25 серпня відбулася Серпнева конференція від Міністерства освіти і науки України за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні. На заході обговорювали виклики та можливості прийдешнього навчального року й загалом бачення освіти в Україні до 2030 року. Зокрема, говорили про нововведення в дошкільній освіті, рестарт реформи НУШ, профтехосвіту майбутнього, цифровізацію та відбудову в освіті.
Презентація нового проєкту від Малої академії наук
Учасники конференції першими у вчительській спільноті дізналися про новий проєкт нашої Малої академії наук — «МАН. Освітянська». Це 50+ навчальних програм для педагогів, які хочуть зростати професійно. Які саме курси пропонуємо, анонсували на виставці, а незабаром ще й розповімо докладніше про них у матеріалах на МАНплатформі.
Інсайти учасників конференції: про що говорили і що запланували
Першими на головній сцені перед освітянами виступили міністр освіти і науки України Оксен Лісовий і віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій України Михайло Федоров. Обидва розповіли про те, як на прохання президента формували візію розвитку освіти до 2030 року.
«Ми хочемо побудувати систему, яка здатна формувати націю людей, що можуть бути передусім щасливими та реалізувати себе в сучасній технологічній країні. Ці люди вірять в силу України, вміють захистити себе та своїх дітей», — сформулював бачення майбутнього освіти в Україні Михайло Федоров.
«Ми видаляємо метастази радянської системи та будуємо нову освіту. Говоримо про абсолютно нові простори, але також і про нові сенси, нову культуру, новий зміст освіти, методологію. І ми працюємо на все це. Сьогодні ми є однією командою: попередні міністри освіти, департаменти освіти, відділи освіти, директори шкіл, педагоги, батьки, громадські організації, дипломатичні представництва, які підтримують Україну, — це все люди, які хочуть отримати новий результат», — пояснив візію освіти від міністерства Оксен Лісовий.
Він додав, що команда залучила 1 700+ експертів до обговорення візії. Вони запропонували більш ніж 11 000 рішень з удосконалення освітньої системи. Докладніше про рішення говорили вже на панельних дискусіях.
Першу панельну дискусію — «Яким буде навчальний рік 2023/2024» — модерував МАНівець, номінант на звання найкращого студента світу у 2023 році Ян Стародубець.
До обговорення долучилися Оксен Лісовий і Михайло Федоров, а ще — голова Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак, керівник управління освіти Львівської міської ради Андрій Закалюк і директорка чернігівської школи № 20 Наталія Малець. Вони обговорили питання безпеки, ментального здоров’я учасників освітнього процесу та організації оптимального формату навчання.
Андрій Закалюк висловився за офлайн-навчання за умови створення максимальної безпеки: «Переглядаємо питання безпеки, доробляємо укриття, але однозначно повертаємо дітей за парти. Діти мають бути у школі, але однозначно в безпеці. І дуже важливо комунікувати ці питання з усіма причетними».
З ним погоджується Наталія Малець, чию школу 2022 року обстріляли росіяни, але допоміг відновити фонд «savED». Перший рік у закладі навчалися дистанційно, поки тривали ремонтні роботи, а 2023-го діти повернулися до офлайн-занять.
«Наша мета — зробити в кінцевому результаті в усіх 100% закладів освіти укриття», — пояснив безпекову політику свого комітету Сергій Бабак.
Про роботу для покращення психологічного стану учасників освітнього процесу розповів Оксен Лісовий: «Цим напрямом опікується перша леді України, є проєкти ЮНІСЕФ, МОН долучається до них. Працюємо також над тим, щоби був мінімум один психолог на школу, який охоплюватиме і дітей, і вчителів, і батьків».
Друга дискусія була присвячена темі «Діти в умовах війни і їхні потреби». Ця розмова відбулася із залученням підлітків: з ними поспілкувалися Оксен Лісовий і Михайло Федоров, а модерувала обговорення радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.
