4 листопада у Флориді на борту ракети SpaceX-31 запустили експериментальний зразок переможців Всеукраїнського конкурсу шкільних космічних експериментів SSEP. SSEP — це комплексна програма з розвитку наукової та STEAM-освіти, яка виховує нових науковців. 

Українська команда долучилася до конкурсу вже втретє. Цьогорічні учасниці досліджували біомедичні гідрогелі в умовах мікрогравітації. 

Ми розпитали юних науковиць про створення гідрогелів, роботу над проєктом та враження від участі у конкурсі. 

Софія Руденко — учениця Сколівського закладу загальної середньої освіти I–III ступенів № 2 імені Стефанії Вітрук

Як з’явилася ідея дослідження?

Спочатку ми розглядали інші ідеї: хотіли поєднати технології та біологію. Коли ж дізналися, що гідрогелі використовують військові для загоєння ран, подумали, що це може бути помічним і для астронавтів. Гідрогель — це речовина, яка добре поглинає воду та пропускає гази, а тому чудово поєднується з людськими тканинами. Гідрогель можна використовувати для перев’язування ран: він не має побічних ефектів, не утворює тромбів та не викликає реакцій шкіри. 

Нам було цікаво перевірити, як мікрогравітація впливатиме на структуру гідрогелю та чи можна його використовувати у космосі. 

Чому ця тема важлива?

В умовах космосу в людини послаблюється імунітет і зменшується об’єм крові. А тому кожне поранення нестиме більше ризиків, ніж таке саме на Землі. Якщо гідрогель у космосі не змінить своїх властивостей, його зможуть використовувати космонавти для зупинки кровотеч та загоєння ран. Так ми посприяємо їхній безпеці під час роботи.

Чи плануєш продовжувати космоексперименти?

Зараз мене цікавлять технологія та біохімія. Хотілося б поєднати ці галузі в майбутньому дослідженні. 

Нещодавно дізналася, що команда британської компанії «DeepMind» створила програму на основі штучного інтелекту «AlphaFold», здатну розшифрувати структуру білка. Науковці змогли побачити структуру 200 мільйонів видів білка, які існують у природі, і, можливо, колись зможуть створити й нові види, яких нині не знаємо. Це вражає! Завдяки таким відкриттям можна буде винайти ліки проти раку чи інших важких хвороб. Ця історія мене надихнула. У наступному дослідженні було б цікаво поєднати інформаційні технології, штучний інтелект та біохімію. 

Чим запам’яталася участь у SSEP-24?

Це мій перший досвід участі в такому масштабному конкурсі. Кожен крок на нашому шляху закарбувався у пам’яті: від формування ідеї й роботи над експериментом до запуску ракети. 

Розумію: якщо експеримент завершиться успішно, ми зможемо допомогти людям. Мене досі вражає, що ми, школярки, змогли зробити щось таке масштабне. А ще багато учнів із нашої школи та з інших закладів розпитували про експеримент. Радію, що більше дітей цікавиться наукою!

Які відкриття зробила для себе завдяки програмі?

Завдяки участі в програмі змогла глибше дослідити себе саму. Я долучилася до команди, бо мене цікавила фізика. Але під час роботи стала заглиблюватися у хімію й математику та більше зацікавилася цими науками. Тішуся, що покращила свої знання.

Також проєкт додав мені впевненості у собі. Зараз я вільніше комунікую з іншими людьми, розвинула навички презентації себе та своїх наукових проєктів. 

Вікторія Кавчак — студентка приватного закладу вищої освіти «Європейський університет»

Чому вирішила долучитись до космодослідження?

Це був мій перший досвід дослідження космосу, раніше не брала участі в чомусь схожому. Але я люблю пробувати щось нове та цікаве. Тому, коли вчителька хімії та фізики Лариса Мирославівна (вона й була нашою фасилітаторкою) запропонувала долучитися до SSEP, без вагань погодилася. 

Розкажи докладніше про ваш експеримент.

