Наша планета — це пласка тарілка, яку тримають на спинах трійко слонів, черепаха та ще декілька китів. Окрім Землі, нічого не існує — вона єдина у Всесвіті. Ба більше, вона і є цілий Всесвіт! Ну а космос… Космос — то просто вигадки, бо ж усі фото та відео польотів — справа вправних рук фотошоперів!
Саме такими антинауковими тезами закидають нас пани- та панночки-фейкомети у фейсбуці. Сьогодні разом з астрономами розбираємо та спростовуємо найпопулярніші астрономічні міфи. А ще разом із психологинею досліджуємо, чому мозок людини такий беззахисний перед теоріями змов і фейками та що з цим робити.
Міф 1. Земля пласка.
Ще в молодших класах школи ти дізнався/-лася, що Земля сферична. Уперше цей факт довели у ІІІ ст. до н. е. стародавні греки, зокрема математик та астроном Ератосфен. Учений зробив дуже точні обчислення розміру Землі навіть без спеціальних вимірювальних приладів і технологій! Це підтверджує дослідження американського фізика Роберта Рассела Ньютона.
Ще один грецький математик і філософ — Піфагор — також зробив свій внесок у розвиток астрономії. Він стверджував, що Земля має сферичну форму, як і інші небесні тіла. Піфагор дійшов до цієї ідеї, коли спостерігав, як кораблі неспішно пливли та згодом зникали за горизонтом. Про це розповідає у своєму дослідженні австрійсько-американська математикиня Ірен Фішер.
Й от здавалося б, що округлість Землі — це загальновідомий науковий факт уже багато сторіч, однак ком’юніті людей, що вірять у плоску Землю, існують і розвиваються. З’явилися вони ще до епохи діджиталізації — наприкінці ХІХ ст. британці-пласкоземельники заснували Flat Earth Society. Їхні послідовники досі просувають у соцмережах і на своєму сайті ідею, що Земля — це плоский диск із діаметром 40 тис. км і з центром у районі Північного полюса. Також вони вважають, що Сонце, Місяць і зірки обертаються над поверхнею Землі.
Загалом адепти цієї псевдонаукової теорії стверджують, що Південного полюса не існує, а Антарктида — лише крижана стіна, що оперізує світ. Ну а співробітники NASA нібито охороняють цю стіну, щоби люди не могли перелізти та впасти з диска. Крім того, кажуть вони, гравітація Землі — це ілюзія. І ці ідеї популярні навіть у ХХІ ст. — особливо серед людей, що вірять у різні теорії змови.
І як тут бути? Як за умов такої пропаганди довести пласкоземельникам, що Земля таки округла? Порадами ділиться наш експерт.
«2,5 тисячі років тому греки спостерігали за місячним затемненням і виявили, що Земля відкидає на Місяць свою тінь, яка завжди кругла. Доказами є також і виміри радіуса та окружності планети, які зробив астроном і математик Ератосфен.
У день літнього сонцестояння він помітив, що Сонце в Сієні (сучасний Асуан) було в зеніті, бо відбивалося від дна глибокого колодязя. Водночас в місті Александрії, яке знаходилося північніше на одній довготі із Сієною, сонячне світло відкидало тінь під кутом 7,2° від вертикального предмету. Завдяки цьому математик зміг вирахувати окружність і радіус Землі. А результат його виявився точнішим, аніж Колумбів 1,5 тисячі років потому!
Отже, людство вже кілька тисяч років знає та доводить круглясту форму Землі. Але як можна перевірити цей науковий факт власноруч? Маю декілька порад.
- Підіймись у небо на літаку — побачиш на власні очі, як Земля поступово викривлюється.
- Подивись у будь-який телескоп на інші сім планет, окрім Землі, — побачиш, що всі вони круглі та сферичні. Припущення, що з усіх восьми планет одна чомусь стала пласкою, — це просто фантазії, які нічим не доведені.
