Інтерес молоді до STEM-напрямів лише зростає. Інженерію і математику вони часто використовують у проєктах та ідеях, які посилюють обороноздатність України або допомагають у відновленні держави. Серед популярних напрямів — програмування і технології штучного інтелекту. Підлітки шукають і знаходять значущі цифрові рішення: від аналізу даних до сервісів для підтримки ментального здоров’я. 

Цим займається Мала академія наук, яка працює із понад 300 000 дітей з усієї України та з тими, хто вимушено тимчасово виїхав за кордон. Вона залучає школярів і молодь до наукових досліджень, допомагає їм розвивати критичне й інноваційне мислення. 

МАН із початку повномасштабного вторгнення підтримує дітей, які живуть у прифронтових регіонах. Для цього реалізує різноманітні проєкти, як-от Мандрівний музей науки чи тематичні літні школи. Також підтримує зв’язок дітей, які виїхали за кордон, із батьківщиною — намагається долучати їх до всіх своїх активностей в Україні. 

У 2025 році завдяки МАН до Міжнародних учнівських олімпіад долучилося 32 школярі з різних куточків України: Києва, Львова, Вінниці, Одеси, Івано-Франківська, Переяслава, Чорткова, Харкова, Дніпра й Тернополя. Протягом літа вони взяли участь у змаганнях з хімії, математики, фізики, біології, інформатики, географії та астрономії. Загалом вибороли 27 медалей: 4 золоті, 12 срібних і 11 бронзових. 

За словами президента Малої академії наук, війна прискорює технологічний розвиток, а наука стає частиною стійкості держави та основою для повоєнної відбудови. У таких умовах маємо докладати значних зусиль, щоби підтримати та спрямувати нове покоління вчених. «Я впевнений: наука може стати тим, що дає учням відчуття сенсу, віри у власні сили й розуміння, що їхній інтелект потрібен Україні», — наголошує Станіслав Довгий.

Про те, чому наука на часі, а підлітки хочуть її розвивати, поспілкувалися з ученицею та учнями Малої академії наук — призерами міжнародних конкурсів у 2026 році.

Мирослава Ковальова — золота призерка Міжнародного фестивалю інженерії, науки та технологій I-FEST — 2026 

Юнка — дослідниця нейромереж. Вона винайшла технологію, яка дозволяє створювати персоналізовані моделі розпізнавання мовлення людини — з її особливостями вимови, акцентом чи діалектом. Методику можна застосовувати для голосових помічників, платформ для вивчення мов, сервісів розпізнавання голосу тощо.

Розкажи, як ти розпочала свій науковий шлях.

Мій усвідомлений науковий шлях почався у 10 класі. Раніше наука здавалася чимось далеким і абстрактним — із підручників. Але у старшій школі я вперше спробувала застосувати знання на практиці завдяки реалізації проєктів Малої академії наук, почала розв’язувати прикладні задачі, аналізувати інформацію самостійно для перевірки гіпотез. 

Важливу роль відіграло оточення: мої батьки-викладачі завжди заохочували до критичного мислення, а вчителі у ліцеї допомогли спрямувати цю енергію в правильне русло. Але по-справжньому захопила мене в загадковому слові «наука» доступність: навіть підліток із чіткою метою, наполегливістю та ентузіазмом здатен дійти до абсолютно нових висновків, відкриттів і технічних рішень!

Чи зараз, у період війни, наука на часі?

Немає такого періоду, коли розвиток науки не актуальний, а під час війни це відчувається особливо гостро. Ми живемо у XXI столітті, коли стійкість і виживання держави безпосередньо залежать від її технічного розвитку та вміння максимально ефективно використовувати кожен ресурс. Наука тут і зараз створює рішення для збереження життів і перемоги. 

Вкладаючись у розвиток дослідницьких та розробницьких сфер, ми інвестуємо в майбутнє України як суверенної, незалежної та сильної країни, а не постачальниці сировини й людських ресурсів. 

Чому тобі цікаво і важливо розвивати українську науку? 

Я б не ділила науку на українську, австрійську, американську чи іншу. Наука у глобальному світі не має кордонів. А от розвивати її в Україні, як на мене, дуже важливо. Наша держава зазнала і зазнає значних руйнувань: не лише фізичних об’єктів, а й логістичних, соціальних зв’язків тощо. Я дуже сподіваюся, що зовсім скоро настане час, коли ми почнемо працювати над відновленням країни. І тут без сучасного наукового підходу, що базується на концепції сталого розвитку, ніяк. Вважаю, що головним нашим завданням буде не відновити та відбудувати стару, а створити нову, сучасну й ефективну екосистему в контексті Четвертої промислової революції (злиття технологій, що розмиває межі між фізичною, цифровою та біологічною сферами — прим. ред.). І мова не лише про підприємства, дороги та будинки. Технології, економіка, соціальна сфера — усе це потребує відновлення з урахуванням сучасних наукових підходів. Звичайно, для цього нам потрібно буде спиратися на досягнення науковців усього світу. Однак в Україні жити нам, і її унікальність створювати теж саме нам. 

Які подальші наукові плани? 

Кожен і кожна з моїх однолітків зараз робить свій вибір, і дуже шкода, що через війну він стає ще складнішим. Мій вибір — навчання в українському закладі освіти. Хочу і далі опановувати технології штучного інтелекту. Для цього вступила до Львівської політехніки на спеціальність «Комп'ютерні науки» — освітня програма «Системи штучного інтелекту».