У кожної людини в команді були певні ролі. Я займалася переважно комунікацією з нашими науковими консультантами з Львівської політехніки. Учені консультували нас під час створення гідрогелю, адже вже мали такий досвід. Ми врахували їхні поради, дещо змінили та створили власний синтетичний гідрогель на основі двох полімерів: 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) та полівінілпіролідону (ПВП). Ці речовини нетоксичні та сумісні з тканинами людського тіла, а також стійкі до агресивних чинників довкілля, а тому їх доречно застосовувати в медицині.

З якими викликами зіткнулися?

Перший варіант нашого гідрогелю не синтезувався, тобто не застиг. Ми подумали, що на цьому наш експеримент і закінчиться. Але вирішили не здаватися і спробувати ще раз. 

Один з етапів конкурсу — надіслати письмовий опис експерименту до США. Орієнтуючись на дедлайн, ми не врахували різниці в часі. Добре, що не відкладали переклад доповіді на останній момент і зробили все вчасно. Було б дуже сумно вилетіти з програми за крок до фіналу через таку неуважність. 

Що було найцікавішим у роботі?

Однозначно — поїздка до США. Важко передати словами емоції, коли бачиш, як злітає ракета, на борту якої — твоє наукове дослідження! Досі не можу повірити, що бачила це на власні очі, а зараз читаю про це в новинах. 

Який досвід здобула на SSEP-24?

Я маю великий досвід участі у різних конкурсах, проєктах, змаганнях. Найцінніше, що на них здобуваю, — однодумці. Мені подобається знайомитися з іншими учасниками, юними науковцями, кураторами та винахідниками. Стараюся розширювати коло знайомств і підтримувати контакт з новими друзями. 

А ще зрозуміла: науку варто розвивати навіть під час війни. Попри всі труднощі та випробування необхідно рухатися вперед. 

Вікторія Батько — студентка приватного закладу вищої освіти «Європейський університет»

Чи досліджувала космос раніше, до участі в програмі?

Це було моє перше дослідження, пов’язане з космосом. Я відкрила для себе абсолютно нову й цікаву сферу. Участь у SSEP — в усіх значеннях космічна можливість. Досі не вірю в те, що зробила наша команда.

Як долучилася до SSEP-24?

Долучитись до конкурсу запропонувала Лариса Мирославівна — моя вчителька фізики та хімії. Я одразу ж погодилася. Зізнаюся, на початку було складно та незрозуміло. Але з часом ми втягнулися у дослідження й отримували від нього лише задоволення. 

Як тривала робота над проєктом?
Я була головною дослідницею проєкту. У процесі роботи аналізувала інформацію, створювала план розроблення гідрогелю, перевіряла безпечність матеріалів. 

Щоб створити гідрогель, ми використали полімери на основі 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) з полівінілпіролідоном (ПВП). Ці речовини здатні полімеризуватися, тобто об’єднувати між собою молекули у довгі ланцюжки. Така властивість дає змогу створити новий, стійкий до різноманітних впливів матеріал. 

Чому вирішили працювати саме над таким експериментом?

Ми перейняли досвід науковців із Львівської політехніки: професора та доктора технічних наук Олександра Миколайовича Гриценка й доцента і кандидата технічних наук Володимира Степановича Моравського. Вони теж працювали над створенням гідрогелю та допомогли нам розробити методи аналізу синтезовних зразків. Деякі з речовин, які вони використовували для свого дослідження, могли непередбачувано повестися в космосі. Ми замінили ці матеріали та створили безпечнішу речовину. 

Чи комфортно було працювати в команді? 

Ми працювали дуже злагоджено. Кожна обрала зону відповідальності до душі. Звісно, спочатку було важко, ми не розуміли, куди рухатися. Потрібно було опрацювати багато різної нової інформації та знайти початкову точку нашого експерименту. 

Ми працювали й окремо, кожна над своєю частиною дослідження, і збиралися разом, щоб обмінятися ідеями. Упродовж конкурсу ми дуже здружилися. Мені подобається, коли різні люди починають разом працювати над спільною метою. Це надзвичайний досвід! 

Ілюстрації: Олена Ковальчук