Передусім Дар’я Герасимчук навела важливі для розуміння контексту цифри: «Кожна 4-та українська дитина змушена була переміститися в межах країни, кожна 5-та — виїхати за кордон. 3 750 закладів освіти отримали пошкодження, 361 — зруйнували вщент. Трохи більше ніж 5 мільйонів дітей стикаються з перешкодами в доступі до навчання». Пані Дар’я підсумувала: «На жаль, наші діти змушені ховатися в бомбосховищах, вчитися в підвалах та метро, діти залишилися без можливості спілкуватися з однолітками, без дозвілля, без спорту і без дитинства».
Водночас підліткам-учасникам дискусії дали можливість поставити питання міністрові та віцепрем’єр-міністру. Наприклад, МАНівець Ян Стародубець запитав Михайла Федорова, чи є країна або регіон, на які орієнтується команда міністерства в освітній політиці.
«Якщо ми хочемо побудувати таку освітню траєкторію, де дитина може себе реалізувати, потрібно їй дати змогу вибирати предмети та самостійно формувати навчальну траєкторію. Тут ми більше орієнтуємося на західні підходи до навчання. Але з точки зору безпеки дивимося на досвід Ізраїлю. І все-таки ми формуємо унікальну систему освіти», — відповів віцепрем’єр-міністр.
Ще один учасник дискусії — Ілля — запитав, чи розробляють зараз в Україні якісь диджитальні програми, що допомагатимуть студентам із порушеннями слуху якісно навчатися в будь-яких вишах без перекладача.
«Цю проблему нам у системі освіти однозначно потрібно вирішувати. Сьогодні інклюзивна освіта розвивається. Ми створюємо централізовану структуру, яка займатиметься мережею інклюзивно-ресурсних центрів», — сказав Оксен Лісовий.
Михайло Федоров доповнив: «Гугл створив спеціальні окуляри, які допомагають [перетворювати] все, що говорять люди, на текст. Впевнений, є ще десятки технологій, які зараз розвиваються. Ми з Оксеном будемо працювати окремо над тим, як впровадити їх і допомогти кожній дитині розвиватися та отримувати освіту».
Оксен Лісовий запевнив підлітків, що поділяє їхні переживання в реаліях війни. Адже вони вже достатньо дорослі, щоб розуміти всі події, але ще не мають досить свободи чи фінансів, щоб долучатися до боротьби. І запитав, як вони з цим дають раду.
«Зараз своїм покликанням я бачу роботу для людей з метою відновлення культурного життя в Миколаєві, зокрема створення молодіжного центру», — розповіла учасниця, на ім’я Дар’я.
«Після 24 лютого захотілося якось допомогти Україні. У межах проєкту “UActive”, який організували фонд “savED” і “GoGlobal”, ми разом із командою “Речники майбутнього” знайшли свою роль у волонтерстві та благодійництві. Ми переробляємо пластик і друкуємо з нього на 3D-принтері деталі для ЗСУ — вже зробили з десяток відправлень для 7 бригад», — поділився своїм способом долучитись до боротьби Кирило.
Тема третьої дискусії — «Освіта в часи кризи: світовий досвід і уроки для України». Серед спікерів — Оксен Лісовий, Сергій Бабак, директор з питань освіти OECD Андреас Шляйхер, голова представництва ЮНІСЕФ в Україні Мурат Шахін, міністерка освіти і науки України у 2016–2019 роках Лілія Гриневич та українська телеведуча Марічка Падалко. Модерував обговорення Сергій Колебошин — заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій.
Сергій Колебошин розповів про проєкт OECD «Освіта в часи кризи», в рамках якого 10 країн — Естонія, Індія, Ірландія, Канада, Південна Корея, Португалія, Туреччина, Фінляндія, Швеція та Японія — поділилися своїм досвідом, як долати освітні кризи. Спектр викликів був різним — від зниження результатів навчання до реагування на стихійні лиха та воєнні конфлікти. Презентація напрацювань відбулася на (не)конференції «Воля» від «EdCamp». На Серпневій конференції Андреас Шляйхер також представив звіт «Стійкість освіти в часи кризи».
