника звинувачували у зв’язках з літературно-громадськими групами за кордоном. 

Емма Андієвська та її захоплення символізмом

Стаття про ранні твори. Андрієвська

За спогадами Емми Андієвської, перший вірш вона написала вже в 4 роки. У 20 дебютувала зі збіркою «Поезії», в якій сучасники ніяк не могли знайти впливу попередніх поколінь літераторів. Її віршами захоплювались або критикували їх та відкидали. Так письменниця ввійшла в літературу, одразу заявивши про свій оригінальний стиль. 

На ранньому етапі творчості, у 50-ті роки, Емма Андієвська звертається до символізму, а також шукає нові засоби вираження у поезії. Пізніше переходить до сюрреалізму та увиразнює свій авторський стиль. Саме в цей період авторка досліджує природні явища, суб’єктивно аналізує події та поєднує реальне з нереальним. 

Література була для Емми Андієвської джерелом знань, а також спонукала до творчості. Про наслідування інших авторів письменниця висловилася так: «Якщо я когось знала, то a priori не могла наслідувати, а могла лише тих, кого не знала. Бо те, що може ще хтось, абсолютно не цікавить, а цікавить зробити те, чого не може ніхто».

Іван Малкович та його внутрішня дитина

Стаття про ранні твори. Малкович

Іван Малкович зростав у творчій сім’ї: батьки грали в місцевому театрі, а тато ще й писав гуморески та байки. Одного разу вдалося зіграти і юному письменникові — він отримав роль хлопчика-посильного.

Вдома у пана Івана зберігається одна з перших його саморобних книжок, у яку він записав свої дитячі вірші, казку та навіть ноти до пісень (у дитинстві вчився грати на скрипці). Цю книжечку з 9-річного віку сина зберігала, а згодом передала поетові мама. У 10 років Малкович написав першу пісню, яку під його акомпанемент виконувала молодша сестра. У школі всі одразу вважали, що Малкович буде письменником, проте у творах на тему «Ким я хочу стати, коли виросту» пан Іван писав про професію шофера

За 23-річчя Малкович випускає свою першу збірку «Білий камінь». У тих віршах збирає все, з чим зростав: гори, ліси, сади, родину, міфологічних істот. А використовуючи зменшено-пестливі форми, як-от «хлопчатко», «черешенька», «сорочечка», показує ніжне ставлення до свого дитинства та юності. В одному з віршів він пише: 

Там

де мені добре —

довкола гори.

Оксана Забужко — голос попередників та сучасників

Стаття про ранні твори. Забужко

Нині Оксана Забужко пише поезію, велику та малу прозу, есеїстику, а ще — лонгриди у фейсбуці. Але починала вона свій творчий шлях саме як поетка. За свого 25-річчя письменниця видала 500 примірників першої збірки «Травневий іній». Через 5 років виходить її наступна поетична збірка — «Диригент останньої свічки», ще через 4 — «Автостоп». Пані Забужко вже в ранніх віршах говорить сміливо та відкрито, будучи голосом своїх літературних попередників:

О жорстоке століття, закроєне з воєн і боєнь!

Не встигаєм забути усе, що до нас відбуло,

Як на голови нам пада з неба який-небудь «Боїнґ»,

Підломивши під себе обвисле криваве крило.

А також поєднує романтичні та громадянські мотиви, як, наприклад, в «Автостопі»: перша частина — про політику, друга — про кохання. Саме цю збірку Юрій Шевельов назвав заявкою на нове слово в українській поезії. 

Рання творчість Оксани Забужко вразила сучасників. Юрій Шевельов зауважив: «Оксана Забужко говорить про речі, про які досі в українському мистецтві так не говорилося, часто так одверто, в таких подробицях». Сама ж авторка називає це «позицією відкритої літературної свідомости». 

Ілюстрації: Михайло Карпо

Використані світлини

  1. Леся Українка

Джерело: Леся Українка. Твори. — Київ, 1927 р.

  1. Валер’ян Підмогильний

Джерело: proslovo.com

  1. Емма Андієвська

Джерело: Суспільне

  1. Іван Малкович

Джерело: фейсбук Івана Малковича

  1. Оксана Забужко

Джерело: Фундація Суспільність