Національний центр «Мала академія наук України» (МАН) — це позашкільний освітній простір. Його команда проводить олімпіади та конкурси для школярів, створює наукові відділення та секції по всій території України, де діти й підлітки можуть інтерактивно й весело досліджувати світ. МАН має 24 обласні територіальні відділення та київське міське — тут учасники можуть розвиватися в різних сферах: від інженерії та астрономії до літератури й технологій.
Також МАН пропонує можливості для професійного розвитку та методичні матеріали освітянам, щоб вони могли з легкістю готуватися до цікавих уроків.
Мала академія наук — центр ЮНЕСКО 2-ї категорії. Цей статус отримують організації, що цікавлять ЮНЕСКО своїми цінностями, досвідом, якістю та глибиною досліджень. Крім того, МАН однією з перших у східній Європі (у 2019 році) отримала статус Академії Copernicus. Це відкрило юним українським науковцям доступ до даних 29 європейських супутників.
Багато міжнародних організацій, що розвивають науку та рухають прогрес, мають серед своїх членів Малу академію наук: Європейська мережа наукових центрів і музеїв ECSITE, Асоціація науково-технологічних центрів (ASTC), Азійсько-Тихоокеанська мережа науково-технологічних центрів (ASPAC), Міжнародна федерація асоціацій винахідників (IFIA), Всесвітня рада з питань обдарованих і талановитих дітей (WCGTC) та інші. Для реалізації міжнародних проєктів МАН співпрацює з NASA, Європейською організацією з ядерних досліджень (CERN), Аргонською національною лабораторією — найстарішим дослідницьким центром Міністерства енергетики США, Інститутом Френсіса Кріка — лондонським біомедичним науково-дослідним центром, світовими університетами та профільними організаціями. Так українські школярі отримують більше можливостей для розвитку в науці не лише в Україні, а й за кордоном.
Чому STEM-дисципліни під час війни важливі
У Малій академії наук учні можуть втілювати будь-які свої ідеї, пробувати себе в різних галузях науки. Від початку повномасштабного вторгнення у пріоритеті в юних науковців — галузі, які посилюють обороноздатність країни. Дедалі більше підлітків цікавляться STEM-напрямами: розробляють легкі та водночас міцні матеріали, створюють роботів-розмінувальників, удосконалюють роботу безпілотників.
Досвід війни показав, що математика, фізика, інженерія та програмування необхідні для ефективної обороноздатності країни. Докторка фізико-математичних наук Катерина Терлецька пояснює, що супутникові знімки допомагають оцінювати руйнування й зміни довкілля, системи зв’язку забезпечують роботу критичної інфраструктури, а навігація та аналіз даних впливають на безпеку людей. За кожною з цих технологій стоять фахівці, яких не можна підготувати за кілька місяців. Їхній шлях у науці часто починається ще у школі — з першого дослідження, власноруч зібраного приладу або спроби розібратися в реальних даних.
А до чого тут космос?
Космічні проєкти, за словами науковиці Катерини Терлецької, цінні тим, що не залишають STEM-дисципліни окремими шкільними предметами. «Щоб дослідити супутниковий знімок, спроєктувати модель апарата чи опрацювати результати спостережень, дитині доводиться одночасно застосовувати математику, фізику, програмування й інженерне мислення. У Малій академії наук школяр отримує для цього не лише тему, а й можливість спілкуватися з науковцями, доступ до обладнання, даних і міжнародного професійного середовища. Для України це спосіб не чекати, поки необхідні фахівці з’являться самі, а послідовно виховувати їх уже сьогодні», — наголошує вона.
Президент МАН Станіслав Довгий переконаний: зацікавлення учнів вивченням і дослідженням космосу сьогодні, в умовах війни, — це стратегічна інвестиція в майбутнє України як високотехнологічної держави. За його словами, «космос — це не лише сфера відкриттів і натхнення. Насамперед це потужний рушій інновацій, який об’єднує фундаментальну фізику, біоінженерію, робототехніку, матеріалознавство та багато інших напрямів науки й технологій. Виховуючи юних дослідників космосу, ми не лише розвиваємо в школярів критичне мислення, інженерні компетентності та дослідницькі навички, а й формуємо інтелектуальний потенціал, необхідний для повоєнної відбудови і технологічної модернізації України».
Як Мала академія наук розвиває STEM
Для цього функціонує цілісна екосистема безперервної STEM-освіти. Вона починається з наймолодших дослідників у Дитячій академії МАН «Футурум», де діти віком від 6 років вчаться ставити запитання про Всесвіт, проводять перші фізичні експерименти та відкривають для себе закони космосу на заняттях з астрономії. Згодом цей інтерес переростає у дослідницьку діяльність у профільних секціях МАН та участь у міжнародних проєктах.
Школярі можуть доєднуватися до тематичних територіальних відділень, серед яких і відділення фізики та астрономії. Там вони вивчають аерофізику, займаються космічними дослідженнями та створюють свої перші наукові проєкти, які презентують на Конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів — членів МАН. Так учні 9–11 класів перетворюються на справжніх дослідників та роблять перші кроки в науці. Цьогоріч переможці Конкурсу-захисту досліджували Уран і Нептун, шукали воду в атмосферах екзопланет, виявляли мінливість білих карликів за даними телескопа та проводили інші космодослідження.
