Про досягнення з фізики, хімії, фізіології та медицини, які відзначив Нобелівський комітет 2022 року, ми вже розповіли, але номінації не обмежуються природничими науками. Далі поговоримо про літературу, миротворчість та економіку. До слова, останню премію Альфред Нобель не заповідав — її запровадив на честь винахідника Центральний банк Швеції 1968 року. 

Гайда дізнаватися про нові досягнення суспільства! 

Про фінансову кризу, банківську систему та гроші вкладників: «Нобелівка» з економіки

Цього року Премію Центрального банку Швеції з економічних наук отримали Бен Бернанке, Дуґлас Даймонд і Філіп Дибвіґ «за дослідження банків і фінансових криз». 

Бен Бернанке працює у Брукінгському інституті, Дуґлас Даймонд представляє Університет Чикаго, а Філіп Дибвіґ — Вашингтонський університет. 

«Нобелівку» з економіки 2022-го обговорили з Наталією Приказюк — головою журі секції «Фінанси, грошовий обіг і кредит» на Конкурсі-захисті МАН, професоркою, завідувачкою кафедри страхування, банківської справи та ризик-менеджменту КНУ імені Тараса Шевченка, тренеркою з фінансової і соціальної грамотності. 

Експертка розповідає, що цьогорічні лауреати досліджували фінансові кризи, а саме роль банківської системи в часи економічного дисбалансу. Вони довели, що банки є надзвичайно важливими для економіки з макроекономічної точки зору. Так, Бен Бернанке досліджував ефективність монетарної політики, зокрема у період Великої депресії 1930-х. Учений обґрунтував, що банківську систему потрібно виважено регулювати, адже її крах значно посилює негативні явища в економіці країни і навіть може призвести до тривалих криз. 

Дуґлас Даймонд і Філіп Дибвіґ, відомі як автори моделі Даймонда — Дибвіґа, вивчали явище «паніка вкладників», коли люди під впливом паніки масово вилучають кошти з банків. У таких умовах установи можуть втратити активи та збанкрутіти. Вчені дійшли висновку, що варто страхувати депозити вкладників, адже у кінцевому результаті це сприятиме підвищенню стійкості банківської системи і стабільності економіки країни.   

«Їхні відкриття стали підґрунтям для наступних досліджень», — коментує внесок у науку цьогорічних лауреатів Наталія. За словами експертки, нині в Україні вже використовують дослідження цьогорічних «Нобелівців», адже функціонує Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який захищає права та інтереси вкладників. 13 квітня 2022 року в Україні ухвалили закон, за яким під час воєнного стану і три місяці опісля ФГВФО виплатить кожному і кожній із вкладників кошти в розмірі депозиту й нараховані відсотки, якщо банк збанкрутує. Натомість до початку повномасштабної війни фонд компенсував вклади та відсотки, але не більш ніж 600 тисяч гривень. Тож тепер українські вкладники стали більш захищеними, а тому залишають свої гроші в банках і в такий спосіб підтримують економіку нашої країни. Дослідження Бена Бернанке, Дуґласа Даймонда і Філіпа Дибвіґа напряму пов’язані зі стійкістю економіки України нині. 

Про феміністичну прозу соцвідповідальної француженки: «Нобелівка» з літератури

Нобелівську премію з літератури присудили Анні Ерно «за сміливість і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуження та колективні обмеження особистої пам’яті». Переможниця — французька письменниця, авторка творів «Місце людини», «Жінка», «Порожні шафи», «Майдан. Жінка». 

Про премію з літератури поговорили з Іваном Рябчієм — перекладачем, помічником президента Малої академії наук.

«Анні Ерно — одна з найяскравіших жінок у французькій літературі, її називають “голосом жінок”, “голосом пригноблених”», — розповідає Іван Рябчій. У своїй творчості вона з різних боків рефлексує над роллю жінки, піднімає тему материнства, зокрема пише про власну матір, а також звертається до інтимної проблематики. 

