Ольга Захожай — астрофізикиня, кандидатка фізико-математичних наук, старша наукова співробітниця Головної астрономічної обсерваторії НАН України та співробітниця німецького Інституту ім. Макса Планка. Минулого року команда астрономів на чолі з науковицею виявила екзопланету навколо сонцеподібної зірки HD 114082 b. Це небесне тіло має особливий набір властивостей і на сьогодні є наймолодшим відомим газовим гігантом зі встановленими масою та радіусом.
Про це дослідження, науковий шлях Ольги та поради, які допоможуть дівчатам стати успішними науковицями, читай у нашому інтерв’ю!
У грудні 2022-го ви разом із командою виявили нову екзопланету. Розкажіть, у чому сутність вашого дослідження?
Протягом 5 років разом із командою науковців я спостерігаю за зірками та шукаю навколо них екзопланети, тобто планети за межами Сонячної системи. Трохи про те, як це працює: коли молода зоря формується, майже завжди можемо спостерігати навколо неї диск, який складається з газу та пилу. Пізніше зі складових диску можуть утворитися планети, але так відбувається не завжди. Тож у рамках свого проєкту ми вибрали 111 зір, спостерігаємо за їхніми дисками та шукаємо екзопланети. На сьогодні ми виявили одну, зменшили вибірку зір до 50 та робимо припущення, що планети можуть бути лише навколо 20.
У чому особливість екзопланети, яку ви виявили?
Почну з того, що всі планети Сонячної системи та за її межами можемо умовно поділити на два класи: камʼяні, або ще їх називають землеподібними, та гіганти.
До першого можемо віднести Землю, Марс, Венеру та Меркурій, а до другого — Юпітер і Сатурн. Крім того, існує теорія формування планет, що базується на законах фізики і описує, як змінюються маса, розмір та інші характеристики з віком. Щодо екзопланети HD 114082 b, яку ми виявили, то вона схожа на Юпітер, адже також є газовим гігантом, але у 8 разів масивнішим і досить молодим. Через це наша екзопланета не «вписується» в теорію формування планет. Поки ми не можемо точно визначити, це виняток чи норма, адже не знаємо екзопланет зі схожими параметрами.
У чому практична користь вашого дослідження?
HD 114082 b — наймолодша планета, для якої нашій дослідницькій групі вдалося визначити розмір і масу. Як я вже зазначала, її параметри не відповідають моделі формування планет, яка існує зараз. Тож наше дослідження буде помічним для інших науковців, які займаються моделюванням формування планет. Воно допоможе їм перевірити власні розробки та визначити, як формуються екзопланети, що подібні до нашої.
Поговорімо-но про те, як усе починалось :) Як у вас виникло зацікавлення наукою?
Я народилася в сімʼї науковців. Мій тато — астроном, який дуже любив свою роботу і міг годинами розповідати про неї, а мама проводила дослідження з органічної хімії для кандидатської дисертації, коли дізналася про вагітність. На жаль, їй довелося припинити роботу, адже це могло зашкодити моєму здоров’ю. Здебільшого всі близькі та друзі родини також були вченими або ж освітянами, тому я ще змалечку знала, що буду науковицею, уявляла, як ходитиму з великою книгою, відвідуватиму бібліотеку, а всі навколо захоплено дивитимуться на мене :)
А як почався ваш шлях в астродослідженнях?
Коли настав час обирати майбутній фах, я знала, що хочу пов’язати життя з наукою, але конкретної сфери інтересів не мала. Тож батьки порадили вступати на фізико-математичний факультет. Пояснили, що це фундаментальна освіта, яка дає можливість працювати в будь-якій сфері, а якщо захочу кардинально змінити профіль, зможу з легкістю це зробити. Я дослухалася до їхніх порад і зараз можу сказати, що це дійсно так. Звісно, якби я обрала, до прикладу, філософський факультет, також могла б займатись астрономією — у нашій обсерваторії НАН навіть є людина, яка пройшла цей шлях. Щоправда, їй доводилося працювати більше, аби опанувати профільні дисципліни, які не викладали на гуманітарному відділенні. Це я до того, що все можливо :)
А ось уже під час навчання в університеті почався мій шлях науковиці: я брала участь у конференціях, проводила дослідження. До слова, перший науковий проєкт реалізувала в Малій академії наук і до сьогодні зазначаю цю роботу в переліку своїх публікацій.
Чому бути науковицею — круто? :)
Тому що бути науковцем/-цею — це завжди перебувати в оточенні розумних і цікавих людей, першим/-ою дізнаватися про нові відкриття, а також усвідомлювати, що твоя робота — важлива та корисна.
Крім того, я завжди кажу про можливість подорожувати, особливо це стосується студентів, які можуть отримати грант і поїхати на певний час на навчання чи роботу до іншої країни. Свого часу я проводила спостереження в Чилі. Тільки-но уявіть: ти летиш на протилежну сторону земної кулі, там спілкуєшся іншою мовою, спостерігаєш за дивацькими, як для України, рослинами та тваринами, але все одно відчуваєш себе як удома, адже під час наукової роботи знаходиш однодумців і навіть друзів. Направду не знаю, чи можна це відчути в іншій професії.
А чому бути науковицею — це також і складно? Які складнощі долає жінка в науці?
Якщо говорити про гендерні стереотипи, то я не пригадую ситуацій, де мене принижували чи утискали через те, що я дівчина. Більше того, коли прийшла на роботу до Головної астрономічної обсерваторії НАН, серед працівників мого віку жінок було більше.
А ось щодо складнощів — не тільки науковиць, а всіх жінок, що прагнуть реалізуватися як професіоналки, то, як на мене, це материнство. Клопоти починаються ще з вагітності, адже кожна почуває себе по-різному. У мене дуже боліла голова — це неабияк ускладнювало роботу. Опісля, коли дитина народжується і до моменту, поки вона піде в дитячий садок, мати проводить більшість часу з немовлям — це дуже виснажує, а в поєднанні з роботою тим паче. Я не хотіла на довгий час призупиняти дослідження, тож щойно з’явилися сили та можливість, почала працювати.
Що можете порадити юним науковцям?
Насамперед пораджу опановувати шкільну та університетську програми, адже це база, якою потім користуєшся щодня. Також варто вчити мови. Мені здається, нині англійська — це «програма мінімум». Крім того, під час мого навчання на фізико-математичному факультеті ми не робили акцент на програмуванні, а вже в дорослому віці мені довелося вивчати основи ІТ, аби робити наукові дослідження на гідному рівні.
Також потрібно визначитися з інтересами, знайти тему, яка дійсно цікава. Наука вимагає великих інвестицій часу, як ось мій проєкт, що триває вже 5 років, тож важливо, аби робота приносила задоволення щодня. Додам, що варто ретельно обирати наукового/-у керівника/-цю, адже ця людина допоможе визначитися, який напрям тобі ближче, та підкаже, як краще реалізувати ідеї.
А кому цікава астрономія, раджу прочитати книгу «Основи елементарної астрономії», яку почав писати ще мій тато, але не встиг завершити, тож уже я готувала її до публікації.
Дізнатися більше про українських науковців можеш із нашого попереднього інтерв’ю:
«Чому наука — новий чорний: розповідають українські науковці-інфлюенсери»
Ілюстрації: Анастасія Василенко