Досліджувати, винаходити, закладати основи для розвитку сучасної IT-сфери, вивчати науку навіть у радянському концтаборі — це все про українських математикинь. Нині розповідаємо про життєписи натхненних науковиць-інфлюенсерок із нашої історії. Гайда дізнаватись нове!
А ще долучайся до активностей Малої з нагоди Дня числа пі, розлогіше — за посиланням.
Клавдія Латишева — перша українка, яка стала кандидаткою фізико-математичних наук
Клавдія Латишева народилася 14 березня 1897-го в Києві. Освіту здобула в рідному місті: спершу — в Другій жіночій гімназії, пізніше — на фізико-математичному факультеті Вищих жіночих курсів.
У 1936-му науковиця захистила роботу «Найближче розв’язання за допомогою способу моментів лінійних, диференціальних рівнянь, що мають особливості в коефіцієнтах» та здобула ступінь кандидата фізико-математичних наук. Також Клавдія Латишева стала відомою завдяки працям з електродинаміки, теорії коливань та ймовірностей, як-от «Математичний задачник для хімічних інститутів», «Елементи наближених обчислень».
За життя вчена створила понад чотири десятки праць, одна з них — про метод Фробеніуса — Латишевої для розв’язування систем диференціальних рівнянь із частинними похідними. Крім того, Клавдія Латишева стала співорганізаторкою Першої всеукраїнської математичної олімпіади та першою професоркою математики в Київському університеті.
Катерина Ющенко — науковиця-програмістка, яка змінотворила в IT
Катерина Ющенко народилася 8 грудня 1919 року в Чигирині. Її батько був учителем історії та географії. У 1937-му він провів учням екскурсію місцями козацької бойової слави, за це радянська влада визнала його «буржуазним націоналістом» і заарештувала. У цей час майбутня науковиця вчилася на першому курсі фізико-математичного факультету Київського університету, і, як дочку «ворога народу», 17-річну Катерину відрахували.
За таких обставин Катерина Ющенко почала шукати інший університет. Єдиний навчальний заклад зі стипендією та гуртожитком, куди її взяли, — Самаркандський університет в Узбекистані. «Після всіх митарств і принижень при спробах продовжити науку це здавалося можливим порятунком. Я уся віддалася навчанню... Можливість завершити нарешті свою освіту окрилила мене і допомогла пережити лихо, що прийшло. Але я завжди пам’ятала своїх батьків і таку далеку Україну», — пригадувала вона.
Після навчання пані Катерина повернулася в Україну. У 1950 році захистила кандидатську дисертацію, а згодом почала працювати в Київському інституті математики. У той час директор навчального закладу академік Олександр Ішлінський займався теорією гіроскопів, задля його дослідження в будівлі Академії наук встановили лічильно-аналітичні машини. Пані Катерину призначили керівницею цієї обчислювальної лабораторії. Проте машини працювали повільно, ламалися та містили тільки лічені байти. Науковиця збагнула, що варто створити мову програмування нового рівня, щоби владнати проблему.
Вже у 1955-му Катерина Ющенко разом із колегою розробила адресну мову, яка втілила два загальні принципи роботи комп’ютера — адресність і програмне керування. Ця розробка стала основою для сучасних мов програмування.
Крім того, Катерина Ющенко була співавторкою першого підручника з програмування «Елементи програмування». Науковиця написала понад 200 праць, 23 монографії та навчальні посібники. Частину її доробку переклали й видали в Німеччині, Чехії, Угорщині, Франції та Данії.
Ніна Вірченко — професорка математики й дисидентка
Ніна Вірченко народилася 5 травня 1930-го в селі Завадівка, що на Черкащині. Майбутня науковиця змалку виявляла інтерес до математики, у 6 років пішла до школи та під час навчання визначила для себе кредо, яке зашифрувала у псевдонімі УЖМА: Українка — Жінка — Математик — Астроном.
Після школи Ніна Вірченко вступила до Київського університету. Майбутній ученій було нелегко. У цей час, 1947-го, в Україні був голод. Крім того, в гуртожитку вона ділила кімнату з 19 дівчатами, тож виникали побутові проблеми. Попри це пані Ніна навчалася, відвідувала гуртки ракетотехніки та аеродинаміки, розробляла проєкти з удосконалення польотів.
