росія веде війну проти нас століттями і за розмаїттям напрямів, зокрема й освітнім і науковим. За ілюстрації цього з минулого маємо наказ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою 1720 року та Емський указ 1876 року, закриття Інституту української наукової мови ВУАН 1930 року та редакцію правопису 1933-го… Приклади із сьогодення: 3 145 закладів освіти та понад 400 об’єктів матеріальної культурної спадщини, що постраждали від бомбардувань і обстрілів, спалені книги з бібліотеки храму Петра Могили в Маріуполі, знищення музею Сковороди на Харківщині…

Сьогодні розповідаємо, як наша Мала академія наук нині бореться з проявами «руского міра» в освіті та науці. А допомагає нам у цьому Євген Кудрявець — освітній дипломат, заступник директора з управління стратегічними проєктами та міжнародних відносин МАН.

Яка позиція Малої академії наук щодо міжнародної співпраці? Як вона змінилася за умов повномасштабної війни?

Мала академія наук не перший рік займається дипломатично-освітньою діяльністю та представляє Україну на міжнародному рівні. Ми співпрацюємо з країнами Європи й Азії, Америкою та Канадою. Наші вихованці та співробітники докладають зусиль, аби показати свої наукові досягнення всьому світу та більше розповісти про свою країну. Після початку повномасштабної війни ми продовжили дипломатичну роботу, але тепер прагнемо, аби Україну почули, а міжнародні науково-освітні майданчики визнали, що росія — держава-терористка. 

Ми переконані, що наука та освіта аж ніяк не «поза політикою». Країну-агресорку та толерантних до неї бойкотуємо заради наших дітей. Насамперед — аби показати гідний приклад і виховати свідомих громадян. До того ж, не уявляємо, як наші вихованці можуть стояти на одній міжнародній сцені з росіянами, особливо ті діти, які перебували в окупації. 

Як Мала академія наук бореться з росією та толерантними до неї країнами в науково-освітній сфері? 

Відразу після 24 лютого наша команда почала писати листи міжнародним організаціям і конкурсам із проханням засудити повномасштабне військове вторгнення росії в Україну. Подібні емейли надіслали й Нобелівським лауреатам — більш ніж 200 з них доєдналися до спільного листа та визнали агресію росії. Крім того, у рамках цієї співпраці створили проєкт «Лекції майбутнього»: близько 40 «Нобелівців» провели онлайн-розмови з нашими дітьми. Щодо конкурсів та олімпіад, більшість їх організаторів погодилися виключити росію зі складу журі та учасників, а з деякими нам довелося призупинити співпрацю через відмову, до прикладу, з Міжнародною науковою виставкою MILSET (виставка, на якій дослідники з різних країн демонструють свої проєкти за STEAM-напрямами — прим. ред.). Ще одна показова ситуація сталася на Міжнародній виставці винаходів і дизайну (KIDE) в Тайвані (захід, на якому юні винахідники демонструють наукові дослідження, просувають ідеї та обмінюються досвідом з іншими учасниками — прим. ред.): тоді ми не знали, що будуть учасники країни-агресорки, тож відвідали конкурс зі своєю делегацією, але домоглися, аби росіяни виступали без прапора. Останній випадок стосується Міжнародної молодіжної наукової олімпіади (IJSO) (змагання, де учасники показують, як добре знаються на одразу трьох природничих дисциплінах: фізиці, хімії та біології — прим. ред.). Організатори не вилучили росіян, тож ми з іншими країнами-партнерками влаштували протест і відмовилися від участі. Так і виник наш новий захід — Молодіжний науковий челендж «Науковий погляд». 

Як наважилися запустити цей захід за умов повномасштабної війни? 

Почну з того, що у 2022 році Україна мала проводити IJSO — це був би масштабний міжнародний офлайн-захід, де зберуться представники більш як 50 країн світу. Але воєнні дії росії на території нашої країни змінили плани, тож ми запропонували організаторам провести захід онлайн із головною умовою: без учасників країни-агресорки. Опісля почалися тривалі перемовини з комітетом олімпіади: наші представники намагалися змінити правила у статуті конкурсу та вилучити росію. Проте врешті нам відмовили, тож разом із міжнародними партнерами ми влаштували протест і скасували участь. 

А далі невизначеність… На той час ми вже відібрали учасників для IJSO, діти пройшли довгий шлях підготовки, який складався з двох випробувальних етапів, тренувального табору та фінального тесту. Ми не могли так просто знехтувати зусиллями наших дітей і після 6 місяців очікування повідомити, що вони нікуди не їдуть. Тоді вирішили об’єднатися з литовськими колегами, адже їхня делегація також відмовилася від участі, та створили новий івент. 

Як тривала робота над заходом? 

Спершу ми почали думати над форматом. З одного боку, ми не хотіли скопіювати IJSO, адже не займаємось імпортозаміщенням :) А з іншого — діти готувалися до конкретної олімпіади, ми не могли відправити їх на абсолютно новий захід. Також перед нами стояли кілька завдань і цілей. По-перше, ми мали створити максимально лояльний конкурс, аби охочі країни, попри різні можливості, змогли долучитися. По-друге, розуміли, що за часів пандемії та повномасштабної війни дітям не вистачає комунікації, тож ми прагнули, аби учасники з різних країн взаємодіяли між собою. По-третє, варто було все детально спланувати, щоб створити комфортні умови для учасників на нашому онлайн-заході та уникнути списування. 

Як врешті організували «Науковий погляд» і як він пройшов? 

Ми вигадали формат наукового челенджу, який складався з двох етапів: індивідуального та командного. Перший — це олімпіада з тестами та практичними вправами, подібна до національних, але відразу з трьох предметів: фізики, хімії та біології. Цей етап відбувався таким чином: у перший день діти проходили теоретичний тест, наступний — відпочивали, на третій — виконували практичні завдання (наші викладачі спеціально підготували відео, на яких виконують різні експерименти, а діти мали пояснити їх). Другий етап — командний креативний челендж. Для цього ми об’єднали дітей у команди по три людини з різних країн і дали завдання: відзняти відео та пояснити природне явище простими словами. Виклик полягав у тому, що вони мали знайти спільну мову та створити ролик, перебуваючи в різних куточках світу. 

Скільки країн долучилися до наукового челенджа і які відгуки про конкурс від них маємо?

До «Наукового погляду» долучилися Грузія, Литва, Естонія, Іспанія, Австралія, Афганістан і Саудівська Аравія. Поки збираємо всі відгуки, проте вже маємо фідбек від дітей: їм дуже сподобався командний конкурс. Звісно, у деяких командах були проблеми з комунікацією, адже не всі добре знають англійську. Попри складнощі, всі команди представили свої відеороботи, а ми були задоволені результатом. 

Які маємо результати серед українських учасників?

Як на мене, маємо чудові результати: 6 призових місць. Другі місця отримали

Дмитро Мінтенко та Євгеній Ковбасюк, а ось треті — Владислав Власенко, Олександр Компанець, Іван Плєсков та Олеся Федірка. 

Які плани щодо розвитку ініціативи надалі? 

Найближчим часом плануємо зібратися з лідерами делегацій країн-учасниць, аби обговорити плани на майбутнє та проаналізувати цьогорічну організацію. На нашу думку, олімпіадну частину варто скоротити, зробити її трішки іншою, натомість залишити командний етап і систему оцінювання, адже було дійсно цікаво дивитися роботи команд і стежити за оцінюванням дітей. 

Аби дізнаватися більше новин і анонсів про нашу діяльність, підписуйся на сторінки МАН в інстаграмі та фейсбуці.

Ілюстрації: Анастасія Василенко