Міжнародний день праці — одне зі свят, яке радянська влада використовувала як ідеологічний інструмент. У 1986 році, коли сталася Чорнобильська катастрофа, партійно-державне керівництво та спецслужби СРСР вирішили приховати інформацію про небезпеку від вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС, щоб не порушити своїх пропагандистських планів на цей «святковий» день. Тоді внаслідок цих злочинних дій аж зранку 3 травня госпіталізували 911 пацієнтів із симптомами радіаційного ураження.

У 2022-му Чорнобиль знову став інструментом у руках ядерних терористів, правонаступників радянських злочинців — російських окупантів. ЧАЕС перебувала в окупації більше ніж 30 днів. Нині разом зі співробітниками ЧАЕС розповідаємо, як станція пережила окупацію та відновила роботу.

Як для працівників ЧАЕС почалася повномасштабна війна 

Чорнобильську АЕС російські військові окупували в перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022-го. Про події того дня розповідає Людмила Козак, інженерка 1-ї категорії служби фізичного захисту (СФЗ):

«Напередодні, 23-го, ми прийняли зміну о 21:00, і ніщо не віщувало біди. Ті, хто працював “на пультах” СФЗ (служби фізичного захисту), дізналися про початок війни близько 4-ї години ранку, коли по радіо пролунала інформація, що кордони України атакують з боку білорусі та росії. Опісля приймач замовк, а працівники лишилися відрізаними від світу. Згодом почули звуки вибухів, гуркіт техніки — літаків та гвинтокрилів. Трохи пізніше побачили й численну техніку, що їхала через наш майданчик у бік Києва з білорусі. З телефонних розмов із рідними ми зрозуміли, що мостів уже немає, а отже, на зміну до нас ніхто не прийде…

У другій половині дня з камери спостереження ми побачили, що російські військові з’явилися біля об’єктів ЧАЕС. Вони лізли скрізь — через усі можливі санкціоновані та несанкціоновані проходи, через стійки та паркани. Опісля вишикувалися біля наших центральних воріт. Розпочалися перемовини. До слова, я навмисно уникаю емоційних оцінок того, що довелося пережити. У всіх був шок. 

Попри неймовірний стрес, працівники намагалися допомогти нашим військовим. Поки окупанти не дійшли до пультів, ми в камери слідкували за їхнім переміщенням і давали хлопцям інформацію. Коли орки все ж дійшли, робити це стало неможливо, адже вони весь час перебували поряд із нами. Російські військові не приховували, що захоплення станції для них було пріоритетним завданням. Вони були готові виконати його в будь-який спосіб, зокрема й шляхом повного знищення всіх, хто чинитиме опір». 

Як команда ЧАЕС організувала свою роботу під час окупації 

Робоча зміна співробітників ЧАЕС, що перебували на станції з першого дня окупації, тривала 600 безперервних годин замість 12, які вони працювали в мирний час. Лише 20 березня вдалося провести часткову ротацію: на заміну приїхали 46 добровольців-колег. Як це відбувалося, розповідає начальник зміни цеху радіаційної безпеки Анатолій Сидоренко:

«Відразу, як дізналися про повномасштабне вторгнення, ухвалили рішення на всій території ЧАЕС ввести режим аварійної готовності. Ми тоді ще не розуміли, що відбувається, багато чого не знали. Проте перше, що ми зробили, — провели перевірку за прізвищами персоналу на всіх робочих місцях.

Коли отримали інформацію, що в районі адміністративного корпусу вже розташували ворожу бронетехніку, персонал цеху радіаційної безпеки (ЦРБ) провів колосальну роботу з контролю всіх радіаційних параметрів, стаціонарних систем радіаційного контролю, індивідуальних доз опромінення персоналу, маршрутів переміщення. Всю інформацію від ЦРБ фіксували та передавали в інші цехи у вигляді оперативних зведень».

Його колега Людмила Козак додає: «Щодо роботи в окупації, це було дуже важко. Фактично, ми несли вахту 24 години на добу 7 днів на тиждень. Дві години ти біля моніторів, наступні дві — хтось інший. Виходити з приміщення, де працювали, нам дозволяли лише тричі на добу по пів години — до їдальні, душової та медпункту. Особливо важко було вночі: спочатку чергували по дві особи, а пізніше, коли організми виснажилися до меж можливого, — вже по одному. Спали там, де працювали: на столах та підлозі. 