Анні Ерно виробила особливий, так званий чистий стиль, який повсякчас застосовує в романах, есе і статтях. Крім того, цьогорічна лауреатка активно долучається до суспільного й політичного життя Франції: у публіцистиці критикує закони, а на виборах стало підтримує Жана-Люка Меланшона. 

На думку експерта, в українській літературі з творами Анні Ерно «тематично перетинаються» роботи Євгенії Кононенко, яка свого часу переклала українською кілька романів лауреатки. «Також схожість є з Ларисою Денисенко та Галиною (Гаською) Шиян», — додає Іван Рябчій. 

«Я визнаю якість і важливість творчості Анні Ерно», — каже експерт. Проте зауважує, що на премію цьогоріч претендували український письменник Сергій Жадан, британський літератор індійського походження Салман Рушді та французькі автори Мішель Уельбек і Маріз Конде. Кожен з них цілком заслуговує на цю відзнаку. 

Перша в історії України: «Нобелівка» миру

Нобелівський комітет обрав 2022 року трьох переможців премії миру, серед яких перший в історії лауреат з України в цій номінації — громадська організація «Центр громадянських свобод». Інші двоє — це керівник білоруського правозахисного центру «Вясна» Олесь Беляцький і російська організація «Меморіал». 

Це сусідство викликало обурення в багатьох українців. Тим часом Олександра Матвійчук перемогу в номінації прокоментувала так: «Я рада, що очолюваний мною Центр громадянських свобод отримав сьогодні Нобелівську премію разом із нашими друзями та партнерами із Меморіалу та Вясни».

Поговоримо про вибір журі із Сергієм Корнилюком — тренером школи громадянської і волонтерської участі та патріотичного виховання «Агенти змін» МАН.

Сергій називає особливістю премії миру те, що навколо неї завжди чимало дискусій: не щороку вдається легко обрати переможців. Приміром, серед кандидатів траплялися і такі, як Адольф Гітлер, Йосип Сталін і володимир путін. До честі Нобелівського комітету всі ці кандидатури відхилили, тож престиж премії не постраждав. Водночас є практика нагороджувати політиків, які справді доклалися до встановлення миру. Приміром, премію отримали Нельсон Манделла та Барак Обама.

Крім політиків, цю премію отримали багато міжнародних організацій. Тут експерт навів такі приклади: «Тричі Нобелівську премію миру отримав Міжнародний комітет Червоного Хреста, також переможцями ставали Amnesty International, Світова продовольча програма й Організація об’єднаних націй».

Має Сергій і власну фаворитку в цій номінації — це Малала Юсуфзай, наймолодша лауреатка Нобелівської премії, яку отримала 2015 року у свої 17. Для розуміння її досягнень експерт радить прочитати книжку «Я — Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту».

Цьогорічну ситуацію відносно Нобелівської премії миру Сергій описує так: «Зараз у світі йде найбільша з часів Другої світової континентальна повномасштабна війна, у якій застосовані всі конвенційні засоби озброєння. Тож Нобелівський комітет міг вчинити так само, як під час Другої світової війни, коли цю премію не вручали взагалі. Про який мир може йтися, коли ми всі на порозі катастрофи? 

Натомість у журі вирішили цю премію все-таки видати. Мені здається, її присудили не лише з мотиву “за щось”, а й з мотиву “для того щоб”. Тут питання у тому, щоб дати надію. Це одна з місій премії: показати, що для людства не все втрачене, оскільки є окремі персони й організації, які намагаються зменшити людські страждання».

За словами експерта, премія миру — це маркер того, що світ визнає і схвалює діяльність лауреатів, навіть якщо їх репресують у рідних країнах. Так, організація «Меморіал» і Олесь Беляцький борються з режимами путіна та лукашенка, однак наразі безуспішно. Олесь Беляцький фізично навіть не може отримати цю премію, бо є політичним в’язнем. А «Меморіал» — заборонена в росії організація, деякі члени якої також ув’язнені. Зараз вона фактично є міжнародною, бо має десятки представництв у Латвії, Грузії, Казахстані, Білорусі та інших країнах. 