- Візьми лазерну указку, закріпи її на березі моря та відпливи звідти на кораблі. Коли віддалишся на 10–20 км, лазерний промінь зникне за горизонтом. Якщо Земля була б плоскою, то це світіння виднілося б завжди.»
Міф 2. Земля стоїть на трьох китах… або трьох слонах і черепасі.
Народні вірування про тваринне світотворення існували ще у стародавніх Індії та Китаї і були популярними доти, поки вчені не почали доводити округлість Землі. Різні народи мали розмаїті версії: хтось вважав, що Земля стоїть на водах океану чи моря, хтось — що її тримають черепахи, слони, бики, буйволи чи кити.
Український дослідник Микола Лицур у своїй роботі розповідає: багатьом релігійним системам світу була близька «рибна» символіка. Наприклад, карпатська фольклорна традиція зберегла низку міфів, у яких космогонічна картина пов’язана з великою рибою. Давні слов’яни приписували рибам роль деміургів — творців світу. Тим часом на Бойківщині (Львівська область) побутувала легенда, що Ісус Христос передав рибі створений ним світ. Він наказав їй тримати в зубах власний хвіст і підтримувати планету на плаву. Якби риба його відпустила, то Земля одразу потонула б. Це означало, що риба тримає на собі весь світ.
Подібні уявлення були характерні й для жителів інших регіонів України. Зокрема, на Закарпатті існувало повір’я, що Земля тримається на двох великих рибах, а на Київщині вважали, що Землю тримають дві риби, що лежать навхрест, або ж три кити.
Філологині Галина Гримашевич та Антоніна Плечко у своїй роботі пишуть: у давнину українці вірили, ніби Землю тримає на рогах бик чи буйвіл або ж Земля спочиває на змії, яка лежить на спині вола, а той своєю чергою стоїть на рибині, і вся ця піраміда тримається на величезній черепасі. Існували й версії, що Земля тримається на гілках глоду та дерев’яному стовпі, до якого прикований диявол.
Подібні теорії світобудови є частиною культурної спадщини, проте й досі є основою для антинаукових фейків. Як не клюнути на цей гачок? Розбираємося з нашим експертом.
«У різних народів світу дійсно доволі довго існували повір’я про тваринне світотворення. Міф про трьох слонів і черепаху прийшов до нас з індійської міфології. У Європі ж ця версія з’явилася десь у ХVII ст., коли англійський філософ Джон Лок написав про неї у своєму трактаті “Дослід про людське розуміння”.
У китайській міфології Землю тримає черепаха, у слов’ян її тримають кити або ж вона розташувалася на рогах буйвола чи бика, який стоїть на рибі. Люди навіть думали, що землетруси виникають тоді, коли бик трясе рогами.
Насправді всі ці версії досі залишаються не більш ніж фантастичними вигадками. Ми знаємо, що Земля куляста, і тримає її гравітація, а не тварини. Також можемо пригадати, що окружність Землі становить 40 тис. км. Якщо сумніваємося, а чи не тримає Землю черепаха, слон або кит, то варто замислитися: ми коли-небудь бачили таких величезних черепах, слонів і китів, які могли б втримати нашу планету?»
Міф 3. Одного дня чорна діра з’їсть Всесвіт!
Космос далеко за межами нашої планети наповнений такими дивними та загадковими речами, природу яких складно осягнути. Саме такими небесними тілами є чорні діри — астрофізичні об’єкти, області простору-часу, у яких гравітація настільки сильна, що з них не може вибратися навіть світло (визначення американського фізика Роберта Волда, «General Relativity», 1984).
Отже, ми часто уявляємо чорну діру як загадковий і навіть дещо лячний об’єкт, що може засмоктати нас і все живе довкола. Ці думки лиш підживлюють науково-фантастичні романи, комікси та фільми, де чорні діри нещадно з’їдають людей і їхні космічні кораблі.