Заявити про себе МАНівці можуть і на міжнародних конкурсах. Для цього треба пройти національний відбір на змагання, отримати рекомендацію від експертів або спеціальну відзнаку на заходах Малої академії наук. Зараз українські підлітки долучаються до понад півтора десятка міжнародних конкурсів по всьому світові: від філософських олімпіад до виставок винаходів. Їх координує міжнародний відділ МАН, який консультує, підтримує та супроводжує учнів.
Заразом Мала академія наук прагне, щоб інтерес молоді до науки й інженерії не завершувався з випуском зі школи. Саме тому вона підтримує юнаків та дівчат і в наступних професійних кроках. Один із таких інструментів — загальнонаціональна освітньо-наукова програма «Інженерне майбутнє України». Вона спрямована на системний розвиток інженерних і STEM-компетентностей молоді за моделлю «школа — університет — інженерний центр — високотехнологічна індустрія». Програму організовує Благодійний фонд імені Святого Володимира у партнерстві з компанією «Прогрестех-Україна», Малою академією наук України та інноваційною екосистемою Sikorsky Challenge Ukraine. «Саме так ми вибудовуємо безперервний шлях від першого дитячого захоплення космосом до становлення висококваліфікованих інженерів і науковців, які визначатимуть технологічне майбутнє України», — наголошує президент Малої академії наук України, академік НАН України Станіслав Довгий.
У 2025 році МАН підписала меморандум з турецькою компанією Baykar — разом вони створять Центр авіаційних та космічних технологій для дітей і молоді у Києві. Він міститиме лабораторії, майстерні та навчальні приміщення для вчителів природничих і технічних дисциплін.
Як українські підлітки досліджують космос
Один із космічних проєктів — Student Spaceflight Experiments Program (SSEP). Саме завдяки цій програмі з 2021 року українські школярі мають унікальну можливість розробити мікрогравітаційні експерименти, які виконуватимуть астронавти NASA на борту Міжнародної космічної станції. Уже 5 проєктів наших учнів побували в космосі, куди їх доставив SpaceX Dragon. У 2026-му школярки з Кропивницького досліджують, як мікрогравітація впливає на проростання бобових культур. У майбутньому вирощування продуктів на борту може стати частиною життєзабезпечення астронавтів у довготривалих космічних місіях. Після того як SpaceX Dragon повернеться на Землю, юні науковиці оцінять результати, а їхній проєкт може стати базою для подальших досліджень та розвитку науки.
Розказати про свої проєкти юні науковці можуть і на I-FEST — щорічному міжнародному фестивалі інженерії, науки й технологій у Тунісі. У 2026-му підлітки з майже 40 країн світу презентували на конкурсі свої напрацювання з фізики, екології, суспільних, комп’ютерних наук, математики, інженерії, біології, підприємництва та бізнесу. Серед них були й українські школярі, які здобули 14 медалей, а космопроєкт Ольги Полінко ввійшов до 10 найкращих.
До ідеї проєкту дівчину підштовхнуло забруднення Всесвіту. Нині у космосі дуже багато дрібного сміття, подібного до пилу на Землі. Щороку його кількість зростає на 8 %, відстежити дрібні частинки дуже важко, а вони пошкоджують супутники та загрожують астронавтам. У таких умовах небезпечно запускати на орбіту нові супутники.
Ольга зрозуміла, як можна розв’язати цю проблему. Вона змоделювала найменш енергозатратні траєкторії для штучного супутника, який збирає орбітальне сміття, та створила експериментальну модель. Для цього поєднала дві фундаментальні фізичні ідеї: космічні гравітаційні пастки, які притягують сміття, та принцип маятника Вальтенгофена — для демонстрації гальмування дрібних частинок під дією вихрових струмів.
«Мій проєкт допоможе убезпечити використання навколоземного простору — важливого ресурсу для науки та суспільства. Доступ до космосу критично важливий для технологій, які підтримують Цілі сталого розвитку ООН. Я працюю над підвищенням надійності експлуатації орбітальних систем, від яких залежить стабільне функціонування ключових процесів на Землі», — розповідає дівчина.
Розробка Ольги дає змогу безпечно рухати дрібне металеве сміття за контрольованими траєкторіями. Це убезпечить роботу космічних компаній та агентств, які запускають апарати на низькі навколоземні орбіти і ризикують зіткнутися з космічним сміттям. «Щодня мільйони людей залежать від супутникового зв’язку, навігації, даних про спостереження Землі тощо. А тому безпека орбіти важлива буквально для кожного мешканця планети», — говорить дослідниця.
Ольга також звертає увагу на те, що більшість сучасних підходів до прибирання космосу зосереджена на великих об’єктах. Її ж дослідження пропонує підхід до взаємодії саме з малими металевими уламками — найбільш небезпечними для людини й техніки. Для світової науки цей проєкт відкриває нові можливості дослідження безконтактних методів взаємодії з дрібним сміттям і розвитку технологій захисту космічних апаратів загалом.
Дівчина продовжує розвивати своє дослідження, нині вже на міжнародному рівні. Ольга вдосконалює експериментальний прототип у Європейському дослідницькому центрі (він спеціалізується на проблемах космічного сміття). «Я прагну використати цю можливість для інтеграції української науки в глобальну екосистему, розвитку спільних досліджень, посилення внеску українців у цій сфері. Нам необхідно об’єднувати країни для створення інноваційних рішень у сфері космічної безпеки та сталого освоєння космосу», — підсумовує вона.
Більше про діяльність Малої академії наук та можливості, які вона пропонує підліткам, — на сайті.
Колажі: Дар'я Луцик