У травні Мала академія наук запустила #CVIDOMIобирати — профорієнтаційний проєкт у партнерстві з Фондом ООН у галузі народонаселення та ГО «ЕдКемп Україна» і за підтримки Швеції. Для учасників підготували зокрема цикл лекцій від психологинь, що допоможуть визначити власну формулу ідеальної професії, побороти стереотипи про кар’єру та знайти фах до душі. Сьогодні ділимося конспектом лекції Алевтини Седоченко — експертки з профорієнтації та сучасних навичок у проєкті «EU4Skills».

Як самоаналіз допомагає у профорієнтації?

Алевтина розпочала лекцію з розбору поширеної помилки, якої часто припускаються у профорієнтації — це пасивна позиція людини, яка шукає свою професію. Зазвичай шукачі схильні ставити себе в позицію об’єкта, а не суб’єкта: вони проходять різноманітні тести, приміряють навіть полярні одна одній професії. Без сумніву, ці заняття корисні, проте під час «приміряння» варто пам’ятати, що всі профорієнтаційні теорії, заходи й тести лише знайомлять із можливостями та допомагають приймати рішення, проте аж ніяк не вирішують за нас, що вибирати й куди вступати.

Не загубитися в розмаї професій і усвідомлено стартувати на професійному шляху допомагає самоаналіз.   

Перш ніж приймати важливі рішення, варто розібратися в собі: усвідомити власні погляди, цінності та ставлення до різних життєвих питань, а також проаналізувати свої знання, вміння і власну готовність зрештою робити самостійний вибір. Опісля, усвідомивши себе в цьому світі й добре зрозумівши свої бажання, можна по-справжньому осягнути цінність власного вибору на професійному шляху.

Аби проілюструвати важливість самоаналізу, Алевтина навела аналогію: якщо уявити процес вибору професії як айсберг, то самоаналіз складе більшу його частину. Це та, що зазвичай лишається під водою — невидимою для ока.    

Чому не варто шукати професію на все життя?

Зараз у профорієнтації часто послуговуються абревіатурою VUCA, що вповні характеризує сучасний світ. Вона розшифровується так:

  • volatility — мінливість;
  • uncertainty — невизначеність;
  • complexity — складність;
  • ambiguity — неоднозначність.

У такому світі вже не працюють застарілі моделі роботи, коли можна було спокійно пропрацювати на одному місці все життя. Нині тренди й потреби швидко змінюються, тож до цього краще бути готовими. Лекторка радить надавати перевагу гнучкості замість стабільності, а також подумати над тим, чи справді потрібно вибирати свою довгострокову професію одразу після школи. Можливо, натомість краще замислитися над професійним шляхом, стилем життя та загальними напрямами, у яких хотілося б рухатися.

Які навички важливі?

Експертка наголосила, що розвивати трендові навички — те, що допомагає досягнути успіху в професійній сфері. Проте часом буває складно  зорієнтуватися, яким саме дослідженням щодо найпотрібніших у сучасному світі навичок вірити. Алевтина радить не фокусуватися надміру на загальних рейтингах, натомість враховувати свої плани та соціальний контекст і відповідно до цього складати власні рейтингові списки навичок. Для цього достатньо постійно ставити собі запитання про доцільність і важливість того чи іншого вміння. Експертка радить скористатися моделлю з трьох запитань до себе:

1. Навіщо мені ця навичка?

Приклад: мені подобається малювати, бо це допомагає впоратися зі стресом і висловити свої переживання у творчій формі.

2. Як розвивати цю навичку?

Приклад: піти на платні курси, дивитися безкоштовні відео на ютубі або долучитися до спільноти художників.

3. Як мені використовувати цю навичку?

Приклад: додати інші навички та створити креативний ютуб-канал, який також принесе заробіток.

А ще експертка рекомендує скористатися Т-моделлю навичок, що допоможе зорієнтуватись у мінливому світі. За нею навички можна поділити на 2 категорії: професійні і надпрофесійні. 

Професійні навички ми зазвичай здобуваємо в закладах освіти та опановуємо в першу чергу. Наприклад, фах історика/-ині потребує знань різних історичних періодів і орієнтування в датах, майстерності у встановленні причинно-наслідкових зв’язків між подіями минувщини та сучасності. 

Своєю чергою надпрофесійні навички ми додаємо до професійних з огляду на власні потреби в той чи інший час. Наприклад, історик/-иня з доданою навичкою публічного мовлення може працювати екскурсоводом, читати лекції чи вести відеоблог. 

Таким чином, ми можемо нанизувати багато додаткових навичок на основний каркас профільної освіти й утворювати цікаві комбінації. 

Головне — діяти, аналізувати свої помилки й обов’язково вірити в себе.

І наостанок лови посилання на презентацію Алевтини Седоченко

Попереду ще багато корисних лекцій від експерток і зустрічей із лідерами думок! Посилання на форми реєстрації шукай на сайті МАН, на сторінці проєкту #CVIDOMI

І читай найцікавіше з попередніх лекцій в межах #CVIDOMIобирати ➡️ 

Чому не існує «престижних професій» і як вибрати фах мрії: конспект лекції Ірини Плешакової

Чому не існує «професійного призначення» та як знайти свій фах без Сортувального капелюха: конспект лекції Ганни Різніченко

Як інтереси допомагають знайти роботу і попередити вигоряння: конспект Ганни Чатченко