Приміром, у фільмі «Зоряний шлях. XI» перехід через створену чорну діру змусив персонажів подорожувати в часі та в підсумку змінити минуле. У стрічці «Максимальний сором» також є чорна діра, що наближається до Землі та поглинає її.
У відеогрі «Mega Man 9» є надпотужна зброя, так звана бомба з чорної діри. Гравці застосовують її тоді, коли хочуть обеззброїти ворога та засмоктати його всередину діри. У грі-стратегії «StarCraft II: Wings of Liberty» є загін протосів — гуманоїдної раси, яка вміє створювати на мапі чорну діру. Якщо ворожі загони наближаються до центру створеного об’єкта, той їх знищує.
Та чи справді чорні діри здатні засмоктати людину, космічний корабель чи цілу планету? Розберемося разом з експертами.
Олександр Велесь:
«Насправді все, що описують у фільмах, книжках і коміксах, — не можливо. Поясню чому.
От, наприклад, спробуй уявити, що зараз ніч і Сонце зненацька перетворилося на чорну діру. Уявна сила стиснула нашу зорю, зменшивши її радіус до 3 км, і Сонце стало чорною дірою. Ти нічого й не помітиш, допоки не настане ранок. Вранці ж, коли світило мало б зійти, буде все ще темно.
Маса Сонця, що перетворилося на чорну діру, не зміниться. Земля й надалі обертатиметься на тій самій орбіті навколо новоутвореної діри. Це жодним чином не вплине гравітаційно на Сонячну систему. Нікого та нічого всередину не затягуватиме. Ба більше, ти навіть зможеш пролітати поруч на кораблі!
Взагалі чорна діра — дуже компактний об’єкт. Зараз діаметр Сонця становить майже 1,5 млн км, і ти не можеш наблизитися до нього менше ніж на 1 млн км, адже воно має поверхню, температуру та купу фізичних явищ, які не дадуть підступитися до центру. Якщо ж Сонце стиснеться в чорну діру, то ти зможеш підлетіти до нього на десятки кілометрів. Коли ти наближатимешся до такого масивного об’єкта, зможеш відчути різні гравітаційні ефекти, як-от приливну взаємодію, яка не затягуватиме тебе, а розриватиме.
Отже, навіть із чорною дірою замість Сонця Земля як оберталася 4,5 млрд років, так і обертатиметься надалі.»
Михайло Лашко:
«Чорні діри дійсно мають велику силу гравітації, і навіть світло, яке потрапить у їхню сферу впливу, уже не зможе звідти вибратися. Однак ці загадкові космічні об’єкти не такі величезні, щоби засмоктувати в себе цілу Сонячну систему.
Здебільшого їхня маса близька до маси зірок, хоча бувають і такі чорні діри, що важать у кілька разів більше, ніж Сонце. Також у різних галактиках є надмасивні чорні діри, але розташовані вони дуже далеко. Їхній гравітаційний радіус становить приблизно 200 астрономічних одиниць (1 астрономічна одиниця дорівнює середній відстані Землі від Сонця, ≈149,6 млн км — прим. ред.).
Якщо середня щільність чорної діри зменшується зі збільшенням її маси, то середня щільність надмасивної чорної діри може бути дуже малою (навіть меншою за щільність повітря в нижніх шарах атмосфери Землі). Це можна пояснити тим, що гравітаційний радіус, або ж радіус Шварцшильда, прямо пропорційний масі, а щільність — обернено пропорційна об’єму.
Отже, боятися нам нема чого. Відстані між об’єктами у Всесвіті настільки великі, що чорна діра просто не має шансів поглинути його.»
Міф 4. Всі фото та репортажі з космосу — це фотошоп!
Якщо повернемося до конспірологічної спільноти — Flat Earth Society, то можемо знайти на їхньому сайті твердження про те, що NASA та інші космічні агентства підробляють фото. Начебто так заощаджують кошти, адже справжня космічна експедиція — це таки дорого!