«Перш ніж війна занурила Україну в пітьму, пандемія вже порушила систему освіти. Але, з іншого боку, вона також підготувала до онлайн-навчання в часи війни. Так одна криза надала основу, дороговказ для долання іншої. І справжні зміни часто народжуються в часи важкої кризи. Це і є стійкість», — сказав під час свого виступу Андреас Шляйхер.
Лілія Гриневич проаналізувала досвід інших країн і розповіла про те, як його можна використати для подолання освітніх втрат і розривів, оновлення змісту освіти, професійного розвитку вчителів, цифровізації освіти та інших напрямів роботи МОН. «Наш досвід кризи й виходу з кризи, мабуть, є унікальним. І жодна країна у XXI столітті нічого подібного не відчуває», — сказала Лілія Гриневич у своїй доповіді.
«Коли ми говоримо про трансформації в освіті, ми бачимо, що всі країни працюють над цим — і розвинені, і ті, що розвиваються, і економічні гіганти, і маленькі країни. Реформа в освіті — це не подія, яка має відбутись. Це безперервний процес. Освіта формує майбутнє, і щодня ми вносимо в це майбутнє корективи. В нього вносить корективи сьогодні війна, завтра — клімат, післязавтра — розвиток технологій. Тому динамічність, гнучкість і змінність повинні стати новою якістю освіти», — пояснив, що допоможе переймати досвід різних країн, Оксен Лісовий.
Сергій Колебошин підсумував обговорення так: «Не тільки нам є чого повчитися в інших країн. Фактично, зараз Україна вчить увесь світ. Вона вчить, як битися за свою свободу. Як бути стійкими. Вчить, що цінності важливіші за меркантильні міркування. Що демократія — це шлях, а диктатура — це шлях у нікуди».
Учасники дискусії «Стратегія інклюзивної освіти у повоєнному відновленні країни» обговорили проблеми та майбутнє інклюзивного навчання в Україні. Модерувала дискусію Лариса Шевчук, експертка з інклюзивної освіти. Серед спікерів — Тетяна Ломакіна, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності, Євгенія Смірнова, заступниця міністра освіти і науки України з дошкілля та інклюзії, Алла Гребенюк, директорка комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр Коростишівської міської ради».
Своїм досвідом інклюзивного навчання поділився Павло Верчинський, учитель інформатики. Зокрема, він зазначив: «Через те, що я пройшов саме через інклюзивну освіту, а не через якийсь інтернат, наприклад, я вивчився на спеціальність “Комп’ютерні науки”, зараз працюю вчителем інформатики. Та всі мої однокласники… теж вивчилися і знайшли роботу, тому це дуже важливо».
Учасники обговорили Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання на 2023–2030 роки, мета якої — формування інклюзивного освітнього середовища та створення умов, у яких кожна особа має доступ до якісної освіти з урахуванням її потреб, що сприяє розвитку її потенціалу без відриву від сім’ї та громади. «Будь-яка людина… якщо в неї є потреба навчатись, має мати відкритий доступ до навчання», — зазначила Тетяна Ломакіна.
«Коли ми говоримо про інклюзивність суспільства і взагалі про інклюзію, ми… говоримо про право вільного вибору, яке гарантується законом про освіту, — на форму навчання, на тип закладу… І власне стратегія розвитку інклюзивного навчання покликана прибрати зі щоденного життя бар’єри, які заважають батькам робити свідомий вибір… і забезпечувати навчання своєї дитини якнайкращим чином», — пояснила пані Алла Гребенюк і наостанку дискусії додала: «Інклюзивне навчання — це одне з найкращого, що сталося з освітою за останні роки».
Колажі: Анастасія Василенко