Окупанти намагалися заборонити нам усе, до прикладу, відповідати на робочі дзвінки українською мовою. Примушували начепити на рукави білі пов’язки. Я відмовилася це робити й одягнула білий чепчик, що ми носимо в зоні суворого режиму. На чепчику, до речі, вишила тризуб та знак ЧАЕС. Нитки знайшла випадково: в шафці однієї з дівчат помітила невеликий шалик — з нього й наторочила тих ниток...

Думаю, серед важливого слід зазначити, що ми не тільки зберегли зв’язок зі Славутичем, але й змогли це приховати від орків. Нам вдалося сховати декілька телефонів. Коли ми виходили до вбиральні, то телефонували й передавали інформацію в місто. Росіяни так і не здогадалися про це».

Як співробітники станції долали наслідки окупації 

Після окупації працівники ЧАЕС ретельно обстежили території, за результатами склали акти, аби контролювати небезпечні приміщення. Щоб не розповсюджувати забруднення за межі зони відчуження, розробили та встановили графіки радіаційного контролю. 

Проте головним челенджем залишалося розв’язання ситуації з логістичними шляхами, якими користувався персонал Чорнобильської АЕС: їх російські окупанти зруйнували вщент. ЧАЕС уже мала таку проблему після аварії 1986-го, однак виявилося, що попередній досвід неможливо використати в умовах війни. Детальніше про це розповідає виконавчий директор ЧАЕС Сергій Мартинов:

«Коли починають порівнювати умови, у яких працювали в 1986-му, і сьогодення, я не лінуюся нагадувати: тоді персонал та вантажі доправляли залізницею, нині це неможливо, адже шлях через білорусь ми не розглядаємо, а залізнична інфраструктура в зоні відчуження з боку Київщини та Житомирщини абсолютно не розвинена. Крім того, у 1986-му над подоланням чорнобильських проблем працював увесь тодішній радянський союз, натомість у 2022-му ми опинилися з новими проблемами сам на сам.

Власного транспорту, яким можна перевезти необхідну кількість персоналу, у станції не було і немає, тому адміністрація закуповує послугу в підрядної фірми. Сьогодні шлях на роботу для персоналу ЧАЕС триває 7–8 годин, стільки ж — додому. Тож ми почали облаштовувати місця міжзмінного відпочинку саме на майданчику станції.

Керівництво ЧАЕС вирішило обладнати місця міжзмінного відпочинку персоналу в законсервованих приміщеннях на промисловому майданчику станції. Звичайно, усі вони потребували ремонту. Крім того, треба було влаштувати санітарні кімнати та спальні місця. Оскільки часу для виконання всього необхідного було дуже мало, навантаження на персонал адміністративно-господарського цеху було надвисоким. Дівчата-маляри наприкінці зміни буквально з ніг валилися. Кожному працівникові я глибоко вдячний за його роботу!

Що стосується харчових продуктів для працівників, то їх завжди постачали автотранспортом, тому тут були суто організаційні проблеми. Адже внаслідок війни певна кількість наших постачальників просто фізично не могла виконувати свої зобов’язання». 

Що все ж вдалося зробити за 2022-й 

Тимчасовий виконувач обов’язків генерального директора ЧАЕС Валерій Сейда розповідає: станція майже повністю подолала наслідки окупації та продовжує працювати над підвищенням безпеки. З початку повномасштабного вторгнення персонал ЧАЕС працює в обмеженому режимі, оскільки не всі роботи на майданчику вдалося відновити в повному обсязі. Це пов’язано з тим, що ЧАЕС із міркувань безпеки не може отримати на них дозвіл, оскільки є загроза ракетних та артилерійських обстрілів. Попри це робота команди на ЧАЕС триває. Ось що про це розповідає головний інженер Олександр Тітарчук: 

«Звісно ж, окупація змусила нас вносити корективи у план роботи на рік, однак ми почали відновлення з перших днів деокупації. Протягом 2022 року підтримували безпеку блоків № 1, 2, 3, обох сховищ відпрацьованого ядерного палива (СВЯП), об’єкта “Укриття” та інфраструктури поводження з радіоактивними відходами. Завдяки роботі команди ЧАЕС зберегла контроль над ядерними установками, ядерними матеріалами та радіоактивними відходами. 

Це зовсім не повний перелік того, що команді ЧАЕС вдалося виконати за 2022-й, але навіть попри повномасштабну війну та події на станції наші працівники зробили чимало!».

Якщо хочеш дізнатися більше про окупацію ЧАЕС, радимо переглянути фільм «Хроніка окупації», а також пройти наш тест «ЧАЕС під російською окупацією: що ти знаєш про ці події 2022 року?». 

Ілюстрації: Анастасія Василенко