Насправді NASA не заперечує того, що використовує Photoshop для редагування космічних зображень. У своєму блозі компанія розповідає, як регулює контрастність і яскравість фотографій і, наприклад, накладає на них панхроматичні рамки з надвисокою роздільною здатністю. Займаються редагуванням таких фото не просто дизайнери, а ще й науковці-астрономи.
Внаслідок цього космічні знімки трохи видозмінюються, але це не означає, що вони є підробками. А які взагалі є контраргументи для тих, хто не вірить в існування космосу та реальність фотографій звідти? Розібратися допоможе наш експерт.
Олександр Велесь:
«Докази існування космосу доступні в повсякденні. Ми маємо вдома супутникові тарілки, які транслюють сотні каналів і приймають сигнал із супутника, що розташований на відстані 36 тис. км. Люди запускають у космос ракети та супутники — ми дивимося телевізор і шукаємо дорогу за допомогою навігатора. Це лише дрібка речей, які були б неможливими без космосу.
Раз на день у будь-якій місцевості можна побачити в небі й Міжнародну космічну станцію (МКС), схожу на велику та яскраву зірку. Навіть за допомогою невеличкого телескопа ти можеш сфотографувати її та побачити, що вона має вигляд станції. А до неї цілих 400–500 км.
Із легкістю можна довести й те, що люди висаджувалися на Місяці. Річ у тому, що космонавти залишили на супутнику Землі кутникові відбивачі — куби зі склом і дзеркалами. Якщо ти маєш телескоп із діаметром 20–30 см і приймачем, а також потужний лазер, то зможеш провести експеримент. Посвіти лазером на Місяць у бік цих відбивачів, і за 2,5 секунди ти зможеш зареєструвати маленький спалах, що повернувся на Землю. Він буде дуже слабенький, бо ж світло розсіюється, але все-таки його можна побачити.
А ще американці залишили на Місяці сейсмограф, який передає радіосигнал. Якщо знаєшся на електроніці, то можеш зібрати приймач і спіймати цей радіосигнал.»
Міф 5. Рептилоїди та прибульці-гуманоїди існують! (Чупакабра теж, до речі).
Час від часу в українських новинах чуємо про незвичайні вертольоти та літаки, дивні НЛО-подібні плямки в небі або ж літаючі тарілки з прожекторами, що нібито оселилися на самісінькій верхівці Говерли. Не бракує таких інфоприводів й у міжнародних медіа: 2018 року британське видання «Індепендент» опублікувало історію двох ірландських пілотів, які помітили химерні миготливі вогні, що неприродно швидко рухалися поблизу аеропорту Шеннон.
А у грудні 2020 року ізраїльська газета «Єдіот Ахронот» запостила інтерв’ю з колишнім головою ізраїльської програми з космічної безпеки та генералом у відставці Хаїмом Ешедом. Чоловік деякий час керував проєктом запуску супутника Офек. Після того, як Хаїм залишив свої службові обов’язки, він почав працювати над книгою «Всесвіт поза горизонтом», у якій розповідає про позапланетних жителів, що прибули на Землю.
Чоловік стверджує: інопланетяни з усього Всесвіту вже живуть серед людей, а уряди країн просто приховують цю інформацію, щоби не спричиняти паніки. А ще він розповідає, що вони вже готують угоди для співпраці з інопланетянами у подальшому дослідженні космосу.
Кому в цьому випадку вірити? Телесюжетам, інсайдерам, знімкам дивних плямок у небі або…? Запитаємо в науковців.
Олександр Велесь:
«Дослідження та відкриття за останні 20–30 років у різних галузях науки наближають імовірність того, що десь у Всесвіті є життя, окрім як на Землі, до 100 відсотків. Та науковці продовжують шукати докази існування життя на планетах і супутниках у Сонячній системі, зокрема на Венері, де нещодавно в атмосфері знайдено газ, можливо, біологічного походження.