У червні 1948 року Ніну Вірченко разом з іншими студентами та викладачами звинуватили в «політичній змові, заколоті, який таємно готувався». Вона отримала 10 років «за участь в українсько-націоналістичній банді». Покарання відбувала у спецтаборі «Озерлаг» у Східному Сибіру. Там працювала на лісоповалі, у кам’яному кар’єрі, на будівництві Братської ГЕС. Умови були дуже суворі, проте Ніна Вірченко скрізь намагалася підтримувати колег, навчала їх математики, пишучи формули на піску чи на снігу.
У 1954 році майбутня науковиця отримала амністію. Через два роки відновилася на заочному відділі мехмату Київського університету, пізніше їй вдалося вступити в аспірантуру, захистити кандидатську дисертацію, стати доценткою кафедри математичної фізики.
За свою математичну кар’єру Ніна Вірченко була професоркою Національного університету України «Київська політехніка», академікинею АН Вищої школи України, керівницею наукового семінару. Вона створила понад 300 праць, серед яких: «Математика в афоризмах, цитатах і висловлюваннях», «Вибрані питання методики вищої математики», «Дробові інтегральні перетворення гіпергеометричного типу».
Надія Шульгина-Іщук — математикиня та освітянка
Надія Шульгина-Іщук народилася 21 січня 1888 року. Середню освіту здобула в Київській гімназії, а вищу — на фізико-математичному відділенні Вищих жіночих курсів. Під час навчання на цих курсах майбутня науковиця відвідувала зібрання вчителів математики, де досліджувала нові підходи у викладанні.
У 1913 році Надія Шульгина-Іщук склала державний іспит й отримала диплом першого ступеня. Тоді розпочала педагогічну карʼєру: працювала у приватних та комерційних школах. У 1915-му вона долучилася до клубу «Родина», який допомагав людям у часи Першої світової війни. При клубі діяв госпіталь, де, крім медичної допомоги, постраждалих навчали. Серед волонтерів-учителів була й Надія Шульгина-Іщук.
Під час революційних подій 1917-го Надія Шульгина-Іщук долучилася до Товариства шкільної освіти. Його члени працювали над створенням «Програми єдиної української школи». У рамках цього проєкту педагогиня уклала збірник задач з арифметики для гімназії. Згодом його видали під назвою «Задачник до систематичного курсу аритметики. Част. І». Це був перший український підручник з математики в період Української Народної Республіки.
Зі встановленням радянської влади в Україні Надія Шульгина-Іщук у 1920–1923 роках була викладачкою в Київському інституті народної освіти. Пізніше працювала в Українському педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, в українській приватній гімназії в Рівному. Вже в часи Другої світової війни педагогиня переїхала до США. Тут вона ввійшла до Союзу українок Америки, а згодом, у 1950-х роках, стала головою виховної секції.
Галина Матвієвська — дослідниця історії східної математики
Галина Матвієвська народилася 13 липня 1930 року в Дніпрі. З дитинства вона гарно малювала, мріяла стати художницею, але мала здібності й до математики. Тож вищу освіту майбутня науковиця здобула на математико-механічному факультеті.
У 1954-му Галина Матвієвська вступила до аспірантури Інституту історії природознавства і техніки. Там вдосконалювала знання іноземних мов: практикувала німецьку, французьку, англійську та латину. Згодом написала працю про неопубліковані рукописи Ейлера з теорії чисел, із цим дослідженням захистила кандидатську.
Після навчання науковиця разом з чоловіком переїхала до Узбекистану, там почала працювати в Інституті математики імені В. І. Романовського та досліджувати історію східної математики. Карʼєру сходознавиці вона розпочала з вивчення арабської. Щойно опанувала основи цієї мови, узялася самостійно перекладати «Трактат про сумірні й несумірні величини» Х–XI століття.
Галина Матвієвська написала низку праць про діяльність науковців Близького та Середнього Сходу. Також вона створила галерею наукових портретів східних і європейських математиків, астрономів. Науковиця захистила докторську дисертацію «Вчення про число в середні віки» 1968-го, була членкинею Академії наук та заслуженою діячкою науки.
Ілюстрації: Олена Ковальчук
Використані світлини:
1. Клавдія Латишева
Джерело: Енциклопедія сучасної України
2. Галина Матвієвська
Джерело: Енциклопедія сучасної України
3. Катерина Ющенко
Джерело: «Wikimedia Commons»
4. Надія Шульгина-Іщук
Джерело: Енциклопедія сучасної України
5. Ніна Вірченко
Джерело: Енциклопедія сучасної України