Українські юні науковці вражають: знаходять креативні розв’язання екопроблем, експериментують з IT-рішеннями та розробляють екопристрої. І, що важливо, презентують свої напрацювання міжнародній спільноті та перетворюють проєкти на стартапи.

Сьогодні, принагідно до Дня дітей-винахідників, розпитали учнів МАН про їхні наукові проєкти.

Як це — аналізувати кіберзагрози: історія Соломії Марчук

Соломія створила систему, яка аналізує техніки й тактики кібератак та повідомляє користувача про потенційні загрози. З цим проєктом дівчина виборола срібну нагороду на Міжнародному інноваційному шоу «INOVA».

Чому обрала саме цей напрям?

Я хотіла досліджувати інформаційні технології, адже вже займалася цим раніше, навчаючись у Малій академії наук. Обирала технічну та водночас практичну тему. Так вдалося поєднати кібербезпеку з програмуванням та створити систему аналізу технік і тактик кібератак.

Розкажи докладніше про проєкт!

Моя система допомагає ефективно й доступно вберегтися від кіберзагроз. Працює це так: система збирає інформацію зі спеціалізованих баз даних, які транслюють актуальні загрози, як-от «MITRE ATT&CK» та «MalwareBazaar». Далі на основі цих даних перевіряє актуальні для користувача атаки, їхні техніки й тактики. Опісля зібрану та структуровану інформацію система виводить на вебсторінку. На ній кольоровими індикаторами маркується актуальність певної небезпеки.

Кому може стати у пригоді твоя розробка?

Найперше я орієнтувалася на малий бізнес. Моя система допоможе підприємцям простежити основні ризики їхньої сфери діяльності та убезпечитися від зловмисників. 

Також система доступна для будь-якого користувача інтернету. Сподіваюся, з часом люди більше перейматимуться своєю безпекою в Мережі. Нині ж помічаю, що не всі дорослі знайомі навіть із базовими правилами кібербезпеки. 

Чи плануєш далі розвивати проєкт?

Так, проєкт потребує допрацювання. Маю розробити дизайн вебсторінки, куди виводитимуться результати аналізу кіберзагроз. Також — подбати про безпеку самої системи: захистити її від зловмисників, забезпечити верифікацію користувачів тощо. 

Сподіваюся, з часом перетворю розробку на стартап і виведу на ринок!

Як це — очищувати та дезінфікувати повітря: історія Артема Ясінського

Артем створив пристрій, який очищує та дезінфікує повітря у приміщенні. З цим проєктом юнак виборов срібло на Міжнародному інноваційному шоу «INOVA».

Розкажи про свій винахід.

Мій пристрій очищає повітря від вірусів та від пилу. Він портативний, що дає змогу розмістити його у потрібному місці та полегшує користування. Сам пристрій складається з ультрафіолетової лампи, яка дезінфікує повітря, та волокнистого фільтра, який затримує пилинки. 

Що мотивувало до створення проєкту?

Я помітив, що нині поширені легеневі хвороби. Тоді зацікавився, у чому ж їхня причина. Виявилося: багато хвороб провокує пил у повітрі. 

Також досі чимало людей хворіють на COVID-19 та інші вірусні недуги. Тож вирішив одним пристроєм спробувати розв’язати одразу дві проблеми.

Як можна використовувати твій пристрій?

Прилад знадобиться як у будинках чи квартирах, так і в офісах чи навчальних закладах. Під час роботи над проєктом ми перевіряли ефективність роботи пристрою у кабінеті фізики, спортивному залі та двох укриттях — повітря стало чистішим. 

Чи плануєш допрацьовувати прилад?

Так. Планую удосконалити його зовнішній вигляд та інтегрувати індикатори, які відображатимуть, наскільки очистилося повітря в приміщенні. 

Як це — створити безпечну аптечку: історія Катерини Пелещишин

Катерина розробила домашню аптечку, що безпечна для дітей. З цим проєктом виборола бронзову нагороду на International Warsaw Invention Show.

Що мотивувало тебе до створення такого проєкту?

Неочікувано, але цьому проєкту посприяв мій кіт. Помітила, що він любить гратися блістерами таблеток, які дістає з аптечки. Це може бути небезпечно не лише для тварин, але й для маленьких дітей. Тоді я задумалася, чи є механізми, які можуть захистити аптечку і зупинити дитину. 

Як відбувалася робота над проєктом?

Я дослідила, які наразі існують інструменти для створення безпечних аптечок. Були, наприклад, такі: щоб відкрити аптечку, необхідно затиснути кілька кнопок; стиснути, покрутити та опустити кришку тощо. Проте ці рішення видалися мені не надто функціональними та зручними. 

Тоді почала експериментувати. Так створила циліндричну аптечку з круглою кришкою, на верхівці якої розмістила такий собі лабіринт. Людині потрібно просунути палець у нього та натиснути кнопку в кінці лабіринту, лише тоді кришка аптечки почне крутитися. Кнопку не можна затиснути ані олівцем, ані ручкою чи іншим предметом, а довжина лабіринту розрахована лише на палець дорослої людини або ж підлітка. 

Чи вже застосовувала винахід на практиці?

Я протестувала роботу захисного механізму. Для цього звернулася до учнів молодших класів, дошкільнят та братів і сестер моїх друзів і запропонувала їм спробувати відкрити аптечку. Це вдалося лише 9-річній дитині, а от молодші не змогли дістатися до кнопки. 

Чи плануєш покращувати свій винахід?

Наразі планую створити аптечки інших форм та з інших матеріалів. Варто поекспериментувати також із формами та розмірами, щоб перевірити, як працюватиме захисний механізм за інших умов. 