Насправді за астрономічними мірками навіть на нашій планеті життя зародилося дуже давно. Земля утворилася 4,5 млрд років тому. За сотні мільйонів років планета охолола, на ній з’явилася вода та гідросфера. І вже близько 4 млрд років тому з’явились ознаки життя. Однак чи завжди наявність життя на планетах приводить до появи розумних видів — питання відкрите.
А ось НЛО дійсно існує, бо ж насправді це просто нерозпізнаний літаючий об’єкт. Що менше в людини знань і базових уявлень про Всесвіт, то частіше вона бачить об’єкти в небі, які не може розпізнати. Це можуть бути дивної форми хмаринки, вертольоти чи літаки, китайські кульки або ліхтарики, зонди або, врешті-решт, популярні останнім часом дрони.
Коли люди не можуть ідентифікувати небесні об’єкти, то починають вигадувати гуманоїдів, прибульців і паралельний Всесвіт. Однак останні 10 років майже кожна людина носить із собою в кишені мобільний телефон із камерою, і ми досі не маємо якісного фотознімка, який доводив би існування кораблів прибульців чи інопланетян.»
Михайло Лашко
«Насправді більшість новин, що розповідають про існування прибульців, ґрунтуються на підробних матеріалах. Ми не маємо жодного наукового підтвердження, що плоскі тарілки, зелені чоловічки чи інші незрозумілі істоти з позаземних цивілізацій існують насправді.
Я не відкидаю факту, що у Всесвіті можуть бути інші форми життя. Ми вже відкрили величезну кількість екзопланет, деякі з яких навіть мають подібні до земних умови — розташовані на такій відстані від материнської зорі, яка забезпечує нормальні умови для життя.
Можливо, існують некарбонові форми життя — не на основі Карбону, а на основі інших хімічних елементів, як-от Силіцію. Проблема полягає лише в тому, що ми все сприймаємо з точки зору антропоцентризму — вчення, згідно з яким людина є центром Всесвіту. Але ж насправді існувати можуть зовсім інші форми життя, які просто поки не вивчені та не вкладаються в рамки нашого розуміння».
Чому люди досі вірять в антинауковщину: думки експертки
«Наш мозок не встигає еволюціонувати разом із розвитком цивілізації за останні століття. Осягнути всю кількість інформації людина просто не здатна. Навіть якщо ми не дивимося новин, то гортаємо стрічку соцмереж, переглядаємо сторіз друзів, а коли просто виходимо на вулицю, потрапляємо в пастку рекламних банерів. Нам завжди потрібно фільтрувати інформацію, й ми дуже швидко від цього втомлюємося.
Плюс до цього маємо свої турботи: треба зробити вчасно домашку, оплатити комунальні послуги, нагодувати котика чи собачку — і це тільки початок списку. Після всього важко сісти та розібратися — неупереджено, спокійно та виважено, чи справді Земля пласка або ж це просто вигадки, бо розумова увага так само виснажується, як і фізичні сили.
Усе це підкріплюється магічним мисленням, що буквально вшите в наш культурний код. Колись люди не могли пояснити, що таке грім і чому на небі виникає блискавка. Вони трактували це по-своєму, передавали свої знання іншим.
Допомагав у цьому наратив — казки й історії. У давні часи люди сідали біля вогнища та розповідали одне одному історії — це зближувало. Так само, як зараз ми сидимо разом у кафе та розповідаємо друзям про наш день і що чули та бачили.
Пошук однодумців і досі є складовою буденного життя. Бо якщо людина має щось спільне зі мною, вона стає безпечною. Що більше пунктів, де бачення та думки збігаються, то більше людина нам видається своєю та рідною. Це означає, що ті, хто, наприклад, вірить, нібито ГМО — це погано, просто спокійніше почуватимуться поруч із тими, хто поділятиме їхню думку», — пояснює експертка.
