Українські підлітки досліджують мілітарні технології та українські традиції, створюють мистецькі й наукові проєкти. А починають свій шлях з Конкурсом-захистом науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН.

Сьогодні розповідаємо про четвірку фіналістів конкурсу та їхні переможні проєкти.

У чому унікальність вибійки — розповідає Єлизавета Полтава

Юнка дослідила вибійку як різновид декоративно-ужиткового мистецтва України. З цим проєктом здобула друге місце у секції «Теорія, історія мистецтв та арткритика», відділення — «Літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство».

Чому ти обрала таку тему?

Я все життя цікавлюся мистецтвом. Цьогоріч закінчила школу мистецтв, а два роки тому — художню школу. Тож постійно перебувала у мистецькій спільноті: спілкувалася з підлітками-однодумцями, мистецтвознавцями. 

Про вибійку — традиційну українську техніку декорування текстилю за допомогою ручного тиснення барвників на тканину — я дізналася на уроках мистецтва у ліцеї. Мене зацікавила ця тема, бо я ніколи раніше не чула про такий вид мистецтва. Згодом з’ясувала, що мало хто з мого оточення знає про вибійку. Тому захотіла більше заглибитися у тему, розповісти про вибійку іншим та популяризувати українське мистецтво.

Що ти дізналася під час роботи над проєктом?

Я глибоко занурилася в українську культуру, українське стародавнє та сучасне мистецтво, дизайн одягу та речей побуту. 

Вдалося поспілкуватися з майстринями вибійки та дизайнерами, які використовують її у своїх роботах. Розпитала, як вони прийшли до цієї практики, що про неї знають. 

Я не лише вивчала теоретичні засади, а й сама спробувала створювати вибійчані орнаменти. Це неймовірний досвід! Я дізналася про різні техніки вибійки і про те, як вони відрізняються між собою на полотні. 

Виявилося, що занурення навіть у дуже вузький напрямок мистецтва відкриває величезний простір для дослідження та вивчення. 

У чому особливість вибійки і чому важливо її популяризувати? 

Вибійка — доволі колоритне мистецтво. Водночас вона не настільки поширена, як, скажімо, вишивка. У вибійці маємо різноманітні орнаменти — кожен зі своєю історією та значенням, а ще вони відрізняються від регіону до регіону. 

Одяг чи побутові речі, декоровані вибійкою, несуть українські сенси та мають сучасний і стильний вигляд. Це хороший спосіб додати цікавинки побутовим речам і повсякденному одягу: скатертинам, шоперам, сорочкам і футболкам. 

Вибійка — мистецтво, доступне кожному і кожній. Коли починала досліджувати цю тему, то нічого не знала і не вміла робити вибійчані узори. А зараз уже доволі добре вправляюся в цьому і провела майстер-клас учням 10 класу моєї школи. Тож опанувати це мистецтво можна, потрібно лиш бажання і наполегливість!

Чи плануєш розвивати свій проєкт?

Хочу дізнатися більше про колористику, орнаментику, техніки, поспілкуватися з іншими майстрами та дизайнерами.

Я зацікавлена у популяризації вибійки серед українців, а насамперед — серед молоді. Прагну, щоб більше людей дізналися про це красиве декоративно-ужиткове мистецтво. 

Як моніторити руйнування Херсонщини — розповідає Валентина Блажієвська

Дівчина проаналізувала руйнування внаслідок війни на окупованій території Херсонської області за 2023–2025 роки. З цим проєктом посіла третє місце у секції «Географія», відділення — «Науки про Землю».

У чому ідея твого проєкту?

Я хотіла дослідити ті ділянки заповідників Херсонщини, які нині, на жаль, у тимчасовій окупації. Ми не можемо точно знати, що відбувається на цих територіях, як росіяни їх руйнують. 

Я живу в Херсоні і щодня бачу дим від пожеж, відчуваю його сморід. Ці території горять не день чи два, а значно довше. Це екологічна катастрофа, якою був і підрив Каховської ГЕС. Мене це турбує, тож я взялася досліджувати, що відбувається у заповідниках, зокрема постійні пожежі, вимирання рослин і тварин. 

Як відбувалося дослідження?

Спочатку я моніторила новинні сайти: дізнавалася, де і коли траплялися пожежі у заповідниках. Уже на основі цієї інформації разом із науковою керівницею Іриною Миколаївною зверталася до супутникових даних. Ми досліджували стан постраждалих ділянок за певний час, скажімо, за тиждень чи місяць. Або ж порівнювали стан території у 2025 році з тим, якою вона була у 2018-му.

Що важливо знати кожному та кожній про тимчасово окуповані території Херсонщини?

До окупації територія Херсонщини була неймовірною! Тут розміщений найбільший біосферний заповідник — «Асканія-Нова», цілісний типчаково-ковиловий степ; Чорноморський біосферний заповідник із солончаками; на цих територіях росте найбільший рукотворний ліс Європи — Олешківський. Це все — унікальні природні об’єкти. 

І поки вони окуповані росією, окупаційна влада знищує та руйнує все, що там росте і живе. Люди вмішуються в екосистему, яку роками оберігали науковці, розташовують військові об’єкти в місцях, де не ступала ні людина, ні навіть тварина. Ця територія потерпає від постійних пожеж, обстрілів. Я хочу розголосу про це, щоб люди активно долучалися до порятунку Херсонщини. Ця екологічна катастрофа стосується не лише України, а й усього світу!