Водночас українська організація «Центр громадянських свобод» має великий вплив, хоч і відносно молода — заснована 2007 року. Цьогоріч у травні вона вже отримала іншу нагороду за свою правозахисну діяльність — Democracy award. Вона здійснює моніторинг і аналіз законопроєктів на відповідність стандартам дотримання прав людини, провадить громадський контроль над діями правоохоронних органів. Зокрема вона документує політичні переслідування в тимчасово окупованому Криму, фіксує порушення прав людини та воєнні злочини в окупації і займається просвітництвом у сфері прав людини та демократії. 

Сергій ділиться власним досвідом стосовно «Центру громадянських свобод»: «Коли я ходжу на акції протесту в Києві, то впізнаю представників цієї організації за футболками з написом “OZON” і розумію, що вони стежать за дотриманням моїх прав. Це додає відчуття безпеки». 

Він висловлює гордість і радість за перемогу організації. Водночас підтверджує, що в українському суспільстві думки розділилися, і значна частина громадян критикують вибір журі: у гострій фазі конфлікту з росіянами та білорусами багатьом боляче бачити, що дві країни-агресорки та країну-жертву зрівняли цим спільним отриманням премії. Принагідно експерт підкреслює: «Премію видають не країнам, а людям, і не завжди отримання премії представниками країни робить їй честь. Так, коли її присудили китайському політв’язню Лю Сяобо 2010 року, то це лише підсвітило проблеми з дотриманням прав людини в Китаї. Я би десь так само ставився до нагородження правозахисників Білорусі та росії».

Крім того, Сергій нагадує, що й українці мають не лише чим пишатися, але й над чим працювати в напрямку дотримання прав людини: «Буквально кілька років тому в нас була низка актів фізичного насилля щодо активістів. Від нападу страшною смертю загинула херсонська активістка Катерина Гандзюк. Катя боролася і проти тих, хто зараз стали колаборантами та зрадили Україну, зокрема проти Володимира Сальда та Кирила Стремоусова. 

Те, наскільки недолуго розслідували справу про її вбивство перші місяці, показує, що в нас у країні теж не все ідеально. Мусимо реформувати поліцію, проводити судову реформу і більш активно захищати права і свободи громадян. Тут треба подивитися в дзеркало і чесно сказати собі, чи достатньо ми як громадяни робимо для того, щоб наша країна ще більше відрізнялася від агресорів, які на нас напали».

І врешті Сергій аналізує значення цієї першої в історії України Нобелівської нагороди. Звісно, переможці отримують медаль, солідний грошовий приз, який часто лауреати попередніх років спрямовували на ведення своєї діяльності або 

на підтримку гуманітарних проєктів. Проте набагато важливішим експерт називає можливість винести певну тему на порядок денний. 

«Цьогоріч це тема захисту прав людини — всі три лауреати працюють у цій царині. Інші підняті питання — це злочини авторитарних режимів і злочини війни. Сподіваюсь, у міжнародних виданнях у зв’язку з цим інфоприводом вчергове згадають, наскільки страшні речі чинили окупанти в українських містах. 

Перемогу варто сприймати як інструмент, а не як самоціль. Читаймо більше про діяльність “Центру громадянських свобод” і підтримуймо їх. Маю надію, статус Нобелівського лауреата допоможе організації робити ще більше для захисту прав українців», — говорить Сергій.

Аби дізнатися про лауреатів у галузі природничих дисциплін, читай першу частину матеріалу. Також переглядай лекції Нобелівських лауреатів попередніх років або читай конспекти цих виступів у рамках проєкту МАН «Лекції майбутнього».

Текст: Катерина Нікішова і Анастасія Шкрьоба

Ілюстрації: Анастасія Василенко