Отже, людина може почути якийсь міф про світобудову, а потім від надлишку контенту довкола просто не матиме сил, щоби розібратися в ситуації достеменно. Вона, можливо, й із радістю повірила б у щось інше, але її мозок втомився! Потім людина знаходить тих, хто вірить у те саме, і стає від цього щасливішою та не відчуває себе одинокою або божевільною!
І так відбувається не лише з думкою про пласку Землю. Наша експертка стверджує, що в такі моменти мозок ще й починає несвідомо звертати більше уваги на інформацію, яка доводитиме її думку, аби не відчувати розчарування. Йому треба згрупувати різні факти та утворити з них єдину картину.
І як із цим бути? Що робити, аби не втрапити в пастку? Допоможе критичне мислення — здатність людини аналізувати інформацію, мати на увазі упередження та час від часу перевіряти свої висновки! Ця навичка допоможе тобі не вірити, що 5G — це зло, а вишки мобільних мереж поширюють коронавірус, не довіряти псевдонауковим сайтам, а шукати доказові першоджерела, та не купувати блокнот лише через те, що на нього діє акція, коли вдома лежить вже ціла купа таких самих!
Разом із Тетяною сформували поради, які допоможуть тобі прокачати навичку критичного мислення.
🧠Читай різноманітні джерела інформації та вивчай різні сфери життя, які загалом одна одної не стосуються. Ходи до музеїв, читай художню та наукову літературу, споглядай картини, грай на музичних інструментах, майструй роботів або годівниці для птахів. Це «розганяє» наш мозок і розширює горизонти.
🧠Вивчай когнітивні упередження, щоби розуміти, чому ми інколи потрапляємо в пастки мозку. Наприклад, коли дізнаєшся про ефект ореолу, зрозумієш, чому перші судження про людину так міцно вкорінюються у свідомості. Або ж якщо ознайомишся з IKEA-ефектом, то зрозумієш, чому зароблені власноруч гроші набагато цінніші, аніж кишенькові, що дають тобі батьки.
🧠Розрізняй «після» та «внаслідок». Наприклад, якщо твоя знайома приймала гомеопатичні препарати та після цього відчула себе ліпше, це ще не означає, що одужала вона внаслідок пігулки, бо ж спад хвороби міг бути природним.
🧠Не докоряй собі за те, що маєш «неправильну» думку. Бо «неправильна» думка — це ніби помилка, яку потрібно виправити, і на це піде більше сил. Можна поставитись до цього, як до дослідження. Мовляв, добре, таку гіпотезу знаю, а як на це можна подивитись інакше? Це зменшить напругу і не дасть приводу для докорів собі. А негативний результат експерименту — це також результат, і далі можна знову працювати з наступною гіпотезою.
І ще: якщо маєш бажання спростувати чиюсь думку, то не йди ва-банк і не намагайся довести, що позиція людини неправильна. У такому випадку опонент несвідомо вважатиме тебе ворогом і почне захищатися — іноді агресивно.
Бо навіть якщо всі факти перед очима, мозку складно змінити свої переконання. Йому треба визнати неправоту, відмовитися від виконаної роботи та зібрати нові дані. Інколи це може бути навіть боляче фізично.
Тому в першу чергу варто вирішити, наскільки важливо для ваших стосунків, аби переконання співпадали. І якщо переконати людину дійсно варто, то всі докази мають з’являтись у вашому спілкуванні поступово і не завжди правота має бути твоя. Пам’ятай: коли ти сваришся з тим, хто має хибні погляди, опонент робить те саме.
Тож хоча наша Земля та космос досі оповиті загадками, дещо про це ми знаємо напевне! Наука довела, що планета — куляста, чорні діри нікого не засмоктують, а прибульці можуть підвищити рейтинги вечірнього випуску новин, але навряд живуть поруч і з нами.
Ілюстрації: Дарина Пальонко