Пізніше, коли буду повністю задоволена прототипом, планую шукати фінансування та монетизувати розробку!

 Як це — створити медіасервіс: історія Дмитра Грищука

Дмитро розробив протокол, який оптимізує передавання відео між серверами. Цей проєкт презентував на Конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН.

Як виникла ідея проєкту?

Я дослідив орієнтовно 27 різних медіасервісів, як українських, так і закордонних, як-от «Ланет.TV», «Megogo», «SWEET.TV», «Netflix», «HBO», «Disney+». Помітив, що механізми передачі відео між серверами, які використовують ці компанії, можна оптимізувати. Це допоможе знизити витрати сервісів на інфраструктуру, зменшити кількість серверів, які їм необхідні, а також поліпшить екологічну ситуацію. 

Тоді вирішив створити протокол передавання відео, який буде швидшим, економнішим та покращить досвід користувачів. У процесі роботи я створив власний медіасервіс, який компанії можуть використовувати як готовий продукт. 

Як тривала робота над проєктом?

Спершу розробив архітектуру медіасервісу, тобто його структуру та зовнішній вигляд. Далі створив дизайн для майбутнього продукту. Наступний етап — розроблення самого медіасервісу. Для нього я написав понад 80 тисяч рядків програмного коду — це дуже велика робота. 

Медіасервіс містить три компоненти: вебсайт, медіасервер і застосунки для перегляду контенту на смарттелевізорі чи смартфоні. Кожен з цих складників я розробляв окремо, а потім інтегрував в одну систему. Фінальний етап роботи — тестування та перевірка, а пізніше — реалізація цього проєкту. 

Як можна застосовувати твій проєкт практично?

Він уже працює! Зараз моїм медіасервісом користується одна з телекомпаній Дніпра, що має понад 50 тисяч клієнтів. Також триває робота над упровадженням цього протоколу для транслювання контенту у Вірменії. 

Загалом бачу зацікавленість у моїй розробці та впевнений: вона має потенціал. Протокол, який я розробив, можна використовувати для будь-якої передачі відео, скажімо для телебачення чи відеоконференцій. 

Чи плануєш розвивати проєкт далі?

Так. Я модернізую та покращую медіасервіс. Наразі сфокусувався на розвитку протоколу для відеотрансляцій в IPTV. Це нове покоління цифрового інтерактивного телебачення, яке може використовувати потокові мультимедіа.

Зараз працюю над новим проєктом, який у майбутньому може стати частиною цього або перерости у самостійний.

Як це — створити робота-прибиральника: історія Юліана Головчука

Разом із напарником Юліан розробив робота, який може збирати сміття та рятувати тварин. З цим проєктом хлопці вибороли золоту медаль на GENIUS Olympiad 2024.

Міжнародний конкурс екологічних проєктів GENIUS Olympiad — змагання, що дає змогу поділитися ідеєю, яка врятує світ від глобальної екологічної катастрофи. Учасники подають роботи в різні секції: «Наука», «Робототехніка», «Бізнес», «Креативне письмо», «Мистецтво», «Музика», «Короткометражний фільм».

Як проходило змагання?

Ми змагалися у категорії «Робототехніка». За умовами конкурсу, кожна команда мала розробити робота, який може прибирати сміття з узбережжя, брати проби води з водойм та переміщувати тварин. 

На міжнародному етапі GENIUS Olympiad у нашій категорії було понад 40 команд. На ігровому полі одночасно змагалися дві команди. Вони мали за три хвилини прибрати певну кількість пластикових пляшок та тенісних м’ячів на своїй половині, а також зробити декілька заборів води та перенести тварин із суші до водойми.

З якими викликами зіткнулися під час підготовки?

Для успішної участі у змаганні вкрай важлива командна робота. Адже потрібно одночасно керувати ходовою та підйомною частиною робота. Без синергії та взаєморозуміння у команді буде повний балаган і частини робота рухатимуться врізнобіч. 

Під час підготовки до конкурсу ми з напарником Дмитром налагодили співпрацю так, що розуміли один одного без слів.

Як створювали робота?

Це був кількамісячний процес. Ми працювали над створенням робота щобудня щонайменше 6 годин. Фінальний результат взагалі не схожий на перший прототип. 

Коли починали роботу над проєктом, не мали жодних навичок роботобудування. Ми навчалися всього майже з нуля і самотужки поступово розвивалися. Спочатку ми обрали матеріал. Вирішили створювати робота з конструктора LEGO. Цей матеріал дає велику варіативність: можна швидко додати чи прибрати деталі, поміняти їх місцями тощо. 

Наш робот складається із рамки на колесах, висувної стріли, як у підйомного крана, та клешні, яка може захоплювати предмети. Деякі елементи конструкції, як-от клешню, ми перероблювали декілька разів. 

Думаю, що конструкція нашого робота доволі вдала: вона проста, але ефективна. Мене здивувало, що в інших команд не було нічого схожого. 

Чи плануєш далі розвиватися у робототехніці?

Я навчаюся у Київському політехнічному інституті, на факультеті електроніки. Там є гурток робототехніки, до якого я планую долучитись, коли відновиться очне навчання. 

Крім того, ділюся досвідом з учнями моєї школи, які також готуються до GENIUS Olympiad. Мене запрошували як члена журі на змагання роботів. Тож поки що сферу робототехніки не планую покидати. 

Зараз працюю над новим проєктом, пов’язаним із дронами. Сподіваюся, все вийде, як я задумав, тож згодом зможу розказати більше та запустити виробництво.

Ілюстрація: Олена Ковальчук