Чим корисні результати твого проєкту?

Моє дослідження комплексне, адже охоплює всі заповідники Херсонщини. Наразі таких проєктів бракує, хоча є чимало точкових, які стосуються конкретного об’єкта, як-от «Асканія-Нова» або Чорноморський біосферний заповідник. 

Мої матеріали можна використовувати для наукових проєктів, підручників з географії чи історії.

Як документувати війну за допомогою дронів — розповідає Олександр Смірнов

Хлопець дослідив, як можна застосовувати БПЛА для фіксування наслідків воєнних дій. З цим проєктом здобув друге місце у секції «Аерофізика та космічні дослідження», відділення — «Фізика і астрономія».

Як з’явилася ідея проєкту?

Я хотів віднайти інструмент, за допомогою якого дрони замінять роботу людей. А отже, ми могли б зберегти життя наших військових і не наражати їх на небезпеку. Один із таких способів — застосування картографування. У військових часто виникає потреба оцінити аварійність будівлі або дослідити певну велику територію, як-от поле чи ліс. Тут у пригоді стають БПЛА, за допомогою яких можна дізнатися стан об’єкта, не заходячи туди безпосередньо. Це важливо для безпеки, оскільки простір може бути замінований, сама споруда — хиткою тощо. 

Розкажи докладніше про свою технологію.

Уявіть собі камеру, яка злітає у повітря, підіймається на висоту 30–60 метрів та створює ортофотоплан. Це працює так: камера щосекунди робить новий знімок місцевості та частково накладає їх один на одного. Таким чином отримуємо максимально чітке зображення без тіней чи, навпаки, засвічених певних ділянок, де можуть ховатися, наприклад, міни. Тож можемо максимально якісно оцінити стан споруди чи місцевості, не пропустивши жодного сантиметра. І для цього не треба створювати інспекцію, обходити будівлю, оцінювати збитки — просто запускаєте дрон, завантажуєте ортофотоплан на комп’ютер та аналізуєте його. 

Цей БПЛА — мобільний. За потреби його можна запустити на конкретний поверх будівлі, а не знімати її лише згори. Дрон знімає так точно, що можна оцінити кожну тріщину у фундаменті. 

У процесі роботи ми з науковою керівницею, Людмилою Миколаївною, консультувалися з військовими: показували свої напрацювання, дізнавалися їхні потреби. Ми розпитували, чи дійсно такий пристрій потрібен, і отримали позитивні відгуки!  

Для кого результати твого проєкту можуть бути корисними?

Насамперед цільова аудиторія — ДСНС. Фахівці цієї служби рятують людей, і моя технологія може бути в цьому помічною. Також пристрій стане у пригоді військовим для картографування місця дислокації ворога та завдання ударів. 

Які подальші наукові плани?

Планую досліджувати літакобудування та дрони літакового типу. А у своїх подальших розробках хочу ще ефективніше застосовувати штучний інтелект та алгоритми картографування.

Планую вступати до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, тож, думаю, мені будуть корисними знання у сфері аерофізики. 

Як створювати протези майбутнього — розповідає Михайло Мельниченко

Юнак розробив інноваційний компонент ендопротеза колінного суглоба за допомогою 3D-друку. З цим проєктом здобув друге місце у секції «Медицина», відділення — «Хімія та біологія».

Як з’явилася ідея створити протез?
Я з дитинства цікавився медициною і планував працювати в цій або дотичній галузі, як-от біомедична інженерія. Коли ж починав роботу над проєктом для Конкурсу-захисту, хотів обрати тему, яка буде актуальною, особливо в умовах повномасштабного вторгнення — і насамперед спало на думку протезування.   

Як працює пристрій? У чому його особливість?

Технологія полягає у зміні кріплення імпланта у великогомілковій кістці. Замість звичайного гладкого стрижня ми використали стрижень із різьбою. Так протез краще фіксується та має більшу площу контакту з кістковою тканиною. Також це дає змогу робити більш персоналізовані імпланти, зважаючи на параметри тіла конкретної людини.

Я створив прототипи з пластику й титану. Для цього застосував технології 3D-моделювання. Розрахунки показали: моя конструкція майже вдвічі знижує тиск на кістку, якщо порівнювати з традиційними гладкими стрижнями. А це зменшує ризик розхитування імпланта. 

Моя розробка вже отримала патент на корисну модель. Це означає, що її визнали унікальним пристроєм. Також я подався на патент на винахід. Такий документ підтвердить, що мій протез — суттєво нове технічне рішення винахідницького рівня і може бути застосоване на практиці. 

Хто може користуватися таким протезом?

Нині в Україні багато людей старшого віку, які мають складнощі з пересуванням через захворювання опорно-рухового апарату. Мій протез може допомогти їм залишатися активними та впевнено ходити. 

Загалом мій винахід буде корисний усім, хто має захворювання суглобів, але прагне вести активний спосіб життя. Також протез підійде професійним спортсменам. 

Чи плануєш удосконалювати проєкт?

Я не зупиняюся на досягнутому і розвиваю свій проєкт! Бачу багато деталей, які можна допрацювати і покращити. Щонайменше планую дослідити властивості різних матеріалів для протеза. Зараз використовую титан, бо він легкий та біосумісний з організмом людини. Але, якщо є ще кращі матеріали, треба про це дізнатися. Також планую поекспериментувати з формою деталей.

Колажі: Віталія Олесів