Відкривати нові царини математики, розв’язувати задачі, яких не могли вирішити півтора століття, створювати перші фахові видання українською — усе це про наших науковців. Нині розповідаємо про 5 математиків із нашої історії, яких можемо вважати лідерами думок і нині. Гайда дізнаватися більше!
Михайло Остроградський — видатний математик світу за версією ЮНЕСКО
Михайло Остроградський народився 24 вересня 1801-го в селі Пашенівка, що на Полтавщині. Змалку він захоплювався вимірюваннями та обчисленнями, а механічні конструкції цікавили його більше, ніж ігри з однолітками. Спершу майбутній математик навчався в пансіоні при Полтавській губернській гімназії, де наглядачем тоді був письменник Іван Котляревський. Опісля, у 1816 році, став студентом відділення фізичних та математичних наук Харківського університету.
У 1820-му Михайло Остроградський здобув ступінь кандидата наук та згодом переїхав до Парижа, де продовжив математичну освіту в Королівському коледжі. У 1826-му він представив Паризькій академії наук свою першу працю про поширення хвиль на поверхні рідини, його робота стала внеском у розуміння гідродинаміки. Крім того, вчений досліджував аналітичну механіку, теорію удару і балістики, варіаційне числення, теорії чисел та ймовірності.
За життя Михайло Остроградський був членом-кореспондентом Паризької академії наук, дійсним членом Римської, Туринської, Американської академій та почесним членом Київського університету. Вчений опублікував понад 100 наукових праць, які стали підґрунтям для школи механіки. У 2001-му ЮНЕСКО внесла Михайла Остроградського до переліку видатних математиків світу.
Георгій Вороний — засновник нових наукових напрямів
Георгій Вороний народився 28 квітня 1868 року в селі Журавка на Чернігівщині. Середню освіту здобув у Бердянській і Прилуцькій гімназіях, а вищу — в Петербурзькому університеті, де й почав захоплюватися математикою.
Восени 1889 року вчений захистив дипломну роботу. За кілька років отримав призначення до Варшавського університету, де викладав на кількох курсах. Уже з осені того ж року працював також професором Варшавського політехнічного інституту — був деканом механічного факультету.
За життя математик написав 12 праць, переважно в галузі теорії чисел, проте кожна з них стала поштовхом для подальшого розвитку нового напряму досліджень. «У Вороного всього шість великих і шість малих праць. Кожна з великих праць або капітальна в даному обсягу, або відкриває велику ділянку досліджень; навіть кожна мала праця Вороного незвичайно оригінальна і часом по-новому спрямовує дослідження», — писав у 1933 році науковець Борис Делоне.
В останні десятиліття напрацювання математика досліджували в країнах Європи, у США, Канаді, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Австралії, Новій Зеландії. А в Кореї навіть створили дослідницький центр із присвятою вченому.
Володимир Левицький — автор перших математичних видань українською мовою
Народився Володимир Левицький 31 грудня 1872-го в Тернополі. Спершу навчався у гімназіях Золочева, Тернополя та Львова, опісля — на філософському факультеті Львівського університету, де слухав лекції з математики та фізики.
В університеті Володимир Левицький написав наукову працю «Про симетричні вираження з вартостей функції mod m». Це була перша в історії фахова стаття з математики, яку надрукували українською мовою. Після закінчення вишу молодий науковець учителював в українських і польських гімназіях.
У 1895-му Володимир Левицький опублікував «Додатки до термінології математичної», які були першою публікацією у галузі української математичної термінології, вони містили 69 термінів. Водночас учений працював над створенням українських підручників: «Алгебра для вищих кляс шкіл середніх» та «Фізика для вищих кляс».
У 1901 році Левицький захистив докторську дисертацію, а в 1909-му його обрали дійсним членом іноземних математичних товариств: італійського «Circolo matematico di Palermo» та німецького «Deutsche Matematiker-Vereigung».
Крім того, математик став редактором першого україномовного наукового часопису з природничих наук «Збірник математично-природописно-лікарської секції Наукового Товариства імені Шевченка», одним із фундаторів Товариства наукових викладів імені Петра Могили, а також викладачем вищої математики в Українському таємному університеті у Львові.
Олексій Погорєлов — розв’язав геометричну задачу століття
Олексій Погорєлов народився 3 березня 1919-го в місті Короча, що нині в Бєлгородській області в росії. У дитинстві разом із родиною переїхав до Харкова. Тут майбутній учений навчався. У школі виявив здібності до математики, а 1935-го переміг на предметній олімпіаді для школярів.
У 1937 році Погорєлов вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Харківського університету. За часів студентства він визначився з галуззю дослідження — це була геометрія. У 1947-му Олексій Погорєлов захистив кандидатську дисертацію.
Через рік учений захистив докторську дисертацію на тему: «Однозначна визначеність опуклих поверхонь обмеженої питомої кривизни» і довів теорему про однозначну визначеність у загальній постановці. Так він розв’язав проблему, над якою працювали математики майже півтора століття.
Погорєлов написав три підручники з основних геометричних курсів для вищих навчальних закладів. Також створив ще один для шкільного курсу. Його «Геометрія» була одним з основних шкільних підручників у 1980–2007 роках.
Михайло Кравчук — заклав основи для створення першого електронного комп’ютера
Михайло Кравчук народився 27 вересня 1892 року в селі Човниця, що на Волині. 1901-го він разом з батьками переїхав до Луцька, де в 1910-му закінчив гімназію із золотою медаллю.
Того ж року Кравчук вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Університету св. Володимира в Києві, який згодом закінчив з дипломом 1-го ступеня. Опісля розпочав педагогічну діяльність: викладав у школах та університетах Києва.
Водночас Михайло Кравчук і далі займався наукою, цікавився різними галузями, як-от алгебра, математичний аналіз, теорія диференціальних та інтегральних рівнянь, теорія ймовірностей і математичної статистики. Учений написав понад 180 праць, 10 монографій. Одна з них — «Застосування способу моментів до розв’язання лінійних диференціальних та інтегральних рівнянь» (1932–1936 pp.) — стала основою для побудови першого у світі електронного комп’ютера, що зробив американський учений Джон Атанасов.
У 1938-му радянська влада засудила математика «за проукраїнську позицію» до 20 років тюремного ув’язнення та 5 років заслання. Михайло Кравчук помер у засланні. Лише 15 вересня 1956 року його посмертно реабілітували.
Ілюстрації: Олена Ковальчук
Використані світлини:
1. «Wikimedia Commons»
2. НАНУ
3. Механіко-математичний факультет ЛНУ ім. І. Франка
4. НАНУ