Водночас це зовсім не заперечує активного міжнародного обміну досвідом, стажувань та кооперації зі світовими науковими спільнотами. Дуже далеко не загадую: важко будувати стратегічні плани, коли наша країна у стані війни. Одне знаю напевне — досвід створення власних проєктів та участі у наукових конкурсах і фестивалях не минув марно. Буду шукати такі можливості й надалі.

Святослав Лавренюк — золотий призер Європейської фізичної олімпіади

Хлопець — учасник української команди на Європейській фізичній олімпіаді — одній з найпрестижніших наукових можливостей для юних фізиків, яку проводять з 2017 року. Наші підлітки отримали 5 нагород та показали найкращий командний результат, а в особистому заліку Святослав став першим серед конкурсантів із Європи!

Як розпочалося твоє захоплення фізикою?

Ще з початкової школи я поглиблено вивчав математику, проте фізику у моїй школі викладали на базовому рівні. У 8 класі я перейшов до Українського фізико-математичного ліцею КНУ імені Тараса Шевченка. Там отримав можливість вивчати фізику ґрунтовніше та більше зацікавився цією наукою. Мені було цікаво науково розрахувати речі з повсякденного життя, як-от час падіння якогось предмета (раніше вважав, що це дуже складно дізнатися). 

Чому наука під час війни важлива?

Сьогодні прикладна наука дуже важлива, бо саме вона — основа виробництва, а отже, й економіки. Скажімо, для проєктування дронів, без яких не обійтися у сучасній війні, вкрай потрібно мати досвідчених фахівців з електротехніки.

Фундаментальна наука — це внесок у майбутнє. Зараз ми можемо навіть не уявляти, де стануть у пригоді наші дослідження та розрахунки. Щоб фундаментальні відкриття знайшли практичне застосування, потрібен час — іноді це місяці чи роки, а іноді десятиліття чи навіть століття. 

Що плануєш робити далі?

Найперше необхідно здобути хорошу освіту. Я планую навчатися в одному з провідних американських університетів. Згодом ці знання та досвід використаю для фундаментальних досліджень з фізики — це сфера моїх інтересів, і я хочу розвиватися саме в цій галузі. 

Артем Ясінський — володар почесної відзнаки найбільшого у світі конкурсу наукових проєктів GENIUS Olympiad

Юнак розробив портативний фотобіореактор, який очищає повітря за допомогою водоростей. Його винахід поглинає вуглекислий газ у десятки разів ефективніше за дерева на тій же площі. 

Що для тебе наука?

Як на мене, розглядати науку як шкільний предмет чи формулу з підручника — занадто вузько. Наука допомагає змінювати світ на краще, знаходити відповіді на питання, які досі залишалися відкритими. 

Я прийшов у науку з простим прагненням: зрозуміти, як улаштовано все навколо, адже з дитинства мене захоплювали фізичні явища. А перші експерименти з майструванням пристроїв та 3D-друком швидко переросли у щось більше, ніж просто хобі. Я зрозумів: технології мають служити людині та розв’язувати реальні проблеми суспільства. З часом мої інтереси розширилися й охопили кілька пов’язаних між собою і критично важливих для сучасності галузей: технології та інженерію, екологію та медицину.

Відчуття творення та можливість бачити практичний результат своєї праці зацікавили мене в науці найбільше. Коли твій пристрій працює, експеримент підтверджує гіпотезу, а твою ідею оцінюють на всеукраїнських та міжнародних конкурсах, це дає неймовірний заряд енергії. 

Наука навчила мене не боятися складних завдань, шукати нестандартні рішення та завжди рухатися вперед. Попереду ще безліч відкриттів — я лише на початку шляху.

Як ти вважаєш, чи варто зараз приділяти час та увагу науці?

Авжеж! Наука — не розкіш мирного часу. Під час війни саме вона стає ключовим інструментом виживання народу, національної безпеки та захисту держави. Інженерія та фізика забезпечують країну критично важливими технологіями: від новітніх засобів РЕБ та безпілотних систем до автономних джерел енергії та інфраструктурних рішень. Водночас біологія, медицина, біотехнології опікуються найважливішими питаннями — збереженням життя людей і довкілля. Завдяки портативним біосенсорам, сучасній польовій діагностиці та новим матеріалам для протезування вдається рятувати поранених, а біологічні методи очищення допомагають долати наслідки екологічної катастрофи. 

Розвиток науки під час війни не лише розв’язує нагальні потреби фронту і тилу, а й закладає міцний фундамент для технологічної незалежності та швидкої відбудови країни.

Чому варто розвивати українську науку?

Для мене наука — рушій технологічної незалежності, безпеки та повоєнного відновлення країни. Україна володіє колосальним інтелектуальним потенціалом, а створення власних інновацій — від біосенсорів до екологічних систем очищення довкілля — дає змогу розв’язувати найскладніші проблеми вже сьогодні, не чекаючи сторонньої допомоги. Мені надзвичайно цікаво працювати на стику фізики, біології та інженерії, перетворюючи теоретичні ідеї на реальні пристрої, які можуть рятувати життя та покращувати екологію.

Кожен успішний проєкт, винахід чи перемога на міжнародному рівні доводить усьому світові, що українська наука — сучасна, сильна та здатна генерувати рішення глобального рівня.

Чому ти вирішив залишатися в Україні й чому це важливо?

Саме молодь відновлюватиме країну після війни, технологічно її розвиватиме та створюватиме сучасну державу. Через участь у наукових та інженерних проєктах ми здобуваємо досвід, а також безпосередньо впливаємо на майбутнє країни, створюємо нові технології, робочі місця та зміцнюємо її незалежність.

Залишаючись тут, ми маємо унікальну можливість бути не спостерігачами, а реальними творцями змін.

Ілюстрації: Віталія Олесів